Як вступити у спадок? Спадщину за заповітом. Строк прийняття спадщини

Віктор Кузьмін
1 minute

Пройшло не так вже багато років з тих пір, як громадянам Росії і інших країн СНД було дозволено приватизувати квартири, земельні ділянки, інше майно. Ось так, непомітно для себе, майже кожен став власником чогось більш-менш пристойного. Час йде, покоління змінюють один одного, і рано чи пізно перед кожним з нас постає питання «як вступити в спадщину», тим більше що підводних каменів в цьому тут не так вже й мало.

Загальні положення

На сьогоднішній день на території Росії всі питання, пов’язані з успадкуванням того чи іншого майна, регулює Цивільний Кодекс, а точніше, третя його частина.

У загальноприйнятому сенсі спадкування означає процес переходу майнових прав від померлого до інших осіб. Та якщо не вдаватися в усі юридичні тонкощі, можна скласти невеличку шпаргалку про те, як вступити у спадок, і що потрібно знати для початку:

  • Перш за все необхідно переконатися в наявності (або відсутності) заповіту, так як саме йому віддається перевага.
  • День смерті заповідача (спадкодавця) визначається днем відкриття спадщини.
  • Місцем відкриття одержуваного спадщини визнається місце останнього проживання спадкодавця, а в тому випадку, якщо він жив за кордоном — фактичне місцезнаходження спадкового майна.
  • Черговість спадкоємців встановлюється в законодавчому порядку.
  • Строк прийняття спадщини визначено законодавством як 6 місяців з дня смерті заповідача (спадкодавця). Саме стільки часу відводиться родичам на те, щоб заявити про свої претензії і подати заяву в нотаріальну контору.
  • Протягом того ж строку кожен із спадкоємців може добровільно відмовитися від своєї частки на користь інших.

    • Звичайно, на практиці все відбувається набагато складніше, так як існує маса тонкощів. У деяких з них спробуємо розібратися.

    Види спадкування

    Перш за все слід знати, що спадщину після смерті людини може бути прийнято двома шляхами: за заповітом і за законом. Перший варіант дозволяє спадкодавцеві самостійно визначити коло осіб, гідних, на його думку, отримати майно. Заповідач має право сам вирішити, яким чином і в яких частках буде розділене майно, висунути деякі умови для його одержання або просто перерахувати одержувачів. В останньому випадку майно ділиться ними порівну. Спадщину за заповітом не можуть отримати особи, у нього не внесені, за винятком деяких випадків, про які ми поговоримо нижче.

    Якщо волевиявлення відсутня або визнано недійсним у суді, набирає чинності спадкування за законом, яке передбачає черговість претендентів у залежності від ступеня родинних відносин.

    Хто може бути спадкоємцем

    Прийняти спадщину після смерті людини одночасно всі родичі не зможуть. Для цього законодавством передбачена черговість, тобто якийсь список, по якому претенденти можуть заявляти про свої права. Першими на спадщину померлого можуть претендувати найближчі родичі: діти, батьки та подружжя. Всі вони вважаються спадкоємцями першої черги.

    Тільки в тому випадку, якщо вони відмовилися вступати в права спадщини, або їх просто немає, право отримати майно переходить до спадкоємців другої, третьої і наступних черг. Всього таких ступенів (черг) вісім:

    • батьки, діти, дружини покійного;
    • бабуся і дідусь з боку матері і батька, рідні сестри, брати;
    • сестри і брати батька і матері спадкодавця (тітки і дядька);
    • прабабусі, прадідусі померлого;
    • двоюрідні онуки та онуки, дідусі і бабусі (діти рідних племінників, рідні брати і сестри бабусь і дідусів);
    • двоюрідні правнучки, правнуки, племінниці, племінники, дядьки, тітки (тобто діти двоюрідних сестер, братів, онуків і онучок, дідусів і бабусь);
    • мачуха, вітчим, падчерка, пасинок;
    • непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого.

