Ефективність державного управління та її оцінка

Віктор Кузьмін

1 minute

Сьогодні під державним управлінням слід розуміти важливий термін наукової природи, в процесі аналізу якого дослідникам вдається роз’яснити особливості, властиві організаційного устрою держави у різних часових періодах і країнах, а також описати діяльність індивідів, які включені в цю систему, і запропонувати певні механізми для того, щоб проблема ефективності державного управління була усунена, а сама ефективність стрімко зростала.

Підходи до трактування ефективності

Для початку необхідно зазначити, що модернізація системи, пов’язаної з державним управлінням, тісно пов’язана з виявленням оптимальних параметрів, які сприяють створенню державного управління як динамічної, відкритої соціальної системи. Для того щоб ефективність державного управління, а саме її модель, була якісно сформована, слід провести аналіз співвідношення в комплексі між наступними категоріями:

Політична система.
Державна влада.
Інститути, притаманні громадянському суспільству.
Соціально-економічні стандарти.
Соціокультурні норми.

Сьогодні досить актуальна проблема, центральним ланкою якої є ефективність системи державного управління. Справа в тому, що через актуальних змін соціального та політичного середовища вона не здатна ефективним чином реагувати, наприклад, на виклики з боку зовнішнього середовища. Так, на сьогоднішній день очевидна необхідність розробки збалансованої системи критеріїв та показників ефективності роботи державних органів влади.

Визначення ефективності

Що ж таке ефективність державного управління?

В сучасності відомо кілька підходів теоретико-методологічної природи до трактування сутності ефективності. Важливо відзначити, що представники різних областей діяльності розуміють її по-своєму, з притаманними їй особливостями. Наприклад, ефективність державного управління в політиці розуміється як щось бажане і позитивний, як би в даному випадку весь сенс діяльності в цьому і криється. Якщо ж говорити про діяльність державних органів влади, то представлений термін перетворюється на дієвий символ політичної спрямованості, який здатний організувати думку суспільства для того, щоб підтримати певні пропозиції.

Ефективність державного і муніципального управління в узагальненому вигляді розглядається як можливість досягнення результату або значимості його отримання для певних осіб чи їх категорій. Крім цього, ефективність можна визначити як відношення значущості даного результату безпосередньо до кількості витрачених на досягнення цієї мети зусиль.

Що ж ще?

В адміністративному управлінні та теорії організації під ефективністю слід розуміти відношення чистих результатів позитивної спрямованості (тобто перевищення бажаних наслідків над небажаними) і витрат, які вважаються цілком допустимими.

В дослідженнях з менеджменту та економіки оцінка ефективності державного управління провадиться пропорційно з двома підходами. У відповідності з першим оцінюється економічна ефективність, а згідно з другим – технічна. У показниках останньої категорії відображаються особливості тієї діяльності, яка оцінюється. Так, вона говорить про те, що «робляться правильні речі». Показники ж економічного роду ефективності характеризують реалізацію оцінюваної діяльності, тобто відзначають, наскільки продуктивно реальне застосування тих чи інших ресурсів, іншими словами, наскільки грамотно робляться ці речі».

Зв’язок ефективності з конкретними факторами

У дослідженнях, що проводилися за такими напрямками, як ефективність державного управління, державна бюрократія та інститути держави, виділяється безліч підходів теоретико-методологічної природи. Вони пов’язують ефективність з конкретними факторами. Серед даних підходів основними є наступні пункти:

