Загальна економічна рівновага: особливості, теорія та моделі

Віктор Кузьмін
1 minute

З моменту появи грошей людство в тій чи іншій формі стикається з різними кризами, безпосередньо пов’язаними з цим платіжним інструментом. У найпростішому варіанті їх можна представити як занадто велика кількість, що веде до значного зростання цін. Альтернативний варіант – грошей дуже мало, через що населення не може нічого купити. Економічна рівновага між цими двома варіантами – ідеальний стан, яке фактично недосяжно. Тим не менш саме до нього потрібно прагнути, щоб країна була максимально ефективною.

Визначення

Економічна рівновага – це певний стан країни, в якому існує абсолютний баланс між фінансовими і матеріальними потоками, споживанням і виробництвом, а також наявними ресурсами і тим, як вони використовуються. Наприклад, щорічно зростає 2 гектари лісу. Для забезпечення людських потреб потрібно саме таку його кількість. Як наслідок, всі задоволені, і вирубуються дерева не більше цієї норми, тобто їх кількість не зменшується. Приклад досить грубий, але загальний сенс дозволяє зрозуміти. На жаль, сучасне суспільство таке, що потреби населення завжди зростають швидше, ніж з’являється кількість додаткових ресурсів. У такій ситуації необхідно штучно обмежувати бажання народу, активно розвивати державу або ж оптимізувати процес споживання. Економічна рівновага як таке поділяється на дві основні теорії: часткову і загальну. Розглянемо кожну з них детальніше.

Часткове рівновагу

Саме така система присутній у переважній більшості країн світу. Часткова теорія економічної рівноваги робить наголос на окремих складових елементах держави. Тобто баланс повинен бути присутнім хоч десь. Наприклад, можливо рівновагу пропозиції та попиту, витрат і доходів, споживання і виробництва, а також будь-яких інших варіантів. Тобто мається на увазі, що досягти економічної рівноваги фірми набагато простіше, ніж, скажімо, всього концерну. В принципі, це дійсно так, і окремі елементи більшого завжди простіше привести до більш або менш ідеального вигляду, ніж єдине ціле. Але в той же час частковий варіант не дає вирішального ефекту і може бути тільки проміжним ланкою для досягнення кінцевого результату.

Загальна рівновага

Ця теорія передбачає повний баланс у всьому. Такий варіант економічної рівноваги включає в себе відповідність всіх складових частин держави. Коротко це все можна охарактеризувати чотирма основними пунктами:

  • Пропозиція і попит на ринках грошей, капіталу, праці і товарів повністю збалансовані.
  • Структура споживання відповідає виробництва.
  • Використовуються всі ресурси, забезпечується достатній для ротації кадрів рівень безробіття (не мінімальний, що свідчить про брак фахівців, але і не зашкалює, що вказує на нестачу робочих місць). При цьому всі резерви використовуються оптимально можливим способом.
  • Економічні можливості країни відповідають існуючим цілям держави.

    • Окремо потрібно сказати про те, що рівноваги може бути складніше або простіше домогтися в залежності від використовуваної моделі держави. Наприклад, при закритій економіці не потрібно турбуватися про численних зовнішніх факторах, імпорті/експорті, курсах валют і безлічі інших елементів. Всі вони характерні для відкритого варіанту, який дає більше можливостей для розвитку і в той же час практично не залишає шансів домогтися балансу.

    Модель «Закон ринків»

    Це перша спроба сформулювати та конкретизувати, як має виглядати загальна економічна рівновага. Його «батьком» став знаменитий економіст Ж.-Б. Сей. В основі даної моделі лежить постулат про те, що пропозиція за замовчуванням створює аналогічний за розмірами попит. Тобто витрати на продукцію дорівнюють доходу від її реалізації у всіх без винятку випадках. З цього випливає:

  • Людина витрачає лише свої власні гроші. Не бере кредитів та не дає в борг.
  • Абсолютно все одержане в процесі праці витрачається виключно на оплату послуг або купівлю матеріальних благ.
  • Сама суть роботи і отримання коштів важлива тільки в межах необхідності отримати ті самі блага або послуги.

    • У реальному житті, принаймні в сучасному суспільстві, все перераховане просто неможливо. Як наслідок, ця модель абсолютно не відповідає дійсності і зараз не застосовується.

    Модель Маршала і Пігу

    Цю систему запропонували ще в 18-му столітті. Згідно цієї моделі економічної рівноваги, весь економічний сектор поділяється на 2 групи: грошовий і реальний. Провідне місце відводиться безпосередньо ринку праці, на якому зберігається сталий рівновагу, адже безробіття відсутня як клас. Коли хтось звільняється, відразу ж виникає вільне місце, куди він може повернутися. Враховуючи кількість населення, така ротація передбачає можливість перейти на інше підприємство, буквально помінявшись з «колегою». Завдяки такій системі баланс виникає і в інших областях. При цьому обидві групи ніяк не взаємопов’язані, що дозволяє вносити зміни у внутрішні справи країни, але не чіпати її економіку. Як можна помітити з опису, така модель також не дуже схожа на правду. Зараз практично не використовується.

    Кейнсіанська модель

    Запропонована вона була в 1936 р. і з точки зору логіки значно дороблена. Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги робить великий акцент на попит, який формується одночасно на товарному і грошовому ринках. В рамках цієї системи існують так звані ендогенні та екзогенні фактори. До перших відносять рівень доходу, процентні ставки, ціни і попит на ринку. До других – експорт, витрати та пропозиція. Якщо брати за основу саме її, то можна зробити наступні висновки:

  • Безробіття є, але вона не зло, а благо, прямо витікає з бажання людей заощадити і накопичити. У цьому випадку вони не будуть купувати те, що могли б, і тому це не буде вироблено. Як наслідок, будуть незадіяні робітники, які й вирушать на ринок праці.
  • Держава може і повинна втручатися в грошовий сектор, так як він безпосередньо пов’язаний з реальним.
  • Зростання цін буде присутній постійно, адже він є наслідком збільшення маси грошей, без чого неможливий зростання економіки.

    • Якщо не враховувати втручання у грошовий сектор з боку держави, чого намагаються уникати багато країн у світі, представлена модель виглядає досить реалістично. Саме тому вона широко використовується й донині.

    Модель Карла Маркса

    Економічне рівновагу такої системи також досить ефективно. Її суть полягає в поділі предметів споживання і засобів виробництва. Ціна на продукцію збалансована дуже оптимально, але є у неї і значний мінус. Реалізована така модель може бути тільки за умови ідеальної конкуренції, в якій не можуть існувати великі корпорації або концерни. Або ж навпаки, саме тільки вони й існують. Якщо робити поправки на цю особливість, то можна користуватися даною системою, благо в іншому вона цілком логічна і розумна.

    Висновок

    Моделей рівноваги економічної системи існує ще величезна кількість, і кожна з них по-своєму адекватна. На жаль, в існуючому суспільстві занадто багато змінних, особливостей, факторів впливу сусідів або інших країн, коливання курсів валют і багатьох інших елементів. Все це в сукупності не дає можливості створити єдино вірну систему, яка б підходила для будь-якої держави. З-за цього досі людство не змогло виробити більш відповідну економічну теорію, яка б дозволила всьому населенню планети жити краще. Використовувані зараз принципи з кожним роком доводять свою неефективність, і цілком можливо, що вже в найближчому майбутньому нас очікує чергова «революція» у сфері економіки. Залишається тільки сподіватися, що вона призведе до кращого, а не до гіршого, як зазвичай.