Державна громадянська служба Російської Федерації

Державна громадянська служба бере свій початок з найдавніших часів. Спочатку необхідність її формування була зумовлена потребою у врегулюванні конфліктів між племенами, захист від зовнішніх вторгнень, забезпеченні економічної інтеграції.

Історична довідка

В давнину на Русі у удільного князя в розпорядженні знаходилося військове формування. Воно забезпечувало охорону жителів підвладній території від зовнішніх ворогів і міжплемінних конфліктів. Влада перебувала у найбільш ініціативного княжого племені. В результаті правлячий рід виступав у якості основи формується державної служби того часу. В період Київської Русі влада інституційно нормировала соціальні дії, приєднавши західне право, оформлене письмово за часів Ярослава Мудрого. До 15 століття була офіційно зафіксована категорія “служиві люди”. Найбільші реформи були проведені в епоху Петра I. У роки його правління було здійснено правове закріплення чиновництва. Воно визначалося як група населення, яка володіє особливим положенням. Найбільш значущими досягненнями в ході реформи стали “Генеральний регламент”, “Табель про ранги”, Указ “Про фискалах і посадах”. Протягом 18-19 століть було прийнято велику кількість нормативних актів, які регулювали працю держслужбовців. Подальший розвиток продовжилося в епоху Миколи I.

В роки його правління було затверджено Положення, яке регулює порядок виробництва і чини цивільної служби. Найважливішим нормативним актом став Статут про державну громадянської службі Російської Імперії. Він був прийнятий в 1832 році. Цей документ регулював головні питання, які становлять зміст інституту. У радянський час апарат управління формувався у відповідності з принципами земляцтва, клановості, закритості, а також суворого відбору по партійній відданості. У результаті радянська державна громадянська служба до кінця 80-х років 20 століття склалася як законсервована малорухлива система, отвергавшая все нове.

Новий етап

Він почався з 90-х років минулого сторіччя. Досить великі суспільно-економічні реформи в Росії співпали за часом з міжнародними процесами пошуку найбільш ефективних варіантів формування управлінської системи. Вона повинна була бути спрямована на певний результат, використовувати сучасні адміністративні інструменти і технології. Разом з цим у багатьох країнах було поставлено завдання щодо створення мобільного державної служби, відкритою для громадян.

Сучасні реалії

Державна громадянська служба Російської Федерації здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією. Основоположною є ст. 32 (ч. 4). У ній в якості найважливішої форми участі населення у справах щодо управління в країні і суспільстві визначена державна громадянська служба Російської Федерації. Разом з цим існують ще два основних нормативних акти, що регулюють дану сферу. Першим є ФЗ № 58. Його положення визначають зміст і організацію системи. Другий – нормативний акт № 79 “Про державну громадянської службі”. Розглянемо їх більш докладно.

Нормативний акт № 58

Цей Закон про державної громадянської службі досить ємний і значущий. Він ґрунтується на положеннях Конституції україни про засади створення і подальшого функціонування розглянутого інституту. У ньому також встановлені основні свободи і права громадян Росії. В нормативному акті закріплено принцип єдності системи, незалежно від того, в яких саме органах вона діє. Даний Закон про державної громадянської службі визначає організаційні та правові основи інституту. Це, в свою чергу, виступає в якості фундаменту для формування певного комплексу норм. Вони є загальними для різних рівнів і видів державної служби. У відповідності з цими положеннями і сьогодні триває процес становлення правової основи інституту.

Зміст

У Законі № 58 20 статей. Вони містять значні зміни в організації розглянутого інституту в порівнянні з попереднім нормативним актом № 199 від 31 липня 1995 року. У нових статтях дано послідовне роз’яснення загальних питань щодо організації та функціонування структури. Положення регулюють умови і система управління держслужбою.

Визначення

Стаття 1 зазначеного нормативного акта роз’яснює, що собою являє державна громадянська служба. Вона визначена як вид професійної діяльності фізичних осіб по забезпеченню реалізації повноважень влади, компетентних органів, суб’єктів країни. До уповноважених осіб відносяться і ті, які заміщають посади, встановлені Конституцією, нормативними актами та Основами регіонів.

