Залучення в якості обвинуваченого: підстави, порядок залучення
Залучення в якості обвинуваченого здійснюється на стадії попереднього слідства. Це процесуальна дія оформляється постановою. В рамках дізнання такий документ не складається. Суб’єкт визнається обвинуваченим тільки після винесення обвинувального акту. Відповідне положення закріплено п. 2 частини 1 статті 47 КПК. Розглянемо особливості залучення в якості обвинуваченого.
Значення інституту
Залучення громадянина в статусі обвинуваченого є найважливішою процесуальною дією. Його змістом виступає винесення спеціального акта – постанови про притягнення як обвинуваченого (зразок документа представлений в статті). У ньому формулюються висновки, зроблені слідчим за результатами слідчих заходів. Особа, щодо якої винесено постанову, набуває певні процесуальні обов’язки і права, а виробництво переходить на нову стадію.
Залучення в якості обвинуваченого – процесуальна дія, яка вчиняється після розгляду та оцінки зібраних доказів. Слідчий, вивчивши матеріали, приходить до висновку про те, що вони вказують на причетність суб’єкта до злочину.
Терміни
У законодавстві закріплені обставини, які повинні бути встановлені для притягнення особи в якості обвинуваченого. Саме на ці факти повинен посилатися слідчий в постанові. При цьому в законі не встановлено конкретний момент, в який цей акт повинен бути винесений.
В окремих випадках ухвала оформлюється незабаром після відкриття справи або початку переслідування. Цьому передують певні слідчі заходи. Їх виконує слідчий за своїм розсудом. Це може бути, наприклад, допит свідків, обшук і ін. У деяких випадках може знадобитися проведення більшої частини або всіх слідчих дій, передбачених у законодавстві, а підстави притягнення особи як обвинуваченого з’являються тільки до їх закінчення.
Нюанс
Необхідно зазначити, що після залучення в якості обвинуваченого слідчі дії тривають. По розсуду уповноважених службовців або за клопотанням сторін можуть проводитися різні заходи, в тому числі пов’язані з перевіркою показань, отриманих раніше. Наприклад, може бути призначена очна ставка.
Порядок притягнення як обвинуваченого
Одержання громадянином нового процесуального статусу здійснюється в три етапи:
Зміст постанови
Воно визначається у 2-ї частини 171-ї статті КПК. Суб’єкт наділяється статусом обвинуваченого в момент винесення постанови, а не при пред’явленні акта йому або його захиснику. За загальними правилами, в постанові має бути 3 частини:
У вступній частині документа містяться відомості:
Описово-мотивувальна частина вважається основною у постанові. У ній наводяться підстави для притягнення як обвинуваченого суб’єкта, підозрюваного у посяганні, описується злочин, вказується час, місце вчинення, інші обставини. Тут же слідчий наводить конкретну статтю, частину, пункт, що передбачають відповідальність за скоєне.
У резолютивній частині відображається процесуальне рішення про притягнення в якості обвинуваченого.
Специфіка процедури
Як говорилося вище, в законодавстві не встановлено точний момент винесення постанови. Це цілком обгрунтовано. Справа в тому, що неможливо заздалегідь визначити дату (або період), в яку буде зібрано достатню кількість доказів винності особи.
Слідчий не повинен механічно дотримуватися порядок притягнення особи як обвинуваченого. Службовець повинен бути впевнений, що зібрані й перевірені матеріали дають підставу залучити громадянина в якості обвинуваченого. Разом з тим слідчому потрібно пам’ятати про презумпцію невинуватості. Її дія продовжується до самого суду. Слідчому слід уважно ставитися до показань і пояснень суб’єкта, задовольняти клопотання про виконання процесуальних дій, якщо вони істотні для справи.
Юридичні можливості сторін
З дати складання постанови обвинувачений набуває досить широкий перелік прав. Закон, в свою чергу, закріплює низку гарантій їх реалізації.
Обвинувачений визнається активним учасником процесу на стороні захисту. Він може реалізовувати свої права як самостійно, так і через представника в особі адвоката.
Прокурор і слідчий повинні забезпечити громадянину можливість захищатися засобами, закріпленими в нормах.
