Форвардний Контракт: загальна характеристика. Форвардний контракт на купівлю валюти

В економіці існує величезна кількість фінансових інструментів. Поговоримо про одне з них. Форвардний Контракт є, по суті, договором, що укладається між двома сторонами, який детально описує купівлю або продаж конкретної кількості базового активу за чітко встановленою вартості, до строків здійснення домовленості в майбутньому включно. Підписання даного виду договору означає, що один з учасників угоди – продавець зобов’язується здійснити доставку конкретної кількості базових активів на число, прописане в договорі, але яке є віддаленим по відношенню до дати підписання договору. Інша сторона – покупець бере на себе зобов’язання прийняти поставку в обумовлені терміни.

Основні характеристики контрактів

Дата, коли форвардний контракт підписується, називається датою угоди. Число, яке визначено сторонами як час реалізації домовленості, називається датою платежу або розрахунків. Часовий проміжок від моменту підписання договору до моменту розрахунку називається форвардним. Договори можуть укладатися на будь-які терміни та обсяги коштів, все залежить виключно від потреб кожної із сторін. Найефективнішими прийнято вважати форвардні угоди, вартість яких починається з 5 мільйонів доларів. В рамках міжнародного термінового ринку суми контрактів коливаються від 1 до 100 мільйонів. Кожен з параметрів – дата підписання договору та дата розрахунку, сума угоди та обсяг базового активу – визначаються суто в індивідуальному режимі. Ніяких обмежень в цьому питанні немає.

Хеджування ризиків

Завдяки попереднім визначенням вартості контракту вдається здійснити хеджування ризиків. Встановлюючи вартість фінансового інструменту, і продавець, і покупець повністю звільняються на форвардний період від ризику зміни ринкової вартості. Угода не дає можливості придбання певних вигод. Продавець не отримує матеріальну перевагу в разі зростання вартості активу на ринку, а продавець – в результаті падіння цього ж самого активу. Якщо дана ситуація має місце, то одна із сторін може відмовитися від своїх зобов’язань, так як отримує можливість на більш вигідних умовах здійснити операцію. Контракти визначаються як тверді термінові угоди. Саме зобов’язання щодо виконання своєї частини домовленості і лежить в їх основі, без цієї особливості інструмент би перестав існувати як напрямок хеджування ризиків.

Історія

Уперше форвардні угоди з’явилися близько 400 років тому. Вони мали формат домовленостей про продаж майбутнього урожаю. За останні кілька десятиліть особливою популярністю стали користуватися контракти, основним предметом яких виступали саме фінансові інструменти. Фінансовий форвардний ринок є по суті позабіржовим. Біржова торгівля неприйнятна через індивідуальності умов укладення домовленостей. Формально брати участь у торгівлі контрактами можуть будь-які суб’єкти господарської діяльності. На практиці вибір партнера здійснюється дуже акуратно й уважно, так як дозволяє знизити ризик зриву поставки.

Учасники форвардного ринку

У більшій своїй частині учасниками договорів виступають великі банки і пенсійні фонди, страхові підприємства, які мають позитивну репутацію. На деякі категорії угод накладаються певні обмеження. В якості прикладу можна навести форвардні операції по кредиту, в рамках якої одна сторона повинна мати відкриту кредитну лінію в тій компанії, яка виступає другою стороною домовленості. У ролі учасників торгів можуть виступати і приватні підприємці, але вони повинні мати потужну матеріальну базу та бути активними учасниками світової фінансової життя.

Хто визначає настрій на форвардному ринку?

Найактивнішими гравцями форвардного ринку виступають банки. Вони активно використовують форвардний контракт на купівлю валюти для хеджування своїх ризиків, які пов’язані зі зміною вартості фінансових інструментів. Фінансові заклади пропонують даний вид домовленості з аналогічною метою і своїм клієнтам. Завдяки широким фінансовим можливостям в аспекті розподілу і залучення матеріальних ресурсів, банки на відміну від інших учасників торгів уникають реальних втрат навіть у тому випадку, якщо ринкові ціни не грають на руку. Шляхом укладення двох протилежних контрактів банку вдається з легкістю перекривати збиток по одній угоді прибутком з іншої. Банки можуть виступати і в ролі посередників, які й допомагають знайти учасників ринку з протилежними бажаннями.

Специфіка торгівлі контрактами

Торгівля форвардними контрактами не має чіткої організованої структури. Невисока конкуренція в даному сегменті діяльності дає банкам певні переваги у вигляді можливості нав’язувати учасникам домовленостей свої умови партнерства. Прибуток, яку можуть принести форвардні валютні контракти, у більшій частині залежить від уміння прогнозувати майбутню вартість активу, який є основою угоди.

