Введення в оману: відповідальність. Обман і помилка – в чому різниця?

1

Помилкою називають такий стан, при якому людина вважає, що знає достовірні відомості, однак насправді вони не відповідають дійсності. Воно може виникнути з різних причин.

У звичайному житті оману часто пов’язано з браком знань у якійсь сфері. Деякі недобросовісні громадяни користуються цим і здійснюють різні протиправні дії. В результаті знаходиться в омані людина позбавляється майна, грошей і інших цінностей. Найчастіше на практиці використовується умисне введення в оману. У КК РФ воно визнається способом вчинення різних злочинів. Прикладом може служити шахрайство.

Введення в оману споживача

В даний час права і інтереси покупців захищаються кількома нормативними актами. Одним з основних є ФЗ № 2300-1. Перелік можливих способів захисту споживчих прав містить саме цей закон.

Введення в оману має місце, якщо інформація про товар, надана покупцю, не відповідає дійсності. В якості прикладів можна навести такі дії продавця:

· навмисне перебільшення достоїнств виробу;

· надання недостовірних відомостей про якість товару або строк придатності;

Органом, уповноваженим контролювати дотримання продавцями вимог законодавства, є Росспоживнагляд. Саме в цю структуру можна звернутися при виявленні факту введення в оману.

У КК раніше діяла ст. 200. У ній встановлювалося покарання за різні дії, в тому числі і введення покупця в оману. Однак у 2003 р. вона була скасована. В даний час відповідальність за введення в оману покупця передбачена в Кпап і ФЗ № 2300-1.

Договірні відносини

При укладанні угод сторони, як правило, оформляють письмову угоду. В ньому прописуються основні умови співпраці, правила врегулювання спорів.

Якщо один учасник відносин з’ясує, що був введений в оману, він має право розірвати угоду в односторонньому порядку. Між тим при вчиненні такої дії потрібно врахувати ряд нюансів.

По-перше, факт введення в оману необхідно довести. На практиці це зробити досить складно.

По-друге, у багатьох випадках закон передбачає претензійний порядок врегулювання конфлікту. Це означає, що при виявленні факту введення в оману потерпіла сторона повинна направити іншому учаснику угоди претензію з пропозицією виконати зобов’язання або розірвати договір з усіма наслідками, що випливають з цього. Якщо відповідь буде незадовільним або не буде отримано зовсім, потерпілий суб’єкт може йти в суд. До свого позовом йому потрібно докласти всі документи, що підтверджують дотримання претензійного порядку.

Такі спори вважаються одними з найскладніших у практиці судів. Основні проблеми пов’язані зі збором доказової бази.

Необхідно також пам’ятати, що закон встановлює трирічний строк давності за позовами про введення в оману. Відлік починається з дати укладення угоди.

Введення слідчих органів в оману

Воно може бути навмисним або ненавмисним. В останньому випадку мова йде про ситуації, коли потерпілий, відчувши сильний стрес, не може точно пригадати події або їх послідовність, плутається в свідченнях. У таких випадках слідчому необхідно правильно оцінити стан особи, при необхідності призначити медосвідчення.

Умисне введення в оману здійснюється зазвичай підозрюваними та обвинуваченими. Причина досить проста і зрозуміла – уникнути відповідальності. Між тим на практиці нерідкі випадки введення в оману суду чи слідства свідком або навіть самим потерпілим. Причин цьому може бути безліч. Зазвичай, умисне напрямок уповноважених органів по хибному шляху обумовлюється страхом перед можливою помстою з боку злочинця або його знайомих/родичів. Свідки іноді вводять в оману посадових осіб, щоб зганьбити невинного чи, навпаки, врятувати від відповідальності винного. Всі ці та подібні дії є незаконними. У КК передбачено покарання за надання неправдивої інформації.

Які існують способи захисту?

У законодавстві передбачена кримінальна, адміністративна та цивільно-правова відповідальність за введення суб’єкта в оману.

