Форми укладення договору. Поняття і види договорів у Цивільному праві

Трудовий договір: угода між роботодавцем та трудящих

Однією з найбільш суперечливих форм укладення договору є контракт. Поняття про даному угоді міститься в російському кодифікованому законодавчому акті про працю, де трудовий договір називається двостороннім угодою, одним з його учасників виступає працівник, а другим – організація (підприємство). Згідно з контрактом, найманий працівник зобов’язується виконувати певну роботу відповідно до наявної у нього професійної спеціалізації, досвідом і кваліфікацією. Складання трудової угоди неприпустимо в усній формі, спосіб укладення договору передбачає особисту присутність працівника та роботодавця.

У контракті, який є мірою захисту від свавілля керівника і несумлінного ставлення до роботи найнятого працівника, прописується посаду працівника, його обов’язки та графік роботи, а також розмір заробітної плати, соціальні гарантії. Так, змістом контракту прийнято вважати основні і додаткові умови. До перших відносять:

• місце здійснення трудової діяльності;
• трудові функції найманого працівника;
• тривалість дії строкового договору (наприклад, прийняття на роботу на час декретної відпустки штатного працівника);
• гарантії забезпечення охорони і безпеки праці;
• обов’язок роботодавця щодо забезпечення охорони праці на підприємстві.

До додаткових факторів, які в разі необхідності можуть знаходити своє відображення в контракті, відносять наступні:

• проходження стажування або випробувального строку із зазначенням розміру заробітної плати, початку та закінчення періоду;
• виконання службових обов’язків за сумісництвом;
• необхідність проходження попередньої перепідготовки, курсів підвищення кваліфікації;
• тривалість додаткових відпусток і т. д.