Дозволена швидкість на трасі. Яка максимальна дозволена швидкість на трасах (ПДР)?
Одним із заходів, що забезпечують БДР, є обмеження швидкості руху автотранспорту. Гранична дозволена швидкість на трасі визначається ПДР, знаками обмеження швидкості або інструкціями по експлуатації автотранспортних засобів.
Хто лобіює підвищення швидкості руху по дорогах Росії?
До 2009 року в Росії існувало єдине держустанова, на яке було покладено функції управління федеральними автошляхами, – Росавтодор, що входить в структуру Мінтрансу РФ. Сумарна довжина російських автодоріг, які мають федеральне значення, становить ні багато ні мало майже 51 тисячу км.
І ось влітку 2009 року спеціальним ФЗ № 145 створюється ще одна підпорядкована безпосередньо уряду РФ держструктура у сфері управління автошляхами – компанія «Автодор». Їй передаються в управління лише 2,7 тисячі автодоріг, серед яких найбільш «смачні» з точки зору подальшої комерціалізації – траси М1, М3, М4, М11.
Вже зараз на трасах М1 і М4 є платні ділянки, за проїзд по яким водій вантажної фури платить «Автодору» до 400 рублів. Природно, що чим вище швидкість руху, тим більше і дохід держкомпанії. Саме тому її керівництво ще у грудні 2012 року звертається до ДАІ з пропозицією про те, щоб максимальна дозволена швидкість на трасі була піднята від наявної величини 110 км/год до значення 130 км/ч.
ГИБДД у відповідь зажадала гарантій того, що підконтрольні «Автодору» дороги відповідають класу «Автомагістраль» по ГОСТу. А це означає наявність чотирьох і більше смуг шириною 3,75 м з центральної розділювальною смугою і різнорівневе перетин інших автошляхів.
Чому дозволена швидкість руху по трасі в 130 км/год не влаштовує Мінтранс
Тоді ж, на початку 2013 року, у справу втрутилися представники профільного міністерства, які чинили опір прийняттю цього рішення. Справа в тому, що крім поняття “дозволена максимальна швидкість на трасі”, яким оперують в основному дорожники-експлуатаційники і ГИБДД, існує ще й поняття «максимальна розрахункова швидкість руху по трасах». Її використовують в основному проектувальники і будівельники доріг.
При існуючих ПДР і КоАП РФ водії можуть не побоюючись покарання, піднімати швидкість вище граничної дозволеної на 20 км/год. Виходить, що якщо дозволена швидкість на трасі дорівнює 110 км/год, то реальна, з якої можуть їхати по ній транспортні засоби, сягає 130 км/год, а якщо допустима швидкість – 130 км/год, то реальна її величина досягає 150 км/год. На неї і повинні орієнтуватися проектувальники і будівельники.
Природно, що при збільшенні цього показника зростають витрати на спорудження доріг. Ось і зіткнулися на цьому питанні інтереси різних відомств. Підконтрольний безпосередньо уряду «Автодор» лобіював підвищення швидкості, а начебто займається його Мінтранс цьому противився.
У справу втручається прем’єр-міністр
Тяжба відомств тривала до літа 2013 року, поки в кінці липня прем’єр Медведєв не підписав нові зміни до ПРАВИЛ дорожнього руху, що набули чинності на початку серпня того ж року. Згадаймо, що саме він у 2009 році підписував закон про створення «Автодору». Змінами встановлювалося, що для легковиків і вантажівок масою до 3,5 т власниками автодоріг (знову «Автодор»!) може бути встановлена гранична дозволена швидкість на трасі в 130 км/ч. Така дорога повинна бути позначена знаками 5.1 – «Автомагістраль». Траса ж, яка позначена знаками 5.3 «Дорога для автомобілів», допускає їзду по ній тих же самих транспортних засобів з гранично допустимою швидкістю 110 км/год.
