Юридична фікція і презумпція: що це таке?

Поняття юридичної фікції

Більшості з нас відомо значення слова “фікція”. Це не відповідає дійсності положення, нереальне побудова, створене умисним чином. В юриспруденції фікцію використовують в якості спеціального правового прийому, допомагає вирішити деякі конфлікти. Суть юридичної фікції донезмоги простий: береться неіснуючий факт і визнається існуючим. Може бути і навпаки. При цьому фікція завжди залишається хибною.

Юридичні фікції можна класифікувати за кількома підставами. Як відомо, право буває матеріальним і процесуальним. Юридичні фікції матеріального права мають своєю метою подолання невизначеності. У процесуальному праві фікція відображає специфіку справи, долає недисциплінованість учасників діловодства.

Відсутність судимості за її зняття чи погашення, запис батька позашлюбної дитини за прізвищем матері, звільнення від відповідальності за скоєний злочин – все це типові приклади фікцій.

Поняття презумпції

В юриспруденції існує безліч трактувань поняття правової презумпції. Слід звернутися до двох основних підходів: динамічному і статистичному.

У відповідності з динамічним підходом під презумпцією розуміється правова обов’язок державних інстанцій та посадових осіб визнавати певний факт встановленим.

Другий підхід трактує презумпцію як припущення, прямо або побічно встановлене в правовій нормі. У відповідності з ним існуючий порядок речей визнається звичайним, що не вимагає доказів.

Таким чином, це правовий спосіб, який близький за поняттю з юридичною фікцією. Сама по собі презумпція – це припущення з певною часткою ймовірності. Вона може спричинити за собою юридичні факти.