Які існують підстави позову? Підстава позову в арбітражному процесі
Підстава позову допустимо інтерпретувати і з матеріально-правової позиції, і з процесуально-правової. Згідно трактуванню В. Е. Енгельмана, з першої точки зору це таке правовідношення, яке виступає базою позову, а з другої – сукупність обставин, які виправдовують позовну вимогу за законом і підлягають вказівкою в повному обсязі подається в позовній заяві.
Якщо дотримуватися думки Д. А. Фурсова, процесуальна природа підстав позову містить 2 елементи: правові підстави та фактичні обставини, які вказують на конкретні правові норми і відображають зв’язок правових наслідків із фактичними обставинами.
Судовий позов арбітражного процесу: визначення
Він займає чільні позиції серед інших інститутів розглянутого арбітражного процесуального права. І в рамках суду загальної юрисдикції, і в стінах арбітражного суду позов – важливе процесуальне засіб захисту оспорюваного (порушеного права.
Закон надає кожному зацікавленій особі право звернутися до суду (в даному випадку в арбітражний) з вимогою захисту свого оспорюваного (порушеного права, інтересу, що охороняється законом, для чого необхідно подати позов (позовна заява) в письмовій формі. В ньому зацікавлена особа (носія права) викладає своє безпосереднє вимога по відношенню до іншої особи (порушника права позивача) – відповідачу.
Отже, можна сказати, що позов – засіб порушення відповідного арбітражного процесу стосовно конкретної справи. Його правовий аспект як процесуального захисного засобу права полягає в перевірці (у встановленому процесуальному порядку) законності та обґрунтованості висунутого матеріально-правової вимоги 1-го особи (позивача) до іншого (відповідачу), що стають при цьому сторонами процесу, між якими проходить спір стосовно конкретного права. Правильно оформити відповідний документ допоможе зразок позову.
Індивідуалізують елементи позову в рамках судово-арбітражного процесу
Їх два: підставу і предмет позову. Вони дають можливість конкретизувати як сам позов, так і процес по відповідній справі, а також дозволяють визначити характер, особливості, обсяг, напрямок судової діяльності.
Предмет арбітражного процесу (так само як і цивільного) – судове право, зазначене позивачем, щодо якого проводиться прохання у суду винесення рішення. Їм може бути як правовідносини загалом, так і конкретний інтерес, що охороняється законом, зокрема.
Висунута вимога позивача до належного відповідача обов’язково повинно підкріплюватися фактичними обставинами по справі (відповідно до АПК РФ). Отже, предметом позову про заборону (присудження) може виступати вимога позивача (матеріально-правове) до відповідачів щодо заборони їм здійснювати ряд дій, які порушують його права.
Зміна предмета позову в деяких випадках може привести до істотної зміни його виду. Його уточнення доступно в ході розгляду у даній справі.
Підстава позову в арбітражному процесі – це такі юридичні факти, на підставі яких позивач формулює свої вимоги (позовні) по відношенню до відповідача. Можна сказати, що це багатогранний фактичний склад, що дає базу для витікання вимоги позивача по відношенню до відповідача.
Різновид розглянутого елемента позову
Прийнято виділяти такі підстави позову:
Правовою підставою позову є порушення закону (інших нормативних актів), які вказуються у відповідній позовній заяві і які виступають базою для формування вимоги позивача по відношенню до відповідача. В законному порядку позивач повинен чітко вказати спірне правопорушення, зробити посилання на відповідний закон (інші нормативні акти), на конкретну порушену відповідачем, на думку позивача, норму права.
Неправильне встановлення підстави позову – привід для здійснення скасування раніше прийнятого рішення суду. Кожне основа повинна базуватися на конкретних правових нормах.
Відповідно до АПК РФ, позивач може в ході розгляду відповідної справи в арбітражному суді 1-ої інстанції до моменту прийняття остаточного судового акта змінити підставу позову або його предмет. Ще він має право збільшити (зменшити) розмір вимог за позовом.
Цивільний позов: порядок пред’явлення
Він може бути пред’явлений, починаючи з моменту порушення відповідної кримінальної справи і аж до завершення судового слідства в ході його розгляду в суді 1-ої інстанції. Пред’явити позов (цивільний) – означає, що цивільний позивач повністю звільнений від сплати державного мита.
