Дискреційна фіскальна політика. Види фіскальної політики, цілі, інструменти

Інструменти дискреційної фіскальної політики

Для того щоб досягти поставлених цілей, що стосуються регулювання економічних процесів у країні, необхідні ефективні інструменти.

До таких механізмів можна віднести державні субсидії і грамотне маніпулювання різними видами оподаткування (акцизи, прибутковий податок та ін). Для цього змінюються або акордні податки, або безпосередньо самі ставки. Ще одна група інструментів, використання яких передбачає дискреційна фіскальна політика – це різні види державних витрат і трансферні платежі.

При цьому варто зазначити, що вплив на економіку різних інструментів може відчутно відрізнятися.

Якщо звернути увагу на вплив збільшення аккордного податку, то можна помітити, що результатом цього процесу є зменшення сукупних витрат, у результаті чого, тим не менш, не відбувається зміни мультиплікатора. А ось у випадку з зростанням ставок особистого прибуткового податку спостерігається одночасне зменшення мультиплікатора, і сукупних витрат.

Дискреційна фіскальна політика передбачає також різні види впливу і на стимули, які впливають на розвиток економіки і рівень її ефективності. Не варто забувати про вибір конкретних видів державних витрат, кожен з яких надає особливий вплив на ефект, вироблений мультиплікатором.

Важливо розуміти і той факт, що інструменти фіскальної політики можуть використовувати по-різному. Все залежить від циклу, в якій перебуває економіка. Різні види фіскальної політики також можуть змінювати підхід до інструментів. Наприклад, якщо звернути увагу на стимулюючий напрямок, то є сенс говорити про наступні заходи впливу на стан економіки:

• збільшення трансферів;
• загальне зниження податків;
• підвищення обсягу державних закупівель.

Якщо досягаються цілі дискреційної фіскальної політики, орієнтованої на стримуючий вплив, то дії уряду будуть діаметрально протилежними:

• трансфери зменшуються;
• обсяги державних закупівель, відповідно, підвищуються;
• податки збільшуються.