Чим же завершиться суперечка прихильників і противників підвищення швидкості руху?
Поки бюджет РФ в 2013 році і першій половині 2014 року був бездефіцитним, все начебто йшло гладко. «Автодор» розширював число своїх ділянок доріг, на яких збільшувалася дозволена швидкість на трасі, а входить в Мінтранс Росавтодор, на якому залишилися «висіти» непотрібні «Автодору» 48 тисяч км російських доріг, намагався їх ремонтувати і навіть будувати нові ділянки. Але ситуація у зв’язку з санкціями проти Росії змінилася. Фінансування Росавтодору урізали, а от доручення президента РФ про збільшення вдвічі обсягів дорожнього будівництва ніхто не відміняв.
Наприкінці березня поточного року Мінтранс вустами заступника міністра Олега Білозерова і заступник начальника Росавтодору Ігоря Астахова знову заговорив про необхідність зниження розрахункової максимальної швидкості 150 км/год до 130 км/ч. Мінтранс при цьому посилається на європейські нормативи, згідно з якими дороги, клас яких відповідає російському класу “Автомагістраль”, проектують і будують з розрахунку швидкості автотранспорту до 130 км/год, Чим завершиться цей спір, покаже найближчий час.
Скільки ж у Росії автомагістралей?
Отже, щоб по трасі можна було їхати з граничною швидкістю 110 км/год, потрібно, щоб вона була автомагістраллю або швидкісною дорогою. Остання відрізняється від автомагістралі можливістю однорівневого перетину з іншими автодорогами. Із загальної протяжності російських автодоріг в 51 тисячу км трас вищевказаних класів всього 4-5 тисяч км (цифри, наявні в Мережі, варіюються), або близько 8 %. Причому це не траси повної довжини, а лише окремі їх ділянки. І левова їх частка зосереджена саме в держкомпанії «Автодор». Причому практично всі ділянки, на яких дозволена швидкість на федеральній трасі встановлена в 110 або 130 км/год, вже зробили платними.
Приємним винятком з цього правила стала введена в дію в серпні 2013 року безкоштовно автомагістраль від Кемерово до Ленінськ-Кузнецького з межею швидкості в 130 км/ч.
Яка гранична швидкість на трасі М1?
За даними держкомпанії «Автодор», на майже 450 км всій протяжності траси вона відповідає категорії «Швидкісна дорога». На всьому протязі вона чотирьохсмугова, а на ділянці 32-39-го км (обхід Одинцово) взагалі восьмисмугова. До речі, саме ділянку протяжністю 18,5 км в районі обходу цього міста зроблено платним. Тут ведеться будівництво великого інфраструктурного дорожнього вузла федерального рівня на умовах концесії. Концесіонером є ВАТ «Головна дорога», а концедентом, природно, держкомпанія «Автодор».
Гранична дозволена швидкість 110 км/год встановлена тільки на безкоштовному цій ділянці траси від позначки 32,5 км до позначки 43,6 км між Одинцово і Кубинкой Московської області. До речі, на території республіки Білорусь на всьому продовженні цієї траси гранична швидкість – 120 км/ч.
Що ми маємо на “Уралі”?
Федеральна траса М5 проходить від Москви до Челябінська через ряд обласних центрів Поволжя і Приуралля. Приблизно на 240 км траса має 4 і більше смуг руху, а от далі, маючи на всьому протязі дві смуги, крім кількох ділянок, поки що явно не тягне ні на автомагістраль, ні на швидкісну автодорогу. Влітку 2013 року в Челябінській області від селища Вітамінного до села Мисяш відкрився 24-кілометровий чотирисмуговий ділянка, обмежена знаками 5.1 «Автомагістраль». У 2016 році чотирисмуговий стане також відрізок траси від Чебаркуля до Челябінська.