Цивільний позивач – фізична особа або юридична особа, яка пред’явила вимогу про відшкодування майнової шкоди за умови наявності підстав вважати, що шкода заподіяна саме злочином. Він може пред’явити розглядається цивільний позов і для майнової компенсації за завдану моральну шкоду. В момент завершення розслідування цивільний позивач допускається для ознайомлення до деяких матеріалами даної кримінальної справи, безпосередньо відносяться до заявляється позовом.
В ситуації, коли мова йде про неповнолітніх, які повністю або частково недієздатних, або інших осіб, нездатних самостійно захищати свої права (законні інтереси), подати позов (цивільний) зможуть їх законні представники, а з боку держави – прокурор.
Органи розслідування мають право на застосування необхідних заходів щодо забезпечення та заявленого, і можливого позову (цивільного). Лише за клопотанням позивача або потерпілого, або їх представників, або прокурора суд може вжити відповідні заходи щодо забезпечення даного цивільного позову (наприклад, накладення арешту на майно, цінні папери тощо). Участь цивільного позивача в ході судового розгляду необов’язково у разі, якщо підсудний згоден за всіма пунктами пред’явленого цивільного позову.
Цивільний процес: підстави
Даний елемент цивільного позову складається з юридичних фактів, які виступають базою матеріально-правового вимоги позивача по відношенню до відповідача. В зміст позовної заяви повинні зазначатися обставини, що виступають підставою вимоги позивача до відповідача (Цивільний процесуальний кодекс РФ).
Юридичні факти – обставини, які створюють, змінюють права, обов’язки сторін чи перешкоджають їх появи.
Підстава позову в цивільному процесі – доводи, які лежать в основі вимоги позивача по відношенню до відповідача.
До юридичних фактів відноситься:
- укладення договору;
- реєстрація шлюбу;
- заподіяння шкоди.
Як правило, підстави позову – це складні багатофакторні склади юридичної спрямованості. Всі відомі юридично факти утворюють фактичну підставу цивільного позову. При зверненні в суд одна сторона (позивач) розраховує на захист свого суб’єктивного права. Але для задоволення його вимоги необхідно, щоб воно було засноване на конкретній правовій нормі (захищається лише засноване на законі вимогу). У зв’язку з цим можна зробити висновок про те, що крім юридичних фактів варто визначати матеріально-правову норму, яка відображає правову підставу цивільного позову.
Таким чином, у цивільному процесі (так само як і в згаданому раніше арбітражному) підстави позову поділяються на правові і фактичні. А неправильне підстава також може послужити причиною скасування ухваленого рішення суду.
Класифікація фактів підстави позову
Прийнято виділяти три їх групи:
Зміна цивільного позову
Дана процедура здійснюється за його основи і предмету (Цивільний процесуальний кодекс РФ). Дані елементи є визначальними у питанні окреслення обсягу позовної захисту по заявленому вимогу. Також вони встановлюють напрям, особливості, хід судового розгляду окремо по кожному цивільного процесу. Отже, питання щодо елементів позову має і теоретичне, і практичне значення.
Цивільний позов (так само як і позов, що подається в арбітражний суд складається з 2-х складових частин: предмета і підстави.
Труднощі конкретизації елементів позову
По-перше, складність полягає у відсутності однозначного і чіткого підходу до усвідомлення підстави і предмета позову, є лише формальна трактування цих елементів. Однак досить часто в ході судового розгляду робляться спроби конкретизації їх, що призводить до численних суперечностей.
Так, у судів нижчого рівня переважає досить вузьке розуміння розглянутих позовних елементів (вони бачать різницю між 2-ма схожими, на перший погляд, позовами), а ось наглядові постанови Президії Вищого арбітражного суду схильні до більш узагальненого їх усвідомлення (найчастіше віддають перевагу тотожності позовів).
По-друге, ще одна складність – несприйняття розглянутих елементів вказівок, які даються для широкого кола схожих справ. У більшості випадку підхід вищевказаної інстанції залежить від ряду обставин певного спору, що не можна назвати універсальною правовою точкою зору.