Разом з тим уповноважені особи теж набувають ряд прав стосовно обвинуваченого. Зокрема, слідчий може застосувати примусові і пресекательные заходи.
Процедурні питання
Передчасне рішення залучити громадянина в статусі обвинуваченого може завдати йому істотної моральної та іншої шкоди. При цьому відтягування моменту оформлення постанови порушує права суб’єкта та його адвоката.
Згодом може з’явитися необхідність відкоригувати звинувачення внаслідок зміни фактичної його боку або перекваліфікації діяння, виявлення нових епізодів або відпаданням частини звинувачень. У будь-якому з цих випадків слідчий зобов’язаний винести нову постанову. У ньому службовець вказує всі епізоди злочину з нової або встановленою раніше кваліфікацією. Примірник цього документа необхідно передати громадянину та його адвокату. Після цього слідчий проводить допит особи за новим обвинуваченням.
Оформлення нової постанови виключно за додатковими епізодами призвело б до наявності у виробництві двох самостійних актів про притягнення громадянина в статусі обвинуваченого. Це, в свою чергу, порушило б реалізацію його права на захист.
Якщо якісь факти не підтвердяться, слідчий повинен винести постанову про припинення переслідування за відповідним епізоду.
Пред’явлення обвинувачення
Воно являє собою комплекс кількох процесуальних заходів, пов’язаних:
Слідчому слід повідомити громадянина конкретний день, в який буде йому пред’явлено обвинувачення, роз’яснює право самостійно викликати адвоката або просити уповноваженого службовця забезпечити участь захисника.
Особа, яка не перебуває під вартою, викликається порядком. Якщо до суб’єкту були застосовані запобіжні заходи, повідомлення про виклик передається через адміністрацію установи, в якій він знаходиться.
Загальні правила пред’явлення обвинувачення
Відповідно до частини 5 статті 172 КПК, слідчий повинен:
Якщо особа не з’явилася або місце його перебування встановити не вдалося, обвинувачення повинно бути пред’явлено до дня його фактичної явки або примусового приводу. Суб’єкту і адвокату вручається примірник постанови. Обвинувачений і захисник засвідчують своїми підписами факт отримання. При відмові особи поставити свій підпис слідчий робить відмітку в постанові.
Допит
Він являє собою процесуальну дію, спрямоване:
Особа допитується безпосередньо після пред’явлення обвинувачення. На самому початку бесіди слідчий повинен з’ясувати, чи визнає громадянин провину, чи бажає він дати показання, якщо так, то на якій мові.
Необхідно зазначити, що відомості, одержані на допиті без участі адвоката, не визнаються в якості доказів, якщо згодом не будуть підтверджені допитуваним у суді.
Якщо особа відмовиться давати свідчення на першому допиті, повторна бесіда з ним по цьому ж звинуваченням може бути проведена виключно на прохання обвинуваченого.
Всі відомості, які слідчий одержує від суб’єкта, повинні фіксуватися в протоколі. У цьому ж документі відображаються результати допиту.
Додатково
У разі виникнення необхідності змінити або доповнити висунуте обвинувачення слідчому необхідно повторити всю процедуру залучення суб’єкта в якості обвинуваченого заново. Він виносить нову постанову. У ньому відображається змінене обвинувачення. Після цього знову проводиться допит громадянина.
Винятки з правил допустимі, якщо в процесі попереднього слідства які-небудь факти не підтвердилися. Приміром, не була встановлена причетність особи до окремих епізодів злочину. У цьому випадку слідчий оформляє постанову про припинення переслідування стосовно суб’єкта у відповідній частині обвинувачення. Про це уповноважений службовець зобов’язаний повідомити прокурора, обвинуваченого і захисника.
Висновок
Інститут залучення суб’єкта в статусі обвинуваченого має величезне практичне значення. В момент винесення відповідної постанови у громадянина, підозрюваного у злочині, з’являються нові процесуальні обов’язки і права. При цьому слідчий також набуває ряд юридичних можливостей.
Однак не слід забувати, що до винесення судом вироку громадянин вважається невинним, хоча і є підстави думати зворотне.
