Закон про забутті: захист даних особистого характеру

Віктор Кузьмін
1 minute

Вилучається інформація

Слід сказати, що в першій редакції закон про забутті передбачав поділ інформації на три категорії:

  • Недостовірні.
  • Поширювані з порушеннями норм.
  • Достовірні про події, що трапилися більше 3-х років тому (крім даних про непогашеної судимості і вчинених кримінальних діянь).

    • Перші дві категорії наводяться в сучасній редакції в незмінному вигляді. Останню групу відомостей було вирішено відкорегувати. Зокрема, Закон про забуття не встановлює конкретних термінів, після закінчення яких дані вважаються застарілими. Так був обраний розширювальний підхід при визначенні інформації, що підлягає видаленню. При цьому підкреслювалися такі її ознаки:

  • Неактуальність.
  • Втрата значення для заявника зважаючи на подальших його дій або будь-яких подій.

    • Заява

    Закон про забутті встановлює закритий перелік даних, які має надати суб’єкт, який бажає видалення інформації про себе. Обов’язковими реквізитами заяви виступають:

  • Ф. В. О., відомості паспорта, контактні дані (телефон, адреса ел. пошти тощо).
  • Інформація, надання посилань на яку слід припинити.
  • Покажчик сторінок доступу.
  • Підстава, відповідно до якого повинна бути припинена видача посилань системою. В даному випадку заявнику слід охарактеризувати інформацію у відповідності з встановленими категоріями (недостовірна, яка втратила значення, поширювана з порушеннями).
  • Згода громадянина на обробку його особистих даних.

    • Таким чином,закон про забутті вимагає від суб’єкта обґрунтування своєї заяви. Щоб спростити роботу пошуковим системам, нормативний документ зобов’язує громадянина самостійно надати посилання, що підлягають видаленню. З цього випливає, що тягар доведення необхідності припинення видачі покажчиків сторінок доступу до даних покладається на заявника. А оператори систем при цьому можуть запитати додаткові відомості для перевірки обґрунтованості вимоги.

    1 2 3 4 5