Наслідки помилкової конкретизації позовних елементів
Розглянута вище різниця в підходах окремих судів може обернутися істотними ризиками по відношенню до позивача. Щоб цього уникнути, варто з максимальною точністю формулювати вимоги позову.
Помилковий вибір способу захисту своїх прав, як правило, призводить до подальших спроб уточнення і доповнення позовних вимог, суд розцінює як зміни його предмета та підстави, а в результаті відмовляє в уточненні.
Поряд з цим, якщо орієнтуватися на узагальнений підхід до усвідомлення позовних елементів, то важливо прописати всі деталі спору, а також грамотно обґрунтувати (і з фактичної сторони, і з правової) для наміченого способу захисту. В іншому випадку це може обернутися відмовою в подачі позову в силу слабкої позиції, а наступна спроба призведе до невдачі. Швидше за все, суд з узагальненим підходом розуміння позовних елементів сприйме новий позов як тотожного вже розглянутого.
Інтерпретація поняття «право на позов»
Їм має володіти зацікавлена особа, яка бажає звернутися до суду за правовим захистом.
Право на позов (з процесуальної точки зору) – процесуальне право (суто суб’єктивне) заінтересованої особи в ситуації можливого його порушення (оскарження) звернутися до суду за відповідним захистом. Можна сказати, що це право правосуддя по певному цивільній справі.
Його суб’єктами виступають окремі громадяни, організації нашої країни, а також іноземці з громадянством і без. Воно виникає з-за своїх передумов, обставин, наявність або відсутність яких пов’язується законом з появою суб’єктивного права конкретної особи пред’явити позов у відповідній справі.
Вони можуть бути у вигляді:
- цивільної процесуальної правоздатності;
- відсутність судового рішення (що має законну силу), винесеного вже по тотожному справі;
- юридичної зацікавленості (суб’єкти цього права – виключно особи, які виявили бажання виступити на захист власного права або інтересу, що охороняється законом; особи, що володіють законними повноваженнями щодо захисту прав інтересів інших осіб);
- підвідомчість справи суду;
- відсутність рішення третейського суду (обов’язкового для учасників процесу, прийнятого щодо спору цих же учасників щодо цього ж предмета і з тих самих конкретизованим підстав, за винятком ситуацій, коли суд не видав виконавчий лист на примусове здійснення даного рішення).
Існує і спеціальна передумова – ряд обставин, які потребують обов’язкового дотримання крім загальних. Приміром, деякі суперечки, що витікають з правовідносин трудової сфери, що потребують розгляду в першу чергу комісією з відповідного виду спорів. Розглянуте право з’являється лише тоді, коли не отриманий бажаний результат від звернення до вищезгадану комісію. Також сюди можна віднести процедуру дотримання претензійного порядку в пред’явленні позову у спорах щодо залізничних перевезень.
Наявність негативного характеру передумови свідчить про відсутність у даних осіб розглянутого права, причому з’ясування цього факту під час подачі позовної заяви призведе до відмови у його прийнятті та подальшому порушення справи. У ситуації, коли відсутність даного права спливло в ході розгляду, провадження по справі підлягає припиненню.
Забезпечення позову: заходи
Вони повинні бути еквівалентні (пропорційні) вимогу, заявленому позивачем. Особа, яка бере участь у справі, має право оформити заяву щодо заміни запропонованих заходів із позовною забезпечення на інші. Так, в ситуації забезпечення позову щодо стягнення певної грошової суми одна із сторін (відповідач) має право замість встановлених судом даного роду заходів внести необхідну суму відразу на рахунок.
Питання щодо скасування позовної забезпечення вирішується в ході судового засідання. При цьому сторони, які беруть участь у справі, повідомляються про місце і час його засідання. Їх неявка – не перешкода для розгляду даного питання.
Вищезазначені заходи можуть бути у вигляді:
У разі порушення заборон, які встановлені судом, винні піддаються штрафу, прирівняному до 10 МРОТ. Крім цього, позивач має право в судовому порядку висунути вимогу про відшкодування збитків цими особами, які були заподіяні внаслідок невиконання судового визначення щодо позовної забезпечення.