    Право кожної категорії претендентів настає в тому разі, якщо попередні благоприобретатели відсутні, відмовилися від спадщини, чи були його позбавлені за законом, відсторонені від отримання або не мають права спадкування. Спадкоємці, які належать до однієї черги, приймають майно померлого в рівних частинах, а якщо претендент помер в один час з спадкодавцем або до моменту законного відкриття спадщини, його частка передається нащадкам і ділиться ними порівну.

    Заповіт: а чи все гладко?

    Багато хто думає, що спадщину за заповітом – це єдиний спосіб врегулювати всі розбіжності ще за життя спадкодавця. Однак це не завжди так. На практиці обділені родичі практично завжди прагнуть оскаржити волю померлого і визнати заповіт недійсним. Треба сказати, що зробити це вдається не так вже і рідко. Крім того, існують категорії спадкоємців, які мають право претендувати на свою частку, незалежно від змісту волевиявлення. Це непрацездатні утриманці, неповнолітні, які досягли пенсійного віку діти заповідача, інваліди. Всі ці родичі, незалежно від того, зазначені вони у заповіті чи ні, мають право на свою обов’язкову частку у спадщині, яка складає половину тієї частини, що їм належала б за законом.

    Ще одним підводним каменем може стати спадок з умовою. Це значить, що заповідач може висловити вимогу, після виконання якого виникає право на спадкування. А от розпорядження можуть бути як звичайними – проживання у певному місці, одруження, народження дитини і так далі, так і самими екзотичними. Причому особа, пов’язана умовою, не може вимагати скасування такого на тій підставі, що вимога нездійсненна, не залежить від нього або він про нього не знав. Умова, визначена у заповіті, має існувати на момент відкриття спадщини і може бути скасовано лише в тому випадку, коли його виконання пов’язано з порушенням закону або зневажає моральні принципи суспільства.

    Документи

    Отже, з правами та видами спадкування трохи розібралися. Тепер поговоримо про те, які документи потрібні для спадщини. В залежності від того, з чого складається майно покійного, і хто є його спадкоємцями, необхідний перелік документів може дещо змінюватись.

    У загальному випадку вам знадобляться:

    • оригінал і копія свідоцтва про смерть;
    • цивільний паспорт;
    • виписка з будинкової книги, в якій вказані всі особи, які прописані разом з заповідачем (спадкодавцем) на момент його смерті;
    • якщо спадкоємець є інвалідом — довідка ЛТЕК;
    • документи, що засвідчують факт і ступінь родинних відносин, — свідоцтво про шлюб (або його розірвання), про народження дітей, про зміну прізвища тощо;
    • для не працюючих за віком — пенсійне посвідчення.

    Якщо об’єктом спадкування є квартира, то додатково потрібно надати:

    • оригінал і копію ордера або свідоцтва про право власності на приміщення;
    • копію фінансового особового рахунку;
    • план житлового приміщення;
    • оціночне висновок БТІ про вартість квартири на дату смерті заповідача (спадкодавця);
    • довідку про те, що заборгованість по комунальних платежах відсутня.

    Для отримання у спадок автомобіля необхідні:

    • оригінал і копія акта оцінки транспортного засобу на дату смерті власника;
    • оригінал правовстановлюючого документа техпаспорт (ПТС), свідоцтво про реєстрацію (СТС), довідка з ГИБДД.

    Щоб оформити спадщину на земельну ділянку, вам потрібно мати:

    • постанову про виділення земельної ділянки або домоволодіння у власність або зареєстроване свідоцтво про право власності;
    • техпаспорт БТІ, виготовлений не раніше ніж за 5 років до дати смерті заповідача (спадкодавця);
    • акт оцінки землеволодіння на дату смерті власника;
    • довідку про відсутність заборгованостей перед податковою службою;
    • кадастровий план ділянки з зазначенням всіх арештів (заборон) або їх відсутності.

