Адміністративний проступок. Відповідальність за адміністративні проступки. Види адміністративних проступків

Досить велика група правопорушень – це проступки. На відміну від злочинів вони характеризуються значно меншим ступенем соціальної небезпеки. Проступки в якості різновиду правопорушень досить неоднорідні. Виходячи з того, на яку сферу соціальних відносин вони посягають, їх можна підрозділити на 8 категорій.

Типологія проступків

По-перше, це адміністративний проступок – серйозне правопорушення, яке посягає на визначений законом порядок у соціумі, на відносини щодо розпорядчої і виконавчої державної діяльності. Воно не пов’язано з виконанням конкретних службових обов’язків.

Слід уточнити, що адміністративний проступок, адміністративне правопорушення – ідентичні поняття. Сюди можна віднести різного роду порушення правил дорожнього руху (керування транспортним засобом у стані сп’яніння, перевищення допустимої швидкості, проїзд на заборонний сигнал світлофора тощо), пожежної безпеки і санітарної гігієни, установленої на підприємстві, а також розпивання алкоголю в громадських місцях, безквитковий проїзд.

По-друге, дисциплінарний проступок – це правопорушення, яке здійснюється в рамках трудових відносин та розкладницьке порядок нормальної роботи підприємства, організації, установи. Вони послаблюють трудову дисципліну (військову, навчальну, службову) і тим самим сприяють дезорганізації робочої діяльності компанії, істотно знижують її ефективність. Так, дисциплінарний проступок – це прогули, систематичні запізнення, порушення регламентованих технологічних правил, неналежне виконання своїх трудових обов’язків та інше.

Прикладами таких проступків можуть бути запізнення на службу, прогули, невиконання розпоряджень адміністрації, порушення технологічних правил, недобросовісне виконання посадових обов’язків та ін.

По-третє, матеріальний проступок – це правопорушення також в області трудових відносин, але вже що стосується заподіяння шкоди конкретній організації (в якій безпосередньо служить правопорушник). Сюди відноситься псування матеріальних цінностей, їх недостача, неправильне зберігання та ін.

По-четверте, цивільний проступок – це правопорушення, яке здійснюється в сфері майнових, немайнових відносин, що представляють для людини певну духовну цінність (гідність, авторство, честь), і яка захищається за допомогою цивільного права. Воно виражається у вигляді моральної або матеріальної шкоди, завданої або окремим громадянам або організаціям (поширення відомостей, які порочать гідність і честь громадянина, невиконання встановлених договірних зобов’язань і т. д.).

По-п’яте, фінансовий проступок – це правопорушення, що стосується збору, розподілу матеріальних держресурсів (порушення формування фінансової звітності, приховування податків, недотримання встановлених правил щодо ведення операцій по касі тощо).

По-шосте, сімейний проступок – це правопорушення в межах шлюбно-сімейних взаємин (відмова від виховання, утримання дітей, невиконання подружніх обов’язків тощо).

В-сьомих, конституційний проступок – порушення, яке виражається, зокрема, у прийнятті державними органами суперечать Конституції нормативних актів.

Восьмий тип – процесуальний проступок – порушення порядку здійснення правосуддя, встановленого законом, проходження справи (юридичної) в правоприменительном органі (неявка свідка, викликаного слідчим, прокурором, суддею з наступним накладенням штрафу або неявка підсудного в будівлю суду з подальшим зміною запобіжного заходу – наприклад, заміною підписки про невиїзд на арешт).

Поняття адміністративного проступку

Згідно російському Кпап, воно трактується як винна протиправна дія (бездіяльність) фізичної особи або юридичної особи, за яке накладається адміністративна відповідальність.

Адміністративним проступком є застосування держорганами щодо суб’єктів адміністративного права різного роду адміністративної відповідальності за порушення певних нормативних приписів Кпап Росії.

Склад розглянутого правопорушення

Варто відзначити, що результат здійснення протиправного діяння – несприятливі наслідки щодо об’єкта цього права або особистих майнових (немайнових) свобод, прав індивіда, соціуму, держави.

