Допоміжне виробництво. Витрати допоміжного виробництва. Основне і допоміжне виробництво: в чому відмінність?

Частина виробничого процесу, яка спрямована на забезпечення його енергією, на технологічне оснащення робочих місць, а також на здійснення ремонту і відновлення основних виробничих фондів, називається допоміжним виробництвом. Воно забезпечує ефективну та безперебійну роботу основного виробництва. Саме тому основне і допоміжне виробництво тісно взаємопов’язані. Продукція останнього споживається переважно цехами і службами самого підприємства.

Розв’язувані задачі

До основних завдань, які вирішує допоміжне виробництво, можна віднести наступні:

• забезпечення підприємства різними видами необхідної енергії (газ, пара, електрика);
• ремонт та виготовлення тари, спецінструмент, технологічної оснастки;
• ремонт та налаштування механічного та електрообладнання, транспортних механізмів, а також контрольно-вимірювальних приладів;
• догляд за устаткуванням, контроль за його використанням та збереженням;
• ремонт господарського інвентарю, споруд і будівель;
• прийом, зберігання, видача матеріалів, сировини, напівфабрикатів, інструментів, інвентарю.

Структура допоміжного господарства

Допоміжне виробництво складається з наступних елементів:

• обслуговуюче господарство (склади, транспорт тощо), служби у основних цехах;
• допоміжні цехи (енергетичні, ремонтно-механічні, інструментальні) в залежності від характеру галузей промисловості;
• регламентування вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських операцій.

Підвищення продуктивності праці є важливим фактором, що сприяє зростанню ефективності всього виробничого процесу. Працівники, які обслуговують допоміжне виробництво, ставляться до допоміжним робочим. Практично на всіх великих підприємствах є комплекс ділянок, служб і цехів допоміжного господарства. Основне і допоміжне виробництво співвідносяться за своїм розмірам і специфіці галузі промисловості.

Ремонтне господарство

Це сукупність виробничих підрозділів, які здійснюють заходи з контролю за станом устаткування, догляд за ним і своєчасного ремонту.

Ремонтне допоміжне виробництво на великих підприємствах може включати такі підрозділи:

• електроремонтний цех;
• ремонтно-механічний цех;
• ремонтно-будівельний цех;
• ділянка, на якому виконується ремонт санітарно-технічного обладнання.

В основі процесу ремонту технологічного обладнання на підприємстві лежать наступні системи:

1. Системи ППР (планово-попереджувального ремонту) – ряд запланованих організаційних і технічних заходів щодо догляду, ремонту та нагляду за обладнанням, спрямовані на запобігання його передчасного зносу і попередження виникнення аварій. Сюди ж відноситься і модернізація обладнання, що відбувається при його ремонті.

2. Системи ремонту, засновані на результатах технічної діагностики. Будь-який вид ремонту виконується лише після проведення об’єктивної оцінки технологічного стану обладнання.

В комплексі ці системи допомагають істотно знизити витрати допоміжного виробництва.

Інструментальне господарство

Інструмент (технологічна оснастка) – це будь-які види вимірювального, ріжучого та складального інструменту, прес-форми, штампи і різноманітні пристосування. Сукупність підрозділів, які відповідають за придбання, проектування, виготовлення, відновлення та ремонт технологічної оснастки, а також виконують її облік, зберігання і видачу на робочі місця, називається інструментальним господарством. Воно включає в себе наступні структури:

• інструментальний відділ – забезпечує постачання пристроїв та інструментів, а також їх проектування;
• інструментальний цех виготовляє, ремонтує і відновлює спеціальну оснастку й інструмент;
• центральний інструментальний склад – здійснює облік, зберігання і видачу оснастки та інструменту;
• цехові комори – призначені для забезпечення робітників тих чи інших цехів інструментом.

Енергетичне господарство

Всі технічні засоби, необхідні для підтримки безперебійного постачання підприємства різними типами енергії, називають енергетичним господарством. Воно, у свою чергу, включає такі господарства:

• теплосилове – парові і воздухосети, котельні, каналізація, водопостачання, компресори;
• електросилове – підвищують і знижуючі підстанції, трансформаторні і генераторні установки, електричні мережі, акумулятори;
• газове – газогенераторні станції, газові мережі, вентиляційні та холодильно-компресорні установки;
• слабкострумове – радіомережа, АТС, інші види зв’язку;
• пічне – термічні та нагрівальні печі;
• цеху з ремонту енергообладнання.

У витрати допоміжного виробництва входить потреба в енергії, яку визначають залежно від плану виробництва, враховуючи при цьому норми витрати енергії і палива, норми втрат у трубопроводах та мережах та інше.

