Зобовязання з односторонніх дій: поняття, види, загальна характеристика

Зобов’язання з односторонніх дій – конструкція, що дозволяє закріпити в законодавстві і на практиці волю однієї особи в якості джерела цивільних прав та обов’язків.

Різновиди зобов’язань

Зобов’язання являють собою правовідносини, в яких присутні дві сторони – кредитор і боржник. Перша сторона володіє правом, друга – обов’язком. Наприклад, продавець зобов’язаний передати покупцеві майно. Однак на практиці все складніше. Обидві сторони одночасно є і кредитором, і боржником, оскільки покупець має ще й обов’язки перед продавцем.

Саме зобов’язання може полягати в чому завгодно: в передачі грошей, майна, виконай робіт, наданні послуг, обов’язки утримуватися від певних дій і т. д.

Поняття зобов’язання з односторонніх дій включає в себе вчинення дій однією особою, які відповідно до закону тягнуть передбачені ним наслідки. Прикладом однієї з форм таких правовідносин служить порятунок чужого майна без наявної раніше досягнутої домовленості.

Інший різновид – угода з обумовленими умовами. Тут мають місце цілеспрямовані дії конкретної особи, передбачають досягнення очікуваного результату. Умови виставляються єдиним ініціатором. Всім іншим особам залишається лише вибір: дати свою згоду прийняти пропозицію або відмовитися від нього.

Особливості законодавчого регулювання

Особливості цивільних правовідносин в тому, що вони підпадають під норми регулювання, деколи не пов’язані з одним і тим же інститутам. Наприклад, складання заповіту відноситься до спадкового права, заподіяння шкоди регулюється іншою групою норм.

Видача векселя зачіпається нормами, регулюючими ринок цінних паперів. Це і міжнародний уніфікований закон про векселі, і ФЗ «ПРО регулювання ринку цінних паперів» та інші нормативні акти. У ЦК є лише кілька статей, присвячених цінних паперів.

Однак у цілому зобов’язання, що виникають з односторонніх дій – невід’ємна частина цивільного права.

Розглянуті нижче односторонні зобов’язання взяті з Цивільного кодексу.

Види односторонніх зобов’язань

Договір – це угода як мінімум двох осіб, односторонні зобов’язання для їх виникнення передбачають волевиявлення однієї особи, з порятунком майна, в результаті чого виникають зобов’язання перед власником, яких він не планував брати на себе.

Ще один приклад – складання заповіту. Спадкодавець висловив свою волю щодо свого майна на випадок смерті, потенційного спадкоємця ж залишається вибір: приймати можливість чи ні.

Зобов’язання з односторонніх дій можна поділити на три групи і вони:

• виникають з обставин, передбачених законом;
• виникають через навмисних дій якоїсь особи (гри, парі, конкурс тощо) є односторонньою угодою;
• виникають з правомірних або неправомірних дій.

Правомірні дії ті, що передбачені законом або не заборонені їм.

Говорячи про неправомірні дії, зокрема, вказують на незаконні дії, в результаті яких потерпіла особа має право вимагати відшкодування матеріального і (або) моральної шкоди. Винна особа стає стороною у відносинах, в яких у нього є лише обов’язки без будь-яких прав.

Загальні особливості

Таким чином, загальна характеристика зобов’язань з односторонніх дій полягає в наступному:

• одностороння дія відбувається на користь інших осіб без їх на те згоди;
• джерелом є односторонній правочин або дія, передбачена законом;
• залучаються особи набувають лише нові права, як правило, виникнення обов’язків виключається.

Що передбачає закон?

Законодавство містить невеликий перелік зобов’язань з односторонніх дій:

• публічна обіцянка нагороди;
• публічний конкурс;
• проведення ігор й парі;
• дія в чужому інтересі без доручення;
• дії з розділу ЦК про спадщину.

Інші законодавчі акти можуть передбачати зобов’язання з односторонніх дій, як, наприклад, вексель, згадуваний у ЦК.

Обіцянка нагороди

Згідно з ЦК, зобов’язання виникає у зв’язку з обіцянкою виплатити винагороду в грошовій або іншій формі за вчинені дії. Важливий нюанс – повинна бути можливість встановити особу особи, що дав обіцянку. В якості прикладу можна назвати обіцянка нагороди за знахідку, коштовну річ або тварину.

Якщо немає впевненості в авторстві заяви, людина, що бажає отримати нагороду, має право отримати попереднє письмове підтвердження. Його відсутність при відсутності достовірних доказів позбавляє права вимагати нагороди.

Якщо дія вчинена до того, як було зроблено оголошення про нагороди ньому, зобов’язання про виплату нагороди продовжує діяти.

Якщо умови для отримання нагороди виконано кількома особами одночасно або не можна встановити, хто з них зробив це першим, винагорода розподіляється порівну. Умови можуть передбачати й інший спосіб розподілу нагороди.

Відмова від обіцянки дозволений в будь-який час, якщо інше не застережено в оголошенні. Якщо до моменту відмови отозвавшиеся особи встигли понести витрати, ініціатор оголошення зобов’язаний відшкодувати їх. Цим підкреслюється особливість цивільних правовідносин – прагнення зберегти баланс інтересів стогін.

