Юридична фікція і презумпція: що це таке?

В юриспруденції є безліч складних понять, на які законодавці не дають чіткої відповіді. Рішення доводиться шукати в науковій сфері. У нашій статті будуть розібрані три важливих правових категорії: юридична фікція, презумпція і факт. Всі ці явища тісно пов’язані між собою. До того ж, вони мають особливе значення для право реалізації та правотворчості.

Юридичний факт

Для початку слід розібрати саме просте поняття в юриспруденції: правовий факт. Це конкретна ситуація з життя, обставина чи умова, з яким пов’язана правова норма. Юридичний факт породжує, змінює або ліквідує правовідносини.

Факти в праві діляться на шість видів. Вони бувають створюють, змінюють, прекращающими, підтверджують, що відновлюють або перешкоджають. Для кожного виду можна знайти свій приклад. Акти цивільного стану, оформляються у Рагсах, можуть підійти під будь-яку з перерахованих груп. Це, наприклад, свідоцтва про шлюб, розлучення, народження, смерті і т. д.

Факти поділяються на події і дії. Подія – це явище реальної дійсності. Воно не залежить від людської волі. Дія – це обставини з життя, безпосередньо пов’язані з людською волею.

Поняття юридичної фікції

Більшості з нас відомо значення слова “фікція”. Це не відповідає дійсності положення, нереальне побудова, створене умисним чином. В юриспруденції фікцію використовують в якості спеціального правового прийому, допомагає вирішити деякі конфлікти. Суть юридичної фікції донезмоги простий: береться неіснуючий факт і визнається існуючим. Може бути і навпаки. При цьому фікція завжди залишається хибною.

Юридичні фікції можна класифікувати за кількома підставами. Як відомо, право буває матеріальним і процесуальним. Юридичні фікції матеріального права мають своєю метою подолання невизначеності. У процесуальному праві фікція відображає специфіку справи, долає недисциплінованість учасників діловодства.

Відсутність судимості за її зняття чи погашення, запис батька позашлюбної дитини за прізвищем матері, звільнення від відповідальності за скоєний злочин – все це типові приклади фікцій.

Поняття презумпції

В юриспруденції існує безліч трактувань поняття правової презумпції. Слід звернутися до двох основних підходів: динамічному і статистичному.

У відповідності з динамічним підходом під презумпцією розуміється правова обов’язок державних інстанцій та посадових осіб визнавати певний факт встановленим.

Другий підхід трактує презумпцію як припущення, прямо або побічно встановлене в правовій нормі. У відповідності з ним існуючий порядок речей визнається звичайним, що не вимагає доказів.

Таким чином, це правовий спосіб, який близький за поняттю з юридичною фікцією. Сама по собі презумпція – це припущення з певною часткою ймовірності. Вона може спричинити за собою юридичні факти.

Види презумпцій

Для будь-якого припущення можна знайти виключення. Це основне правило, застосовне до презумпції. Ні в чому не можна бути абсолютно впевненим. До того ж, суспільні науки не є точними. У них зустрічаються безліч недоліків і винятків.

В юриспруденції є кілька способів поділити презумпцію. Існує поділ на фактичну і юридичну групи. Фактичні презумпції не мають правового значення. Однак вони можуть враховуватися при формуванні внутрішнього переконання правоприменителя (судді, адвоката тощо). Юридичні презумпції закріплюються у конкретних правових нормах.

Друга класифікація являє собою поділ на пряму і непряму групи. Прямі презумпції чітко сформульовані: “якщо має місце факт, то передбачається, що має місце інший факт, поки не буде доведено протилежне”. Непрямі презумпції сформулювати складніше: необхідно піддати норму логічного або граматичній тлумаченню.

Найпростіший приклад презумпції всім відомий: це презумпція невинуватості. Поки судом не доведена вина, людина не вважається винуватим.

Співвідношення понять

Юридичні презумпції і фікції в чому схожі. Однак змішувати їх не слід. Часто можна спостерігати злиття “незаперечних” презумпцій та фікцій в одну категорію. Це вкрай необдуману дію.

Безумовно, обидва явища мають чимало спільного. Це плоди юридичного мислення, сформовані штучним чином в процесі нормотворчості. Однак презумпції – це припущення, які в будь-який момент можна спростувати. Фікції ж спочатку помилкові. Теорія юридичних фікцій якраз ґрунтується на двох постулатах: імперативність і хибність. У свою чергу, презумпції можуть бути як імперативними, так і диспозитивними.

Існує універсальний метод розмежування фікцій і презумпцій. Необхідно побачити в основі явища припущення. Якщо припущення свідомо неистинное, то явище – фікція. Якщо ймовірне припущення, то перед нами презумпція.