Банки тут виграють, так як мають доступ до величезного обсягу інформації, що в них працюють професійні аналітики. Це призводить до формування величезної і активного ринку пропозицій, позабіржового фондового ринку. Форвардні контракти можуть підписуватися не тільки на реальну суму коштів, але і на умовну. В останній ситуації після реалізації домовленості у разі виникнення різниці в контрактної та ринкової вартості базового активу, одна із сторін сплачує іншій тільки цінову різницю. Фактичного обміну валют, акцій, цінних паперів та інших фінансових інструментів не відбувається.

Плюси контрактів

Форвардний Контракт – це універсальний фінансовий інструмент, який має певні переваги перед іншими, подібними йому. Основне гідність угоди полягає в її індивідуальному характері, що дозволяє досить професійно здійснювати хеджування ризиків. Форвардні угоди не передбачають вилучення додаткових коштів, комісійних. Що стосується привілеїв для банків, можна відзначити можливість встановлювати вартість базового активу та диктувати свої умови домовленості, так як операції мають позабіржовий характер.

Мінуси контрактів

Основний недолік контракту – це відсутність можливості для маневрування. Зобов’язання сторін за виконання своєї частини домовленості не дозволяє раніше встановленого терміну розірвати контракт або змінити його умови. Відсутність вторинного форвардного ринку робить перепродаж контракту просто неможливою. Це призводить до досить низької ліквідності інструменту при занадто високому ризику невиконання однією із сторін своїх зобов’язань. Жорсткі рамки торгівлі змусили учасників ринку шукати лазівки. Наприклад, сьогодні досить поширена практика підписання контрактів, в яких передбачена можливість розірвання договорів за згодою обох сторін або за ініціативою однієї, але з подальшою виплатою компенсації.

Що обмежує число учасників форвардного ринку?

Число учасників форвардного ринку жорстко обмежується цілим комплексом норм і стандартів. Для того щоб придбати або продати форвардний контракт, у учасників торгівлі повинна бути кредитна лінія, високий рейтинг і стабільні фінансові контакти з банківською установою. Недолік форвардних угод для учасників обумовлений обмеженими можливостями при виборі банку-партнера, доводиться приймати ті умови, які диктують фінансові заклади за фактом. Певні складності пов’язані з пошуком партнерів, адже знайти сторону, яка готова зайняти протилежну позицію, не так-то й легко. Це призводить до недостатньої популярності і активності ринку форвардних контрактів.

У чому відмінність ф’ючерс від форвардного контракту

Контракти на майбутню вартість – це форвард та ф’ючерс. Відмінність між ними є істотна. Форвард підписується між покупцем і продавцем, при цьому основна мета партнерства полягає в реальної поставки активу. Форвардні домовленості реалізуються в межах позабіржового ринку, що призводить до невисокої ліквідності інструменту в порівнянні з ф’ючерсами. Наприклад, досить складно знайти покупця на сотні тон металу, якщо він вже не актуальний для певного заводу.

Ф’ючерс у порівнянні з форвардом виступає в ролі стандартизованого контракту, основна мета якого – це спекуляція. Ні про яку реальну поставку мови тут не йде. Форварди і ф’ючерси, незважаючи на зовнішнє удавану подібність, використовуються з протилежними цілями. Під поняттям «стандартизований» мається на увазі чітке обмеження кількості товару умовами біржі. До торгівлі допускаються тільки цілі лоти. Приміром, лот міді – це 2500 фунтів, а пшениці – 136 тонн. Опціони, форварди та ф’ючерси – це фінансові інструменти, але мета їх існування різна, що і визначає специфіку застосування.

Форвардні валютні контракти

Загальна характеристика форвардного валютного контракту типу передбачає попереднє уточнення умов партнерства за такими параметрами:

Тривалість форвардних угод може варіювати від 3 днів до 5 років. Найбільш поширені терміни контрактів – це 1, 3, 6 і 12 місяців з моменту укладення договору. Форвардний валютний контракт за своєю суттю відноситься до категорії банківських операцій. Він не стандартизована і може бути адаптований під будь-яку ситуацію. Ринок форвардних угод, тривалість яких не перевищує 6 місяців в домінуючих валютних парах, є досить стабільним. Той сегмент ринку, в рамках якого угоди укладаються на 6 і більше місяців, відрізняється нестабільністю. Будь-яка реалізована довгострокова угода може стати причиною суттєвого коливання курсів на валютному ринку.

Види форвардних операцій

Форвардний Контракт може бути представлений у двох форматах:

Розглядаючи питання про те, що таке форвардний контракт, варто уточнити той факт, що в даних типах угод використовується спеціалізований форвардний курс, який кардинально відрізняється від курсу спот. Причина криється в різниці між процентними ставками по депозитах, які пропонують країни. Для обчислення форвардного курсу застосовується спеціалізована формула.