Юридична техніка: поняття, види, правила, вимоги, засоби, прийоми, значення, розвиток, проблеми

Як еволюціонували наукові погляди на юридичну техніку?

В це поняття прийнято вкладати два сенсу. По-перше, під юридичною технікою розуміється певна система, комплекс знань про те, як здійснювати процес правотворчості і подальшого правозастосування. По-друге, поняття передбачає систему практичних навичок щодо складання нормативних актів та їх подальшої реалізації.

Розвиток юридичної техніки бере свій початок значно пізніше, ніж саме право. Хоча з боку юристів Стародавнього Риму вже були перші спроби реалізувати правило стислості викладу. Однак основоположником юридичної техніки слід вважати Ф. Бекона. Він категорично висловлювався і писав не тільки про стислості викладу, але і про граничної точності «мови» законів, так як це головний фактор їх неоднозначного і вільного трактування.

Слідом за ним ідею підхопив Ш. Монтеск’є (на фото вище). Французький вчений у своїй праці «Про дух законів» представив публіці деякі принципи їх викладу (так сказати, майбутні правила юридичної техніки): простота складу, стислість нормативних документів, визначеність. Серйозним просуванням вперед у цій області стали міркування англійця В. Бентама. Він, крім законодавчого мови, торкнувся внутрішнього структурного побудови нормативного акта. Однак самим видатним вченим в галузі юридичної техніки прийнято вважати Р. Ієрінга. Саме він вперше ввів в ужиток саме поняття юридичної техніки, класифікував і систематизував накопичені знання, додав велика кількість нових правил складання законодавчих актів і т. д.