Склад адміністративного проступку включає:

  • Суб’єкта (юридична особа та фізична особа).
  • Об’єкта (соціальні відносини, які врегульовані правовими нормами і охороняються адміністративними заходами покарання і на які націлений адміністративний проступок).
  • Об’єктивну сторону даного делікту (дія або бездіяльність, які заборонені нормами адміністративного або іншого права і за вчинення яких передбачається адміністративна відповідальність).
  • Суб’єктивну сторону розглянутого правопорушення (психічне ставлення особи, яка вчинила адміністративний проступок, до даного неправомірного діяння, його наслідків).
  • Ці елементи обов’язкові для закінченого повного складу правопорушення. Саме це має вагомість при розгляді конкретними компетентними органами ряду справ, які випливають з розглянутого виду правопорушень.

    Характеристика аналізованої форми правопорушення

    Виділяють наступні ознаки адміністративного проступку:

    • Він повинен обов’язково бути протиправним (порушувати окремі або цілий ряд приписів, які встановлені джерелами даного права). Наприклад, це може бути порушення законів суб’єктів рф у сфері адміністративного права, положень Конституції щодо розглянутої області, посадових інструкцій, а також владних директив.
    • Діяння у формі протиправної дії або бездіяльність конкретного суб’єкта відповідного права має носити саме винний характер (порушення загальноприйнятих правових норм, а іноді й етичних). Наприклад, порушення правил дорожнього руху у вигляді умисного встановлення помилкових номерних знаків. Прикладом бездіяльності може виступати невиконання посадовою особою банку обов’язків щодо контролю правильності здійснення компаніями (їх об’єднаннями) порядку ведення операцій по касі.
    • Повинна бути суспільна небезпека (загроза порушення соціальних відносин, що охороняються відповідним адміністративним законодавством). Наприклад, громадянин порушив загальновідоме правило дорожнього руху, перейшовши дорогу в недозволеному місці, але в цей час на проїжджій частині здійснювалися ремонтні роботи (був присутній заборона на пересування автотранспорту). У зв’язку з цим діяння громадянина не носило характеру загрози безпеки руху на дорозі (дана ознака відсутня, тому це не адміністративне правопорушення).
    • За кожне адміністративне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність (покарання).

    Адміністративне правопорушення і дисциплінарний проступок: відмітні особливості

    Згідно із загальними правилами, останній опосередковується трудовими відносинами. Досить часто порушення відповідних їм обов’язків одночасно розцінюється як адміністративне правопорушення. Даного роду делікти дістали назву адміністративно-дисциплінарних.

    Відмінність адміністративного правопорушення від дисциплінарного проступку полягає в характері суспільних відносин, на які спрямоване протиправне діяння. Так, дисциплінарні проступки орієнтовані на розлад внутрішнього розпорядку (трудового), який встановлений у відповідній організації, а ще на трудову (військову, службову) дисципліну. Згідно із зазначеним правилом, дані соціальні відносини – не об’єкт адміністративного правопорушення.

    Як було вже згадано раніше, даного роду проступок – невиконання посадових обов’язків працівником конкретного підприємства. Крім цього, він тягне за собою безпосередньо дисциплінарну відповідальність, виражену у вигляді дисциплінарних стягнень, які значно відрізняються від стягнень, що накладаються за адміністративне правопорушення з підстав, таким як:

    • характер змісту рішень (правоограничений);
    • порядок регулювання;
    • правові наслідки застосування;
    • коло суб’єктів, наділених правом їх застосовувати.

    Адміністративна відповідальність: поняття, підстави, ознаки

    Це найважливіший інститут адміністративного права. Даного роду покарання за вчинений адміністративний проступок прописується в різних нормативних актах. Так, законодавець встановлює адміністративну відповідальність за конкретне протиправне дію, визнаючи тим самим суспільну шкідливість діяння, а іноді і його соціальну небезпеку. Він дає юридичну оцінку і засуджує дане протиправне діяння разом з особою, яка його вчинила.