Дозволена швидкість на трасі М5 на ділянках від відм. 1820 км до відм. 1844 км і від відм. 1022 км до відм. 1031 км встановлена в 110 км/ч. Таку ж швидкість планують дозволити і на ділянках від відм. 86 км до відм. 124 км і від відм. 37 км до відм. 57 км.
Як швидко можуть їхати росіяни “Дону”?
Яка ж дозволена швидкість на трасі М4? Федеральна траса М4 загальною протяжністю понад півтори тисячі км є на ділянці від Москви до Воронежа чотирисмугової автомагістраллю. За даними «Київавтодору», 918 км траси відповідають класу “Швидкісна дорога”, 101 км – класу “Автомагістраль”, 100 км – класу “Дорога звичайного типу” (чотирьохсмугова нескоростная дорога з центральної розділювальною смугою).
У планах «Київавтодору» до 2019 року перетворити трасу М4 у повністю чотирисмугову магістраль з різнорівневими розв’язками. Межа швидкості в 110 км/год дозволений на платних ділянках від відм. 225 км до відм. 260 км (об’їзд р. Богородицька), від відм. 287 км до відм. 321 км (об’їзд р. Єфремова) і 330-414-й км (об’їзд р. Єльця і села Яркино), 414-460-й км (об’їзд р. Задонська).
Крім того, дозволена швидкість на трасі “Дон” в 130 км/год встановлена на платному ділянці – 48-71-й км (у Московській обл.), а також на безкоштовних ділянках від відм. 113 км до відм. 120 км від відм. 76 до відм. 103 км.
А що в цьому плані на Заході?
Яка дозволена швидкість на трасі в більшості європейських країн? Як не дивно, але цифри тут ті ж, що і в Росії, – максимум 130 км/год. Але справа в тому, що більша частина доріг – це саме автомагістралі на всьому їх протязі. Вони обходять межі населених пунктів і не мають світлофорного регулювання. Правда, в більшості своїй вони платні.
Окремо слід відзначити Німеччину. На частині її знаменитих автобанів обмеження швидкості взагалі відсутня, а 130 км/год – це не гранична дозволена, а рекомендована, хоча все-таки максимальна швидкість. Але на половині всіх німецьких доріг встановлені суворі швидкісні обмеження від 80 до 130 км/ч.
А потрібно росіянам дуже розганятися на трасах?
На думку класика вітчизняної літератури, кожен росіянин любить швидку їзду. Але якщо він їде швидко на стареньких «Жигулях», то і до біди недалеко. Навіть якщо під нашим наїзником і вживана або зібрана в Росії іномарка! Адже якість цих авто та їх техобслуговування поки ще далекі від європейського рівня. А якщо дозволити (в перспективі) росіянам розганятися на трасах (якість яких теж поки що під питанням) до 150 км/ч (з урахуванням «двадцятки», плюсуемой водіями в умі), то це пряма загроза для їх життя і безпеки руху.
Тому, на думку багатьох автоекспертів, підвищення дозволеної швидкості для будь-яких заміських доріг Росії до 130 км/год є надмірним і повинно бути виборчим залежно від якості кожної конкретної траси.
Як карають у нас любителів занадто швидкої їзди?
На відміну від ПДФО, який залишається в розмірі 13 % при будь-якому дохід фізособи, штраф за превышенную швидкість руху істотно зростає по мірі «відриву» порушника від максимальної дозволеної її величини. Так, якщо він «відірветься» на 20-40 км/год, то задоволення обійдеться у півтисячі карбованців, на 40-60 км/год – від однієї до півтора тисяч, на 60-80 км/год – від двох до двох з половиною тисяч рублів (або можуть позбавити прав на півроку), більш ніж на 80 км/год – п’ять тисяч рублів або позбавлення прав на півроку. Рецидиви з перевищенням на 60 км/год і більше призведуть до втрати прав на рік, але якщо порушника не зловив інспектор, а лише зафіксував відео – або фоторегистратор, то можна віддати тільки п’ять тисяч рублів штрафу.