    Якщо в спадщину входять цінні папери та банківські вклади, доведеться приготувати:

    • договір з банком про депозит (або іншому внесок);
    • ощадну книжку;
    • всі цінні папери, що є в наявності;
    • виписки з реєстру акціонерів.

    Оформлення спадкової справи

    Слід знати, що спадкова справа оформляється тільки один раз і тільки одним нотаріусом. Тому якщо один із претендентів звернувся для оформлення спадщини на конкретну нотаріальну установу, то і всі інші передбачувані спадкоємці змушені звертатися туди ж, незалежно від свого бажання.

    Щоб перевірити відсутність дубльованих звернень до моменту відкриття спадщини, буде затребувана виписка про їх наявність. Таку витяг з Єдиного спадкового реєстру нотаріус отримає самостійно, однак заплатити за неї доведеться вам. У тому випадку, якщо відповідь буде позитивна, вам відмовлять у закладі спадкової справи та скеровано за потрібною адресою. Подавати заяву на спадщину особисто зовсім не обов’язково. Якщо ви не можете самостійно прибути на місце відкриття справи, надіслати заяву поштою. При цьому обов’язково подбайте про те, щоб підпис спадкоємця, одно як і сам документ, була нотаріально завірена.

    Потрібно поспішати

    Згідно зі статтею 1154 ЦК Російської Федерації, строк прийняття спадщини становить 6 місяців з дати смерті заповідача (спадкодавця). Однак з кожного правила є винятки, є вони і в цьому випадку.

    Наприклад, якщо людина визнаний зниклим без вісті, і суд вважає можливим розпочати процедуру оформлення спадщини, дата, з якої починається шестимісячний відлік, також визначається судом.

    Якщо буде встановлено, що один із спадкоємців не встиг заявити про свої права у відведений законом час, вирішити питання можна двома шляхами:

  • Оформити письмову згоду інших спадкоємців на вступ у спадщину «спізнився». Після його оформлення нотаріусом його заяви претендент буде також вважатися спадкоємцем.
  • Якщо хоч один з них відмовиться підписати таку згоду, доведеться діяти через суд. Коли причини запізнення будуть визнані судом задовільними (тривале відрядження, важка хвороба), а також якщо ви зможете довести, що позивач не знали (не міг знати) про смерть спадкодавця, суд може продовжити строки прийняття спадщини та відновити вас в правах.

    • Також у судовому порядку доведеться діяти, якщо ви є єдиним спадкоємцем, а спадщину визнано відумерлою і відійшло державі.

    Якщо претендентом на спадщину є ненароджена дитина, то терміни вступу в права спадкування переносяться на момент народження.

    Якщо за шість місяців ніхто не заявив про свої права, і спадщину не було прийнято, воно вважається відумерлою (тобто успадковує за померлим нікому) і буде відчужено на користь держави.

    Отже, всі терміни пройшли, спадкоємці благополучно визначилися. А що ж потрібно робити після вступу в спадщину? Тепер необхідно отримати ще один дуже важливий документ, без якого ви не зможете оформити майно на себе. Для того щоб взяти свідоцтво про спадщину, а точніше, про право на нього, необхідно знову звернутися в нотаріальну контору, де вам випишуть оригінал і копію документа. Все, майно практично ваше, тепер його необхідно зареєструвати в Росреестре (Кадастрової палаті), де після розгляду всіх наданих документів після закінчення 30-денного терміну буде виписано свідоцтво про право власності.

    Як не допустити виникнення проблем

    Іноді при оформленні документів трапляються дрібні помилки та непорозуміння, які можуть призвести до великих проблем. Наприклад, як вступити у спадщину, якщо в імені або прізвища, зазначеної в заповіті та паспорті спадкоємця, є різночитання хоча б на одну букву? У цьому випадку чекають довгі судові розгляди, в ході яких доведеться довести, що майно було відписано саме вам.

