Закон про забутті: захист даних особистого характеру

Віктор Кузьмін
1 minute

З розвитком інформаційних технологій все більшу актуальність набула проблема захисту даних від вільного розповсюдження їх в мережі Інтернет. Так, у травні 2014 р. Європейським судом було прийнято рішення по справі Маріо Костеха Гонсалеса проти пошукової системи Google, за яким всі посилання з його ім’ям з пошукової видачі повинні були бути видалені.

У березні того ж року був схвалений Європарламентом акт про забезпечення захисту особистих даних. Він закріплював право громадян вимагати від пошукових систем видалити персональні дані. Фахівці вважають, що саме на підставі цього документа був розроблений закон про забуття в Росії. Розглянемо його докладніше.

Які системи охоплює закон про забуття

Текст першої статті названого документа присвячений пошуковим системам. У ній визначаються ті ресурси, на які, власне, поширюється дія нормативного акта.

Пошуковими тут іменуються системи, які здійснюють за запитами користувачів пошук інформації конкретного змісту і надають відомості про покажчику сторінки, що знаходиться в мережі Інтернет, для доступу до потрібних даних.

До речі, до цієї категорії не відносять бази, що використовуються для надання муніципальних і державних послуг, здійснення повноважень публічного характеру, передбачених ФЗ. Таким чином, закон про забуття в Інтернеті охоплює пошукові системи Mail.ru Google, Yandex та інші.

Порядок позасудового взаємодії заявника з оператором системи

Закон про право на забуття описує механізм реалізації обов’язків пошуковими ресурсами. В 1 ст. зазначено, що оператор, який поширює в глобальній мережі рекламу, спрямовану на залучення уваги покупців, які перебувають на території РФ, повинен на вимогу заявника припинити надання відомостей про нього. Такий обов’язок виникає у разі поширення інформації:

  • З порушенням нормативних актів РФ.
  • Недостовірною.
  • Неактуальною.
  • Втратила для заявника значення з огляду певних подій, крім тих, у яких присутні ознаки злочинів, термін давності по яких не закінчився, а також відомостей про вчинення суб’єктом кримінально-караного діяння, за яким не погашена або не знята судимість.

    • Висновки

    З обов’язків, які описує закон про право на забуття, можна укласти, що:

  • Видалення посилань здійснюється в заявному порядку.
  • Суб’єктом є громадянин РФ.
  • Видаленню підлягають посилання, доступні користувачам російського сегмента.
  • Покажчики сторінок повинні ліквідовуватись, якщо за ним відкривається доступ до відомостей, що розповсюджуються з порушенням нормативних актів, що є недостовірними, такими, що втратили значення і неактуальними.
  • Не можуть видалятися посилання, за якими надаються дані, що зачіпають суспільні інтереси. Зокрема, це інформація про злочини та непогашеної судимості.

    • Завдяки цьому стає зрозумілою ідея, заради якої був прийнятий закон про забуття. Суть документа в тому, щоб надати громадянам можливість вимагати видалення застарілих і недостовірних відомостей, які безпосередньо їх стосуються.

    Вилучається інформація

    Слід сказати, що в першій редакції закон про забутті передбачав поділ інформації на три категорії:

  • Недостовірні.
  • Поширювані з порушеннями норм.
  • Достовірні про події, що трапилися більше 3-х років тому (крім даних про непогашеної судимості і вчинених кримінальних діянь).

    • Перші дві категорії наводяться в сучасній редакції в незмінному вигляді. Останню групу відомостей було вирішено відкорегувати. Зокрема, Закон про забуття не встановлює конкретних термінів, після закінчення яких дані вважаються застарілими. Так був обраний розширювальний підхід при визначенні інформації, що підлягає видаленню. При цьому підкреслювалися такі її ознаки:

  • Неактуальність.
  • Втрата значення для заявника зважаючи на подальших його дій або будь-яких подій.

    • Заява

    Закон про забутті встановлює закритий перелік даних, які має надати суб’єкт, який бажає видалення інформації про себе. Обов’язковими реквізитами заяви виступають:

  • Ф. В. О., відомості паспорта, контактні дані (телефон, адреса ел. пошти тощо).
  • Інформація, надання посилань на яку слід припинити.
  • Покажчик сторінок доступу.
  • Підстава, відповідно до якого повинна бути припинена видача посилань системою. В даному випадку заявнику слід охарактеризувати інформацію у відповідності з встановленими категоріями (недостовірна, яка втратила значення, поширювана з порушеннями).
  • Згода громадянина на обробку його особистих даних.

    • Таким чином,закон про забутті вимагає від суб’єкта обґрунтування своєї заяви. Щоб спростити роботу пошуковим системам, нормативний документ зобов’язує громадянина самостійно надати посилання, що підлягають видаленню. З цього випливає, що тягар доведення необхідності припинення видачі покажчиків сторінок доступу до даних покладається на заявника. А оператори систем при цьому можуть запитати додаткові відомості для перевірки обґрунтованості вимоги.

    Строки розгляду

    Оператору системи дається 10 днів (робочих) на обробку заявки та направлення повідомлення про необхідність надання додаткових відомостей та документів громадянину. На думку експертів, такий термін є цілком розумним. Слід при цьому сказати, що в первісній редакції нормативного документа він був скорочений до 3-х робочих днів.

    Витребування додаткових матеріалів у заявника

    Оператор системи може запитати у громадянина паспорт. До речі, в законі не встановлена форма, в якій він повинен бути наданий. Передбачається, що засвідчена у нотаріуса копія може цілком задовольнити оператора.

    Слід сказати, що можливість запитувати додаткові матеріали не була передбачена в первісній редакції даного закону. При виявленні неточностей або помилок у заявці, а також для надання відсутніх документів громадянину дається 10 робочих днів. Після цього оператор в десятиденний термін повинен видалити посилання на суперечливі відомості.

    Звернення до суду та захист даних

    Закон про забуття в Інтернеті встановлює обов’язок оператора не розкривати відомості про заявки громадян. У даному випадку забезпечується захист приватного життя і індивідуальних даних суб’єкта.

    У разі якщо оператор відмовить заявнику у задоволенні його запиту на видалення посилань, громадянин може звернутися в суд. Направляти позов слід інстанції загальної юрисдикції за адресою свого проживання. Таким чином, ці справи будуть розглядатися не за місцем перебування оператора, а за місцем знаходження громадянина.

    Висновок

    Закон про забутті вступив в дію з 1 січня 2016 р. До цього моменту пошукових систем було запропоновано визначити порядок, за яким вони будуть здійснювати взаємодію з громадянами з питань видалення посилань на сторінки з суперечливою інформацією.

    Для реалізації цього завдання оператори розробили спеціальні онлайн-форми. Крім цього, на відповідних сторінках систем можна отримати консультацію спеціаліста з потрібних питань. На сайтах пошукових систем надані номери телефонів гарячої лінії.