Підхід, базою якого є концепція лідерства. Важливо відзначити, що представники цього напряму пов’язують ефективність органу державного управління зі стилем управління, лідерськими навичками, а також індивідуальними характеристиками. Крім цього, важливу роль грають якості керівників державних органів влади, системи підбору, оцінка виконання ключових завдань, професійне розвиток держслужбовців і, звичайно ж, мотивація.
Підхід, який розвиває таку теорію, як веберовская раціональна бюрократія. Згідно з нею ефективність управління державною власністю, наприклад, досягається за допомогою таких чинників, як ієрархічна структура, функціональна спеціалізація, а також наявність чітких принципів, які стосуються регламентації діяльності держслужбовців, носить професійний характер.
Підхід до ефективності державної діяльності, який так чи інакше відноситься до теорії життєвих циклів. У відповідності з ним підвищення ефективності державного та муніципального управління розглядається в тісному взаємозв’язку з оцінкою циклічно і безперервно створюються груп впливу або коаліцій в державних органах влади. Необхідно відзначити, що характеристики прийняття рішень у структурах бюрократичного характеру, а також їх ефективність слід розглядати в контексті циклів життєдіяльності, які в будь-якому випадку притаманні структурі.

Додаткові підходи

Крім представлених вище підходів, важлива роль належить наступним пунктам:

У межах концепції професіоналізму ефективність діяльності абсолютно повністю залежить від професіоналізму співробітників державних органів влади, наявності професійних (кар’єрних) чиновників, а також від ступеня їх компетентності і професіоналізму.
Економічний підхід так чи інакше пов’язує підвищення ефективності державного управління з роботою механізму, що передбачає конкуренцію серед відомств, а також з системою впровадження нових технологій, інших інновацій і соціальної, політичної підзвітністю перед платниками податків (у першу чергу) державних органів влади.
В рамках екологічного підходу підкреслюється, що підсумки діяльності бюрократії в будь-якому випадку складаються в залежності від характеру зовнішнього середовища (іншими словами, екології структури) і здатності державних органів влади управляти інноваціями та змінами для того, щоб якісно адаптуватися до даних змін.
В рамках підходу, заснованого на концепції управління такою категорією, як якість, все увагу належить створення в державних органах влади системи безперервного вдосконалення державних послуг і процесів; залучення в діяльність даної категорії службовців за умови максимального використання їх творчого потенціалу і організації їх групової діяльності. Важливо знати, що управління якістю так чи інакше базується на тісному зв’язку потенціалу державних органів влади за результатами їх діяльності. Необхідно доповнити, що при цьому ведеться постійне співвіднесення з цілями стратегічної спрямованості та залучення держслужбовців в процеси якості, їх навчання, підвищення їх мотивації та компетентності.

Види ефективності

Згідно з представленими теоретико-методологічними підходами до трактування ефективності можна зробити висновок про те, що в традиційному аспекті виділяється економічна і соціальна ефективність державного управління. Важливо зазначити, що самостійність представлених різновидів носить відносний характер, тому що вони перебувають у тісному взаємозв’язку і єдності.

У процесі аналізу ефективності такої категорії, як державне управління, особливе місце займає соціальний ефект. Його сутність полягає в тому, що він стійкий, відтворюється, прогресуючий, містить в собі джерело для того, щоб безперервно підвищувати рівень суспільного розвитку в подальшому. Соціальна ефективність, якою визначається категорія державного управління, поділяється російським соціологом Р. В. Атаманчуком у відповідності з трьома різновидами, розглянутими в наступній главі.

Різновиди соціальної ефективності

Нижче вказані актуальні на сьогоднішній день види соціальної ефективності:

