Загальне поняття і принцип добросовісності в цивільному праві

Пояснення

Відмежовуючи загальні й інші принципи добросовісності в цивільному праві, законодавець вказує, що спеціальними вимогами, встановленими для поведінки учасників обороту, можна керуватися і разом з основоположними критеріями. Це особливо актуально у випадках, коли не можна використовувати аналогію норм.

Разом з тим ЦК за замовчуванням припускає, що учасники обороту дотримуються принцип розумності та добросовісності. У цивільному праві цей факт презюмується, однак при певних умовах. Наприклад, якщо захист інтересів ставиться в залежність від законності поведінки, то вона передбачається за замовчуванням. Це означає, що учасник обороту не зобов’язаний доводити, що дотримувався принцип добросовісності. У цивільному праві це тягар покладається на другу сторону відносин.

Необхідність коригувань закону

Багато юристи, аналізуючи нормативні акти, що закріплюють принцип добросовісності та справедливості в цивільному праві, вказують на невідповідність їх сучасній обстановці в країні і в світі. Обґрунтовують свою позицію експерти наступним. Враховуючи значення принципу добросовісності в цивільному праві, існуючих посилань на нього як на суб’єктивний критерій, використовуваний для оцінки дій учасників обороту, і об’єктивне підґрунтя нормативного регулювання відносин між ними явно недостатньо для ефективного впливу на взаємодіючих осіб.

При розгляді спорів, що стосуються сумлінності громадян, суди керуються основними засадами законодавства, в яких про неї не йдеться, або на приватноправові засади. Відсутність чіткого нормативного закріплення негативним чином позначається на законності винесених рішень в міжнародних інстанціях.

Принцип добросовісності в цивільному праві – це одне з базових положень, зафіксованих у законодавствах більшої частини країн світу. Він відповідає уявленням існуючої сьогодні юридичної доктрини. У законодавствах окремих країн СНД принцип добросовісності закріплений досить чітко.