Допоміжне виробництво. Витрати допоміжного виробництва. Основне і допоміжне виробництво: в чому відмінність?

Структура допоміжного господарства

Допоміжне виробництво складається з наступних елементів:

• обслуговуюче господарство (склади, транспорт тощо), служби у основних цехах;
• допоміжні цехи (енергетичні, ремонтно-механічні, інструментальні) в залежності від характеру галузей промисловості;
• регламентування вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських операцій.

Підвищення продуктивності праці є важливим фактором, що сприяє зростанню ефективності всього виробничого процесу. Працівники, які обслуговують допоміжне виробництво, ставляться до допоміжним робочим. Практично на всіх великих підприємствах є комплекс ділянок, служб і цехів допоміжного господарства. Основне і допоміжне виробництво співвідносяться за своїм розмірам і специфіці галузі промисловості.

Ремонтне господарство

Це сукупність виробничих підрозділів, які здійснюють заходи з контролю за станом устаткування, догляд за ним і своєчасного ремонту.

Ремонтне допоміжне виробництво на великих підприємствах може включати такі підрозділи:

• електроремонтний цех;
• ремонтно-механічний цех;
• ремонтно-будівельний цех;
• ділянка, на якому виконується ремонт санітарно-технічного обладнання.

В основі процесу ремонту технологічного обладнання на підприємстві лежать наступні системи:

1. Системи ППР (планово-попереджувального ремонту) – ряд запланованих організаційних і технічних заходів щодо догляду, ремонту та нагляду за обладнанням, спрямовані на запобігання його передчасного зносу і попередження виникнення аварій. Сюди ж відноситься і модернізація обладнання, що відбувається при його ремонті.

2. Системи ремонту, засновані на результатах технічної діагностики. Будь-який вид ремонту виконується лише після проведення об’єктивної оцінки технологічного стану обладнання.

В комплексі ці системи допомагають істотно знизити витрати допоміжного виробництва.