Проведення конкурсу

Конкурсом вважається оголошення про виплату грошових коштів або іншої винагороди особі, яка успішно виконало роботу або досягло іншого значного результату. Він повинен мати суспільно корисний характер.

Конкурс може бути закритим і відкритим, в першому випадку запрошення направляється конкретним особам, в другому – робиться оголошення у пресі, і в ньому викладаються умови участі в конкурсі.

Змінюються умови про публічному конкурсі? Зобов’язання з односторонніх дій не порушені, якщо зміни в умови конкурсу вносять протягом першої половини строку, відведеного на напрям заявок. Повідомлення про це робиться в тій же формі, що і запрошення для участі в конкурсі.

Якщо учасник дізнався про зміни пізно не зі своєї вини, ініціатор або організатор конкурсу зобов’язаний виплатити компенсацію.

Суд вправі звільнити організатора від виплати компенсації, якщо той доведе, що робота не була виконана у зв’язку з конкурсом або заявка явно не відповідала умовам конкурсу.

Які відомості повинні надаватися потенційним учасникам?

• сутність завдання;
• терміни його виконання;
• порядок направлення організатору;
• критерій оцінювання;
• порядок і строки опублікування результатів.

Результати робіт повертаються авторам заявок, якщо інше не зазначено в умовах конкурсу.

Участь в іграх і парі

Якщо говорити про ігри та парі, зобов’язання з односторонніх дій, тут мають одну особливість. Гроші, які були витрачені на ігри, не підлягають поверненню і в суд звертатися заборонено.

Виняток – прийняття участі в іграх або парі за умови наявності омани, обману, погрози чи застосування насильства.

В угодах по виплаті грошей в зв’язку з зміною цін на послуги, товари або цінні папери, дозволено подавати позов, якщо один з учасників угоди юридична особа, яка має ліцензію для біржової торгівлі. Відповідна угода при цьому повинна оформлятися згідно з біржовими правилами.

Парі або лотереї дозволяється проводити особам, які мають ліцензії на ведення такої діяльності.

Факт укладення парі або участі у лотереї підтверджується квитком, квитанцією або іншим подібним документом.

Виплата виграшу проводиться не пізніше ніж через 10 днів після оголошення переможців або в інший термін, обумовлений правилами участі в іграх.

Захист чужого інтересу

Дії такого роду означають, що особа рятує чуже майно або навіть життя або бере на себе виконання зобов’язань, що мають законний характер без будь-якої домовленості з боржником.

Дані положення стосуються тільки дії приватних осіб, державних або муніципальних службовців вони не поширюються.

Зацікавлений повинен отримати інформацію про те, що трапилося. Краще всього направити лист з повідомленням або повідомити про свої дії іншим способом, що забезпечує фіксацію факту надсилання повідомлення.

Якщо особа в інтересах якого діяли, висловило схвалення, особливості цивільних правовідносин далі передбачають включення в дію положень про дії в чужих інтересах шляхом доручення.

Особа, предпринимавшее дії в чужих інтересах, не може претендувати на відшкодування збитків, якщо понесло його з-за своїх дій, вчинених після того, як було висловлено несхвалення.

Висловлене несхвалення знімає з діючої особи обов’язок по збереженню майна.

Відмова ж від допомоги у разі загрози життю або в разі обов’язку забезпечувати матеріально не має юридичного значення.

Винагорода належить у випадках, передбачених законом, договором або правилами ділового обороту.

Про дії в чужих інтересах складається звіт із зазначенням доходів, витрат та інших збитків.

В області спадкування

Спадкове право пропонує чимало прикладів односторонніх дій, які служать джерелами зобов’язань.

Заповіт – волевиявлення людини, про долю його майна на випадок смерті. Дотримання форми (нотаріальне посвідчення) та виконання інших умов закону робить його повноцінним підставою виникнення прав і обов’язків інших людей в майбутньому. За однієї умови – прийняття спадщини. Прийняття спадщини однаково для права спадкування і за законом, і за заповітом.

Дані дії виражаються у двох формах:

• подача заяви нотаріусу;
• вчинення дій, що підтверджують прийняття майна.

Заповідальна відмова – право користування нерухомістю, що перебуває у власності спадкоємця на умовах, встановлених заповітом.

Таким чином, норми ЦК про спадщину містять приклади односторонніх дій, що породжують зобов’язання в разі виконання деяких умов.

Чи є щось ще

Законодавство, що регулює цивільні правовідносини, що відрізняються однією цікавою особливістю. Воно дозволяє виходити за рамки приписів при відсутності на це прямої заборони.

Наприклад, сторонам надано право на укладення договору, не передбаченого законом. В нормах, присвячених будь-якого інституту цивільного права, пропонується кілька варіантів поведінки або дається право поступити на свій розсуд за відсутності заборони на них.

Так само справа йде і з зобов’язаннями з односторонніх дій. При цьому виникає ризик претензій з боку контролюючих органів, зокрема, ФНС.

Однак, як правило, всі можливі варіанти перераховані в законі і труднощів у учасників цивільного обороту не виникає.