Загальний коефіцієнт покриття: нормативне значення показника

Трактування результату

Загальний коефіцієнт покриття повинен аналізуватися в поточному періоді, а також у динаміці. Також слід знати нормативне значення його в галузі функціонування компанії. Тому застосовується методика для розрахунку коефіцієнта покриття підприємств-конкурентів. Дослідження динаміки дозволить виділити тенденцію розвитку, а також визначити стримуючі фактори. Аналіз показника за результатами поточного періоду порівнюється з нормативним значенням по галузі. Якщо показник менший за мінімальний, це говорить про низьку платоспроможність, а деколи вказує на ризик банкрутства.

Якщо при розрахунках був визначений показник ліквідності, рівний або трохи більший нормативного, це свідчить про ефективної роботи капіталу. Платоспроможність та інвестиційна привабливість висока. Але у випадку, коли коефіцієнт набагато вище середньогалузевого значення, при високій платоспроможності це говорить про низьку ефективність управління капіталом.

Ліквідність балансу

Вивчаючи коефіцієнт покриття балансу, слід розбити всі його статті за групами. Актив складається з 4 категорій:

• А1 – грошові кошти;
• А2 – короткострокова дебіторська заборгованість;
• А3 – довгострокова дебіторська заборгованість, запаси, ПДВ;
• А4 – необоротні активи.

Таким же чином необхідно розділити і пасив. Він також буде мати 4 групи:

• П1 – кредиторська заборгованість.
• П2 – кредити і позики.
• П3 – довгострокові пасиви.
• П4 – власний капітал.

Порівнюючи відповідні категорії, можна визначити ліквідний чи баланс. Якщо існують відхилення від норми, керівництво повинно негайно провести ряд заходів, що усувають несприятливі чинники. Від цього залежить ефективність роботи підприємства.