    Якщо розглядати взаємозв’язок таких понять, як адміністративний проступок і адміністративна відповідальність, то можна з упевненістю сказати, що друге – наслідок першого. Це правове поняття, сутність якого встановлюється адміністративним законодавством. Адміністративна відповідальність як вид юридичної – один з методів держуправління, який пов’язаний з примусовим створенням порядку та урегульованості.

    Адміністративна відповідальність за адміністративні проступки носить як майновий характер (компенсації, штрафи тощо), так і немайнову (адміністративний арешт, попередження та ін).

    Її основні ознаки:

  • Вона є наслідком винного діяння.
  • Адміністративна відповідальність за адміністративні проступки носить захисний характер (охорона правопорядку).
  • Супроводжується суспільним і державним осудом правопорушника, вчиненого суб’єктом діяння.
  • Даного роду відповідальність нормативно визначена (суть – встановлення і подальше застосування санкцій діючих правових норм).
  • Вона пов’язана із застосуванням комплексу заходів примусу щодо правопорушника.
  • Її реалізація здійснюється у встановленій процесуальній формі.
  • Адміністративний проступок і злочин: відмінні риси

    Згідно з російським законодавством, існує кілька видів правопорушень: дисциплінарні і адміністративні проступки, злочини, цивільно-правові делікти. У зв’язку з цим визначені різноманітні види юридичної діяльності. Найбільш сувора – кримінальна (вчинення протиправних діянь, які становлять соціальну небезпеку). Але все ж велика частина правових заборон і приписів не настільки істотні, щоб залучати людей до кримінальної відповідальності. Саме тому введена адміністративна відповідальність (зазвичай застосовується органами держуправління або одноосібно суддею, не тягне за собою судимість).

    Злочин і адміністративний проступок мають значний матеріальний критерій розмежування – суспільну небезпеку, яка виражає суспільно-правове відміну першого поняття від другого і інших деліктів. Вона в якості системної складної соціально-правової категорії висловлює виключне якість шкідливого діяння, що порушує або загрозливого умов існування соціуму, визначаючи найбільш небезпечний різновид правопорушень – злочин.

    Соціальна небезпека визначена усіма відомими елементами, що входять в склад злочину, проте істотно значущою мірою – ознаками об’єктивної сторони.

    Класифікація розглянутого поняття

    Прийнято виділяти декілька груп даних правопорушень, в які входять такі види адміністративних проступків:

    1. Адміністративні делікти проти особистості, а саме:

    • виборчих прав (несанкціоноване втручання в діяльність виборчої комісії);
    • трудових прав (звільнення працівників з причини оголошення страйку);
    • неповнолітніх (невиконання батьками встановлених обов’язків щодо виховання дитини);
    • моральності (неповага літніх людей);
    • віросповідання (образа цивільних релігійних почуттів);
    • соціальних прав (відмова у прийнятті на роботу людину з обмеженими фізичними можливостями в рамках встановленої квоти);
    • здоров’я (вживання наркотиків);
    • власності (дрібне розкрадання).

    2. Адміністративні проступки (приклади нижче) проти соціального життя, точніше, у наступних сферах:

    • промисловість (недотримання норм промислової безпеки);
    • енергетики (пошкодження електромереж);
    • транспорт (безквитковий проїзд);
    • зв’язок та інформація (пошкодження телефонних будок);
    • громадський порядок (дрібне хуліганство);
    • екологія (несанкціонована вирубка дерев);
    • будівництво (зведення будівель без відповідного дозволу);
    • сільське господарство (недотримання переліку правил і норм боротьби з шкідливими рослинами);
    • дорожній рух (перевищення швидкості);
    • ринок цінних паперів (недотримання порядку ведення реєстру);
    • суспільна безпека (стрільба з вогнепальної зброї в межах населеного пункту).

