Юридична техніка: поняття, види, правила, вимоги, засоби, прийоми, значення, розвиток, проблеми

Віктор Кузьмін
1 minute

Однією з основних областей теорії права є юридична техніка. Саме вона покликана дотримувати порядок у правотворчій сфері. У статті розглянемо більш детально її поняття, історію становлення, вимоги юридичної техніки до документів, критерії класифікації та види. Дотримання правил у цій галузі гарантує громадянам «правильні» закони та інші нормативно-правові акти з чіткою структурою, що виключає неоднозначне, розпливчасте і двояке тлумачення, ясної формулюванням, що дозволяє донести їх зміст до кожної людини окремо і суспільства в цілому.

Юридична техніка: місце в ТГП

На сучасному етапі теорію держави і права (ТГП) назвати єдиною наукою, яка давала б уявлення про державно-правового життя певного суспільства, складно. Жваві дискусії про те, чи повинна вона залишатися в незмінному вигляді, ведуться не перший рік: якщо необхідно реформування, то в якому вигляді і порядку? На практиці ж все впевненіше звучить пропозиція про поділ науки на дві різні теорії права і держави. Процес йде повільно, але вірно. Проявляється це і в поступовому переході в політологію деяких питань (режими, територіальний устрій тощо). Для того щоб зрозуміти, яке місце у цьому займає юридична техніка, необхідно вивчити структура з самого початку.

Отже, маючи статус самостійної науки, згідно з російської класифікації, ТГП включає такі великі й відносно самостійні блоки:

  • Антропологія права і держави – вивчає питання їх походження і подальшої еволюції.
  • Аксіологія права і держави – стосується питань їх цінності.
  • Власне сама ТГП.
  • Філософія права і держави.
  • Соціологія права і держави.
  • Порівняльне державознавство.
  • Футурологія права і держави.

Серед усіх названих галузей ТГП найбільший розвиток отримала теорія права, вона займає центральне місце. Це дуже обширна область, знання якої накопичувалися століттями і тепер трактуються і класифікуються з різних позицій. Область теорії права включає як мінімум три автономних основних розділу: юридична техніка, догма права, правова конфліктологія.

Як еволюціонували наукові погляди на юридичну техніку?

В це поняття прийнято вкладати два сенсу. По-перше, під юридичною технікою розуміється певна система, комплекс знань про те, як здійснювати процес правотворчості і подальшого правозастосування. По-друге, поняття передбачає систему практичних навичок щодо складання нормативних актів та їх подальшої реалізації.

Розвиток юридичної техніки бере свій початок значно пізніше, ніж саме право. Хоча з боку юристів Стародавнього Риму вже були перші спроби реалізувати правило стислості викладу. Однак основоположником юридичної техніки слід вважати Ф. Бекона. Він категорично висловлювався і писав не тільки про стислості викладу, але і про граничної точності «мови» законів, так як це головний фактор їх неоднозначного і вільного трактування.

Слідом за ним ідею підхопив Ш. Монтеск’є (на фото вище). Французький вчений у своїй праці «Про дух законів» представив публіці деякі принципи їх викладу (так сказати, майбутні правила юридичної техніки): простота складу, стислість нормативних документів, визначеність. Серйозним просуванням вперед у цій області стали міркування англійця В. Бентама. Він, крім законодавчого мови, торкнувся внутрішнього структурного побудови нормативного акта. Однак самим видатним вченим в галузі юридичної техніки прийнято вважати Р. Ієрінга. Саме він вперше ввів в ужиток саме поняття юридичної техніки, класифікував і систематизував накопичені знання, додав велика кількість нових правил складання законодавчих актів і т. д.

Предмет юридичної техніки

Загальне визначення будь-якої науки звучить як «сфера діяльності людини, метою якої є отримання та систематизація знань про навколишньої об’єктивної дійсності». При цьому вона володіє власною мовою і спеціальними методами, характеризується обґрунтованістю і системністю. Для будь-якого наукового дослідження значення має не тільки те, що досліджується (предмет), але і те, як це робиться (методологія). В цілому, предметом вивчення юриспруденції є закономірності, які існують в області правового регулювання. Далі по структурі відбувається поділ на ту чи іншу область громадських відносин.

Як частина теорії права, юридична техніка (поняття і види обговоримо далі) досліджує теж загальні закономірності, але в предметної частини. По суті, це сфера правотворчості та реалізація його на практиці. Наприклад, створення структури Кодексів. При цьому не можна сказати, що інші галузеві науки не зачіпають дану область.

Таким чином, під юридичною технікою прийнято розуміти найбільш загальні закономірності здійснення правотворчої діяльності, в процесі якої відбувається складання нормативної документації.

Методологія

В загальному розумінні вона являє собою спосіб пізнання навколишнього світу. Якщо розглядати її в рамках юридичної техніки, то це сукупність вихідних наукових підходів, прийомів і способів вивчення юридичної діяльності, в результаті якої складаються нормативні документи. Розглядаючи нами наука досить молода і на сучасному етапі продовжує інтенсивно розвиватися, тому їй просто необхідні різні методи, способи, що дозволяють докопатися до зерна істини. Прийоми юридичної техніки є справжнім інструментом пізнання. Всі методи прийнято класифікувати на 4 великі групи, кожну розглянемо більш докладно.