Основні принципи

За змістом ФЗ “ПРО державну громадянської службі”, остання формується у відповідності з принципами єдності організаційних і правових баз. Невід’ємною умовою існування та функціонування інституту є відкритість, взаємозв’язок муніципальних та урядових підрозділів. В якості основного виступає також принцип федералізму. Співробітники володіють правом захисту своєї професійної діяльності від будь-якого неправомірного втручання в неї.

Правове регулювання

Воно знаходиться в спільному веденні всієї Російської Федерації і її суб’єктів, а організація – у власному регіональному підпорядкуванні. Це означає, що територіальні підрозділи повинні приймати положення на підставі нормативно-правових актів вищого рівня. Державна громадянська служба розглядається як єдиної і цілісної системи.

Кадровий склад

Посади державної цивільної служби розділені на три категорії. Зокрема, у структурі працюють співробітники:

• Військових формувань.
• Федеральної служби.
• Правоохоронних органів.

Така класифікація в рамках інституту введена вперше. Це обумовлює необхідність визначення правового статусу безпосередньо державній посаді. Це дозволить здійснити класифікацію напрямів діяльності співробітників в цілому. Для реалізації цієї задачі необхідно визначити критерії, на підставі яких можна буде співвіднести посади державної цивільної служби з іншими спеціалізаціями адміністративного апарату країни. В якості одного з основних відмінностей організації інституту сьогодні виступає виняток принципу про позапартійності структури.

Другий ФЗ “ПРО державну громадянської службі”: загальні відомості

Його називають також “трудовим кодексом” чиновників і ГОСТом інституту. У Законі дано цілісне уявлення про діяльність працівників, що складають адміністративний стрижень управління, що реалізують завдання по регулюванню суспільної взаємодії індивідів, організацій, суб’єктів країни. Даний нормативний акт, крім того, визначає економічні, організаційні та правові аспекти.

Предмет регулювання

В якості нього виступають відносини, пов’язані з надходженням на службу та її проходженням, а також припиненням діяльності в структурі. Нормативний акт визначає статус (положення) працівників. В якості основної ідеї даного закону виступає забезпечення єдиного підходу до процесу юридичного регулювання цивільної державної служби, організації системи в цілому, конкретизації та деталізації норм описаного вище акта. В даному випадку передбачається спрямованість на забезпечення умов, в яких змогли б взаємодіяти муніципальні та інші гілки інституту і державна громадянська служба. 79-ФЗ вважається одним із системоутворюючих нормативних актів у цій сфері. Це обумовлено тим, що в ньому містяться основні поняття інституту, системно визначені його основи.

Принцип гласності

У новому законі він істотно звужений. У раніше діючому нормативному акті № 199 також був закріплений принцип гласності. Проте насправді він не став основоположним аспектом у роботі адміністративного апарату. Після ретельного опрацювання принцип гласності закріплений у новому Законі, увійшов в ряд основ побудови і діяльності структурі державної цивільної служби. В нормативному акті сьогодні він представлений в комплексному вигляді. Принцип гласності являє собою відкритість функціонування державної служби та доступність для суспільного контролю.

Нові положення

На деякі з них експерти звертають особливу увагу. Зокрема, в ФЗ № 79 встановлено новий єдиний порядок формування кадрового складу, структури, принципи професійної підготовки і підвищення кваліфікації, перепідготовки і стажування співробітників. Також визначені соціальні гарантії, що надаються працівникам структури. У Законі встановлені і нові категорії службовців. Раніше існували групи “А”, “Б”,”В”. У нових положеннях введено чотири категорії:

• Забезпечують фахівці.
• Радники і помічники.
• Фахівці.
• Керівники.

Ще однією особливістю виступає запровадження для працівників структури класних чинів. Вони замінили кваліфікаційні розряди і співвідносяться з військовими та спеціальними званнями правоохоронної системи.

Вимоги до поведінки співробітників

Посадові особи, які здійснюють аналіз дотримання держслужбовцями їх обов’язків, по суті, наділяються правом суб’єктивно оцінювати діяльність співробітників. Формулювання, що стосуються цих повноважень, у Законі досить розпливчасті. У них відсутні чіткі критерії для оцінки змісту тих чи інших суджень. Будь-яка згадка державних органів влади (в чудовому сенсі в тому числі), таким чином, може розцінюватися як порушення закону.