    3. Розглянуті делікти проти держави, а саме проти:

    • держвласності (недотримання норм експлуатації культурних об’єктів);
    • фінансів (недотримання правил порядку ведення операцій по касі);
    • митниці (несанкціонований ввіз товарів);
    • захисту держкордону (несанкціоноване перетин російського кордону);
    • підприємницької діяльності (відкриття бізнесу без відповідного дозволу);
    • податків (порушення термінів та порядку подання декларації);
    • державної влади (нездійснення приписів судді);
    • порядку управління (проживання без відповідної реєстрації).

    Адміністративне право: поняття, ознаки

    Це система норм юридичної спрямованості, яка регулює суспільні відносини, що формуються в ході реалізації функцій і завдань органів держвлади, місцевого самоврядування в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої роботи, а також внутрішньофірмові відносини.

    Адміністративне право має такі ознаки:

  • Воно виступає основоположною галуззю публічного права.
  • Дане право – сукупність норм юридичної спрямованості.
  • Воно оснащене відокремленим предметом правового регулювання – управлінськими відносинами, що з’являються в держсфері та іншої області.
  • Розглянута галузь має особливий метод регулювання в галузі прав.
  • Воно оснащене внутрішньою узгодженістю і складається з сукупності елементів.
  • Дане право має візуальне вираження (закріплено у відповідних формах-джерелах).
  • Різновид адміністративних покарань

    Як вже було згадано раніше, всі адміністративні проступки (приклади яких наведено вище виходячи з їх різновиди) піддаються відповідній неприємної міру впливу.

    Існують наступні види покарань (адміністративних):

    • попередження (стягнення, має моральний зміст, яке оформляється письмово або в іншій формі, крім усної);
    • оплатне вилучення предмета (знаряддя) вчинення адміністративного правопорушення (примусове відчуження та його подальша реалізація з поверненням залишилася після вирахування супутніх витрат суми грошових коштів власнику);
    • позбавлення особливого права, наданого фізичній особі, наприклад, права полювання, керування автотранспортним засобом (терміном до 3-х років в ситуації грубого або систематичного правопорушення);
    • адміністративне видворення іноземця (особи без громадянства) за межі Росії;
    • адміністративне припинення здійснюваної діяльності (або остаточний, або терміном до півроку);
    • штраф (матеріальне стягнення, яке накладається за правопорушення адміністративного характеру в розмірі, встановленому російським законодавством);
    • конфіскація предмета (знаряддя) вчинення адміністративного правопорушення (примусове безоплатне відчуження в держвласність);
    • адміністративний арешт (до 15 доби і лише в особливих випадках і за винятком групи осіб: вагітні або мають дітей віком до 12 років, неповнолітніх, інвалідів 1, 2 групи);
    • дискваліфікація (адміністративне стягнення та примусове лікування хворих на алкоголізм, токсико – і наркоманію, які ухиляються від добровільного госпіталізації, через що стали загрозою громадському порядку).

    Отже, вже стало зрозуміло, що адміністративна відповідальність володіє великим запасом заходів адміністративного примусу характеру, які вельми специфічні і виділяють її серед інших форм юридичної відповідальності (кримінальної, цивільної, трудової і тощо). Крім цього, вона носить публічний характер, припиняє виключно адміністративні делікти і поєднує і особисту і майнову відповідальність.

    Вчинення особою даного роду правопорушення виступає законною підставою для використання заходів розглянутої відповідальності. Законодавець має великий запас. Кожна із заходів відрізняється комплексом виключних переваг перед іншими видами, а також обмежувальними можливостями.

    Досягнення відповідних цілей доступно лише в ситуації застосування до окремо взятого випадку конкретної міри відповідальності, що відповідає скоєного протиправного діяння, завданого їм збитку. Це може бути реалізовано тільки за умови суворого дотримання закону, основних принципів використання заходів даного роду відповідальності, а саме:

    • правомірність застосування цих заходів (їх суворе відповідність до закону);
    • справедливості покарання;
    • доцільність залучення до даного виду відповідальності конкретної особи;
    • домірності (відповідність вчиненого діяння і відповідальності за нього).

    Наостанок варто нагадати, що правопорушення поділяються на злочини і проступки (дисциплінарні, адміністративні та інші).