Залучення в якості обвинуваченого: підстави, порядок залучення

Зміст постанови

Воно визначається у 2-ї частини 171-ї статті КПК. Суб’єкт наділяється статусом обвинуваченого в момент винесення постанови, а не при пред’явленні акта йому або його захиснику. За загальними правилами, в постанові має бути 3 частини:

У вступній частині документа містяться відомості:

Описово-мотивувальна частина вважається основною у постанові. У ній наводяться підстави для притягнення як обвинуваченого суб’єкта, підозрюваного у посяганні, описується злочин, вказується час, місце вчинення, інші обставини. Тут же слідчий наводить конкретну статтю, частину, пункт, що передбачають відповідальність за скоєне.

У резолютивній частині відображається процесуальне рішення про притягнення в якості обвинуваченого.

Специфіка процедури

Як говорилося вище, в законодавстві не встановлено точний момент винесення постанови. Це цілком обгрунтовано. Справа в тому, що неможливо заздалегідь визначити дату (або період), в яку буде зібрано достатню кількість доказів винності особи.

Слідчий не повинен механічно дотримуватися порядок притягнення особи як обвинуваченого. Службовець повинен бути впевнений, що зібрані й перевірені матеріали дають підставу залучити громадянина в якості обвинуваченого. Разом з тим слідчому потрібно пам’ятати про презумпцію невинуватості. Її дія продовжується до самого суду. Слідчому слід уважно ставитися до показань і пояснень суб’єкта, задовольняти клопотання про виконання процесуальних дій, якщо вони істотні для справи.