    Якщо особа, зазначене у заповіті, не має родинних зв’язків з померлим, то обділені родичі, швидше за все, спробують його оскаржити. Тому варто заздалегідь потурбуватися про те, щоб звести до мінімуму ймовірність визнання волевиявлення недійсним.

    Для цього потрібно приділити особливу увагу деяких питань:

  • Ретельно дотримуйтесь форму заповіту та порядок його складання.
  • Запросіть двох свідків (не обов’язково знайомих) бути присутнім при складанні заповіту. Ідеальним варіантом буде, якщо одним з них стане лікар-психіатр.
  • Також можна в день складання заповіту взяти довідку про те, що ви не страждаєте ніякими психічними розладами і не перебуваєте на обліку в психоневрологічному диспансері. Її слід помістити в той же конверт, що і сам заповіт, це вбереже документ від псування або втрати.
  • Постарайтеся скористатися послугами того нотаріуса, який веде відеозапис прийому. Наявність такого запису процесу складання та посвідчення заповіту надалі помжетт підтвердити той факт, що чоловік був цілком дієздатний.

    • Спадкові борги

    До того як вступити у спадок, варто достовірно дізнатися, що саме в нього входить, і вирішити, чи потрібно вам це чи ні. Справа в тому, що прийняти спадщину можна тільки повністю, саме у цьому найчастіше криється каверза. Чому? Тому що до спадкоємців переходять не тільки доходи, але і витрати спадкодавця, а точніше, його борги (споживчі кредити, іпотека, заборгованості за комунальні послуги та інше). Іноді спадщину батьків може стати просто непідйомним тягарем для дітей. На жаль, законодавством не передбачений варіант, при якому, наприклад, квартиру ви отримуєте, а виплачувати іпотеку не будете, так як людина, який оформляв її, вже помер, так і заборгованості за «комуналку» досягають деколи захмарних сум. Бувають випадки, коли сума боргів покійного значно перевищує розмір спадщини. Правда, і тут є маленька «ложечка меду» — частина боргу, що перевищує суму спадщини, вам доплачувати не доведеться.

    Витрати: держмито і податок на спадщину

    Якщо ви все ж вирішили вступити в права спадкування, платити вам все-таки доведеться. Потрібно буде оплатити послуги нотаріуса, який оформляє документи. Також стягується плата за реєстрацію прав власності на майно. Крім того, доведеться сплатити держмито, розмір якої залежить від ступеня спорідненості з померлим. Відповідно до статті 333.24 Податкового кодексу РФ, 0,3% від вартості майна (але не більше 100 тис. рублів) заплатять батьки, діти (як і усиновлені), повнорідні сестри і брати заповідача (спадкодавця).

    Спадкоємці інший ступінь споріднення змушені оплачувати 0,6% вартості спадщини, але не більше 1 мільйона рублів. Вартість спадщини, виходячи з якої розраховується розмір мита, визначається довідкою БТІ або оцінкою незалежного експерта, причому такі документи надає спадкоємець, а нотаріус не має права вимагати збільшення суми. Варто зазначити, що неповнолітні спадкоємці звільняються від сплати державного мита на свою частку майна, незалежно від того, спадкоємцями якої черги вони є.

    А от податок на спадщину сплачувати не доведеться, про що прямо говорить Федеральний Закон №78-ФЗ від 1 липня 2005 року. Також громадяни звільняються і від сплати ПДФО з доходу, який був отриманий у спадщину. Однак це не відноситься до тих випадків, коли здійснюється подальший продаж спадщини раніше, ніж через 3 роки з моменту смерті заповідача.

    Податок на реалізацію успадкованого майна становить 13% від інвентаризаційної оцінки на перше січня поточного року і визначається податковою службою за місцем розташування нерухомості. Якщо продаж спадщини здійснює особа, яка має податкові пільги (інваліди 1-ї та 2-ї груп, пенсіонери тощо), а також, коли угода відбувається більш ніж через 3 роки після смерті заповідача (спадкодавця), податок не стягується.