Загальнонаукові методи

Вони застосовуються у всіх, принаймні, дуже багатьох науках, так як без їх використання картина тих або інших досліджуваних явищ буде неповною, або взагалі не буде виявлено. Розрізняють такі основні загальнонаукові методи:

  • Матеріалістичний – дозволяє розглянути держава і право у зв’язку з людською природою, умовами, в яких люди жили на тому або іншому етапі історії.
  • Метафізичний – згідно з даним методом, правила ведення юридичної роботи розглядаються ізольовано від інших явищ, щоб глибше вивчити їх суть, не відволікаючись на інші моменти.
  • Системно-структурний метод – розглядає цивільно-правові явища як складову частину єдиного цілого. Він знайшов широке застосування в правотворчої діяльності, коли по галузях права необхідно розподілити окремі норми.
  • Соціологічне дослідження будь-якого питання на основі фактичних даних. В цьому плані юридична техніка кошти використовує аналогічні іншим галузям права, і не тільки: аналіз статистичних даних, різноманітні опитування населення, інтерв’ювання, спостереження, анкетування, математичні прийоми при обробці матеріалів і т. д.
  • Порівняльний – суть методу полягає в зіставленні юридичних явищ, понять, процесів і виявлення їх відмінностей і подібностей.

    • Логічні методи

    Дана група методів знайшла дуже широке застосування в юридичній техніці. До них відносяться:

    • аналіз – умовний поділ державно-правових на окремі частини з метою виділення головних або істотних рис;
    • синтез – об’єднання окремих частин для того, щоб побачити загальну картину;
    • аналогія – застосовується з урахуванням досвіду зарубіжних держав;
    • індукція – перехід від приватного правила до чогось загального;
    • дедукція – висновок про приватному шляхом умовиводів на основі чого спільного

    Лінгвістичні методи

    Кормі того, поняття юридичної техніки та її суть нерозривно пов’язані з лінгвістичними методами. Будь-яка думка має словесну форму, і тільки так можна донести її до іншої людини. Будь-який юрист повинен володіти мистецтвом красивою і грамотної мови, причому це стосується не тільки викладення законодавчих актів, але і процесу їх застосування на практиці в письмовій або усній формі. До лінгвістичним методів відносять:

    • відповідність термінів тим поняттям, які вони фіксують;
    • компактність юридичної документації та збільшення її інформативності;
    • забезпечення ясності доступності нормативно-правових актів;
    • застосування графіки текстів.

    Підходи до розуміння юридичної техніки

    З цього приводу ведуться досить жваві суперечки вчених, і це не дивно, адже юридична техніка – наука молода. Однак якщо всі наявні думки спробувати згрупувати, то цілком чітко простежуються два підходи до проблеми: вузький і широкий. Перший умовно називають документальним, і він склався раніше другого. Вузький підхід трактує юридичну техніку як науку про правильне складання юридичної документації. І все ж більшість вчених віддають перевагу другому підходу – деятельностному (широкому). Згідно йому, юридична техніка – це застосування на практиці апробованих і науково обґрунтованих прийомів, способів, процедур і засобів впровадження права на свідомість і, як наслідок, діяльність і поведінку окремого виду зокрема і суспільства в цілому.

    Структура юридичної техніки

    Спробу переосмислити поняття юридичної техніки вперше зробив Карташов В. Н., запропонував новий термін, більш загальний, на його думку. В результаті він назвав цю галузь теорії права юридичної технологією. Складається вона з декількох основних структурних одиниць, в тому числі і юр. техніки, тільки вже більш вузькому розумінні. А також він виділив юридичну тактику і стратегію. Оцінити роботу можна тільки з позитивної точки зору, але погодитися з нею цілком і повністю все ж не можна.

    По-перше, не зовсім вірно об’єднувати в одну групу інтелектуальні та технічні засоби проведення роботи. По-друге, стратегія і тактика принципово відрізняються від інших прийомів, які включає юридична техніка (поняття і види розглянуто нами у статті). Підвівши підсумок, можна сказати, що ця структура включає всього два елемента:

    • власне юр. техніка;
    • юридична технологія.

    Організація юридичної роботи та підходи до неї

    Саме тут і знаходять застосування такі поняття, як тактика і стратегія в якості підходів, використовуваних юристом у своїй роботі. Тому говорити про їх включення в структуру не зовсім коректно. Під юридичною тактикою слід розуміти певний образ дій, лінію поведінки, яка полягає у плануванні діяльності юриста, її організації для досягнення поставленої мети. Стратегія являє собою загальну керівну лінію, сукупність принципів, які направлені на виконання головного завдання (загальні та довгострокові плани, програми, прогнози).

    Види юридичної техніки

    Дана галузь теорії права являє собою не хаотичний набір будь-яких правил – вона досить добре систематизована. Думки про те, скільки і яких видів можна виділити, існує багато, спірним є питання щодо класифікують критеріїв. Зупинимося на основному – стадії правового регулювання. Згідно з цим критерієм виділяють такі види юридичної техніки, які володіють певними правилами, складовими їх суть:

    • правотворча;
    • опублікування нормативних актів (далі – н. а.);
    • систематизації н. а.;
    • інтерпретаційна;
    • правореализационная;
    • правозастосовна;

    Юридична техніка: проблеми

    Серйозні термінологічні суперечки, що зачіпають найменування тієї сфери цивільно-правових відносин, яку ми традиційно називаємо юр. технікою, особливо активно ведуться в останні роки. За основу беруть висловлювання Баранова В. М. про те, що цей термін не точний, суперечливий і застосовується тільки за сформованої правової традиції. І в цьому є зерно істини. Термін, дійсно, досить багатозначний. Для вирішення даної проблеми використовують два підходи. У першому випадку пропонується замінити поняття техніка технологією, а в другому – зберегти обидва, але при цьому диференціювати їх значення.

    Найважливіше в цьому випадку – в гонитві за термінологією не втратити сенсу. Адже значення юридичної техніки набагато важливіше того, як вона буде називатися. Дотримання правил даної галузі теорії права при розробці, підготовці законопроектів та інших нормативних актів – це гарантія їх якості. Закони недосконалі з технічної точки зору, на практиці застосувати вкрай важко, а іноді і зовсім неможливо.