Соціальна ефективність загальної спрямованості розкриває підсумки функціонування системи управління в державі (іншими словами, результати організованої сукупності органів державної влади, а також об’єктів, керованих ними).
Соціальна ефективність спеціальної спрямованості характеризує стан функціонування держави в цілому і, зокрема, окремих організацій як суб’єктів управління процесами, що відбуваються в суспільстві. Критерії ефективності державного управління даного виду: цілеспрямованість і доцільність організації, а також функціонування системи, що управляє державою, її масштабних підсистем та інших структур організаційної природи; норми витрат часу, пов’язані з вирішенням питань управління, виробленням та проходженням будь-яких управлінських відомостей; стиль і методика функціонування апарату державного управління; технології, нормативи, стандарти, згідно з якими зобов’язується діяти кожен держслужбовець і керівник; складність організації апарату державного управління, яка виникає з його багатоступеневості, «дробности» і великої кількості взаємозв’язків управлінського характеру; витрати, пов’язані з утриманням і забезпеченням функціонування апарату державного управління.
Соціальна ефективність відображає діяльність конкретної спрямованості абсолютно кожної посадової особи і державного органу управління, кожної дії, одноосібного рішення або відносини. Показники ефективності державного управління даного виду: ступінь відповідності конкретних напрямів, структури та результатів діяльності з державного управління позначеним компетенції і правовий статус параметрами; законність дій і рішень державних органів влади, а також відповідних посадових осіб; реальність впливів, пов’язаних з управлінням.

Критерії оцінки

Для оцінки діяльності державних органів влади застосовуються конкретні критерії ефективності державного управління, які виділяються із загальних. До останніх відноситься ефективність, економічність та результативність.

Даний нюанс є ключовим у процесі підготовки до здійснення заходу з оцінки. Важливо відзначити, що в розробці розглянутих критеріїв потрібна певна гнучкість. Так, під критерієм ефективності слід розуміти межі, ознаки, аспекти прояву державної управлінської діяльності. Показник ефективності – не що інше, як конкретна міра, яка дозволяє порівняти: діяльність державного органу влади в різний час і діяльність різних структур, якщо порівнювати їх один і іншому; діяльність державних органів влади за фактом і аналогічну бажану або потрібну діяльність.

Вимоги до критеріїв оцінки

Основними вимогами до критеріями оцінки є наступні пункти:

Критерії так чи інакше ведуть до реалізації завдань оцінки і охоплюють абсолютно всі актуальні проблеми.
Критерії є достатньо конкретним для того, щоб можна було організувати оцінну процедуру на практиці.
Критерії підкріплюються допомогою відповідних договорів або надходять з авторитетних джерел.

Крім цього, критерії, які застосовуються для оцінки діяльності державних органів влади, в будь-якому випадку повинна узгоджуватися між собою, а також з тими показниками, які застосовувалися в попередніх оцінках.

Інтегральні показники

Сьогодні у міжнародній практиці застосовуються різні показники інтегрального плану для того, щоб оцінити ефективність державного управління. Необхідно скасувати, що вони були розроблені зусиллями фахівців міжнародних організацій. Так, дані показники включають наступні пункти:

Показник GRICS виробляє оцінку ефективності державного управління у порівнянні між різними країнами.
Показники WBES сьогодні дозволяють отримати оцінку ділового клімату, рівня корупції, державної політики у порівняльному аспекті.
Показники BEEPS дозволяють отримати оцінку ділового клімату, якості управління, а також конкурентного середовища в порівняльному аспекті.
ІВК трактується як індекс сприйняття корупції. За його застосування можливо отримувати зріз щодо рівня корупції в різних країнах щороку.
Барометр корупції в усьому світі.
ІЕС трактується як індекс економічної свободи структури.
Індекс непрозорості, що дозволяє здійснити оцінку впливу непрозорості щодо країни на ефективність і вартість вкладень капіталу.
Показники, за допомогою яких відбувається оцінка державного управління, вимірні на базі обстежень населення та держслужбовців.
Індекс середовища інституційного характеру, що розраховується на підставі обстежень держслужбовців у п’ятнадцяти країнах світу.

Державне управління є складною за своїм елементного складу та у зв’язках і багатогранною за виконуваними функціями системою. Обсяг і характер охоплюваних ним суспільних процесів і явищ, що відображають специфіку державного управління, а системність і організована цілісність є його невід’ємною рисою. У сукупності системність і організована цілісність забезпечують необхідну узгодженість, координації, субординації, цілеспрямованість, раціональність і ефективність державного управління.