Транспортне господарство

Сукупність засобів підприємства, які призначені для перевезення матеріалів, сировини і напівфабрикатів, відходів, готової продукції та інших вантажів як за межами підприємства, так і на його території, називається транспортним господарством.

В залежності від свого призначення транспорт може бути зовнішнім, міжцехових, внутрішньоцехових і внутрискладским.

За способом дії він може бути безперервним (трубопровід, конвеєр) або переривчастим (навантажувач, автомобіль).

По виду виділяють автомобільний, залізничний, водний, внутрішньозаводський (рейковий і безрейковий) транспорт.

Що стосується транспортного господарства, то організація допоміжного виробництва потребує вирішення низки важливих питань:

• обсяг вантажообігу і вантажних потоків,
• здійснення перевезень,
• вибір типу транспорту,
• вантажно-розвантажувальні роботи.

Складське господарство

Воно включає склади, спеціалізовані за видами матеріальних ресурсів, організовані на підставі вимог, що пред’являються до зберігання і переробки останніх.

Склад – це виробниче приміщення або площу, які призначені для короткострокового або тривалого розміщення і зберігання матеріальних цінностей, запасів сировини, напівфабрикатів і матеріалів, а також для виконання операцій з підготовки вищепереліченого до виробництва.

Склади бувають виробничі, постачальницькі, цехові, загальнозаводські, збутові, універсальні і спеціалізовані, відкриті, напівзакриті і закриті.

При організації складського допоміжного виробництва слід визначити розміри складів та їх кількість, їх розташування, обрати найбільш раціональні види складського інвентарю та обладнання в кожному конкретному випадку.

Розраховуючи площу складських приміщень, потрібно враховувати не тільки «корисну» територію, призначену для безпосереднього зберігання сировини або готової продукції, але і площа проїздів, проходів, зон сортування і відпустки товарів або сировини, навантаження і розвантаження.

Документальне оформлення послуг допоміжних виробництв

Всі роботи і послуги, що надаються допоміжними виробництвами, оформляються наступними документами:

• акти приймання-здавання об’єктів, які були відремонтовані;
• накладні – відображають кількість виготовлених і зданих на склад інструментів, інвентарю;
• шляхові листи – відображають обсяги і маршрут перевезень транспортного господарства;
• довідки, виписані головним технологом або механіком – відображають обсяг робіт і наданих простим виробництвом послуг.

Послуги, які були надані допоміжними цехами один одному, називають зустрічними. Вони оцінюються в обліку за плановою собівартістю. Послуги, які були надані основним споживачам, оцінюють за фактичною цехової собівартості.

Облік допоміжних виробництв і накладних витрат

Як вже говорилося, господарства, що обслуговують основне виробництво, називаються допоміжними. Їх характерна особливість полягає в тому, що вони утворюються з метою надання іншим галузям або основним виробництвам різних послуг, спрямованих на забезпечення безперебійного виробничого циклу.

«Допоміжне виробництво» (рахунок 23) використовують для обліку виконаних робіт і витрат, які проходять по дебету даного рахунки. Щомісяця витрати з кредиту списують за призначенням у розмірі планової собівартості виконаних робіт і коригують у кінці року до фактичної.

Облік витрат допоміжних виробництв транспортного господарства

Для обліку витрат, пов’язаних з утриманням та експлуатацією автотранспорту, використовують субрахунок «Автомобільний транспорт» рахунку 23. Виділяють наступні статті витрат:

• оплата з праці з урахуванням соціальних відрахувань;
• амортизація основних засобів;
• організація виробництва;
• роботи і послуги;
• платежі за кредитами;
• інші витрати.

В оплаті праці враховують зарплату не тільки водіїв, але і працівників, що обслуговують автотранспорт, включаючи резерв на відпустки. Сюди ж відносять різні відрахування в державні фонди. Витрати допоміжного виробництва, пов’язані з ремонтом автотранспорту та супутнього обладнання, відображаються у статті «Амортизація основних засобів». Стаття «Роботи і послуги» відображає витрати, пов’язані з виконаними для автомобільного господарства роботами й послугами інших допоміжних виробництв та сторонніх організацій.

У статті «Організація виробництва і управління» враховують витрати на утримання персоналу гаража та інших общегаражных витрат. «Платежі за кредитами» відображають витрати, пов’язані зі сплатою відсотків за кредитом на потреби транспортного господарства. «Інші витрати» показують списання малоцінного інвентарю та обладнання, що не ввійшли в попередні статті.