Як говорилося вище, в ФЗ № 2300-1 закріплений перелік способів захисту споживчих прав. Наприклад, покупець може:

· вимагати заміни неякісного товару якісним;

· пропорційного зменшення ціни виробу;

· безоплатного усунення виявлених дефектів;

· відшкодування сум, витрачених набувачем на самостійний ремонт товару.

Якщо продавець приховав від покупця інформацію про дефекти виробу, вирішити які неможливо без пошкодження предмета або зміни його призначення, властивостей тощо, споживач може розірвати договір і вимагати компенсації сплаченої вартості.

Грошові стягнення

В Кпап присутній ст. 14.7. Згідно з нею, за введення покупця в оману щодо властивостей виробу передбачений штраф для:

· громадян – 3-5 тис. р.;

· посадових осіб – 12-20 тис. р.;

· юросіб – 100-500 тис. р.

Як захистити свої права?

Узагальнюючи вищесказане, можна скласти невелику інструкцію для тих, хто став жертвою ведення в оману. Схема дій може відрізнятися в залежності від характеру правовідносин, у яких бере участь суб’єкт. Якщо розглядати приклад із споживачем, то необхідно:

1. Написати скаргу на ім’я директора магазину (виробника). У ній слід описати свої претензії і висловити одну з вимог, передбачених ФЗ № 2300-1.

2. Написати скаргу територіальне відділення Росспоживнагляду. Заява направляється в цей орган, як правило, у випадку, якщо попередній крок не дав результатів. У скарзі можна не описувати подію, а лише вказати, що претензія була залишена без уваги. Її, відповідно, потрібно додати до заяви.

3. Одночасно потерпілий може подати позов. Мета звернення до суду – стягнення витрат у примусовому порядку. Якщо продавець виявився шахраєм, то доцільно заявити в поліцію. В такому випадку на нього буде порушено кримінальну справу. Заявник при цьому має право в межах провадження подати цивільний позов.

Особливості доказування

Якщо предметом претензії є неякісний товар, слід зробити фотографію і прикласти її до заяви. Крім цього, необхідні документи, що доводять факт придбання (чек, квитанція, рахунок тощо).

Бажано також заручитися підтримкою свідків. Можна взяти з них письмові пояснення або запросити до суду.

Оману: у чому різниця?

У ЦК РФ присутній ст. 178. У ній закріплені підстави визнання недійсності правочину. Серед них зазначені обман і істотне оману.

Часто ці поняття використовуються як синоніми. Наприклад, у ст. 14.7 Кпап оману вважається формою обману. Однак у деяких нормативних актах ці терміни відокремлені один від одного.

Якщо говорити про практику застосування положень статті 178 ЦК, необхідно врахувати, що у них мова не про введення в оману, а про самостійне невірному розумінні ситуації. Іншими словами, у людини сформувалися власні уявлення про що-небудь без стороннього впливу.

Відмінності обману та помилки пояснити досить проблематично. Тим не менш виділити деякі специфічні риси все-таки можна.

Оману, наприклад, може виникнути внаслідок умисних дій іншої особи або може носити ненавмисний характер. Обман, в свою чергу, завжди вчиняється з умислом. Тобто, суб’єкт навмисно надає іншій особі неправдиві відомості.

Інформація, яка призводить до помилці, має двоїстий характер. У звичайних умовах на підставі відомостей можна зробити і правильний і неправильний висновок. Інформація, отримана внаслідок обману, однозначно формує у людини невірні уявлення про предмет.

При помилці особа може бути активною або пасивною стороною. Він може бути введений в оману; у нього можуть сформуватись неправильні уявлення під впливом іншої особи. При обмані сторона, що надає неправдиву інформацію, завжди активна.

Висновок

Узагальнюючи сказане, можна укласти наступне. Якщо отримані відомості дозволяють зробити правильні, і невірні висновки, то має місце оману. Якщо ж інформація однозначно не відповідає реальному положенню справ, очевидний обман.

Оскільки в деяких нормативних актах не передбачається суттєва різниця між цими термінами, доводити, який конкретно спосіб порушення прав використовувало інша особа, недоцільно. Важливо довести, що утиск інтересів мало місце.

Comments are closed.