Виробнича діяльність підприємства: поняття

Будь-яке промислове підприємство – це сукупність різних підсистем, метою взаємодії яких є отримання готової продукції. Управління і контроль, фінанси і дослідження ринкових тенденцій, зберігання і транспортування – все перераховане однаково важливо. Проте основа функціонування будь-якого підприємства – виробнича діяльність. Саме вона визначає найважливіші параметри системи – обсяги виробництва, технологію, якість і собівартість.

Організація виробничої діяльності

Виготовлення продукції завжди грунтується на проведенні комплексу етапів, які виконуються персоналом системи засобами праці чи з використанням природних процесів. В результаті з предметів праці отримують продукцію із зміною лінійних розмірів та технічного (організаційного) стану.

Виробнича діяльність включає в себе:

• трудові витрати людей як основу трудового процесу;
• предмети праці, що являють собою початкові комплектуючі (сировина, заготівлі), які люди перетворюють на готові вироби;
• засоби праці, такі як технологічна оснащення, пристосування для виконання процесу трансформації на виробничих стадіях.

Властивість багатовекторності

Виробнича діяльність є багатоступеневою і складається з прямих (основних) процесів виготовлення кінцевої продукції та додаткових, мета яких – забезпечення виконання цільової функції підприємства (відновлення обладнання, ремонт інструменту, постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, транспортні операції та ін) Як бачимо, процеси перетворення початкових продуктів у готові вироби або послуги відбуваються на всіх рівнях системи, що дає можливість уявити будь-яке підприємство як складну організаційну модель взаємозалежних підсистем.

Якими бувають виробничі процеси?

За призначенням, характерним особливостям і локалізації виробничі процеси відповідають основних підрозділів, допоміжних і побічних.

• У цехах першої лінії реалізують безпосередні зміни з метою отримання продукції з заданими параметрами, яка є для підприємства кінцевої (складальні конструкції, автомобільний транспорт, листовий прокат).
• Додаткові (допоміжні) процеси передбачають створення продукції для нормального функціонування основних та забезпечення інфраструктури підприємства енергоносіями, переміщенням матеріальних цінностей, операціями зберігання та ін.
• У побічних підрозділах виготовляється непрофільна продукція. Наприклад, якщо на підприємстві є надлишок відходів матеріалів, то окремі ділянки спеціалізуються на випуску предметів широкого споживання.

В залежності від етапів виробництва розрізняють підготовчі, переробні та кінцеві процеси.

• Підготовчі процеси базуються на виконанні певних операцій підготовки виробничих елементів (виробів, напівфабрикатів, заготовок, працівників, обладнання та інструменту) до подальшого технологічного процесу.
• Переробні процеси передбачають виконання операцій з перетворення предметів праці по заданому алгоритму в готову продукцію (тобто власне технологічний процес виготовлення, ремонту або надання послуг).
• Кінцеві процеси фіксуються на підготовці результатів переробки в кінцеву продукцію для подальшого використання споживачем (збірка комплектуючих, проведення випробувань на працездатність і функціональність, контроль якості).

За виробничою складності розрізняють процеси початкового рівня (прості) і другого рівня (складні).

• Алгоритм процесів початкового рівня являє собою послідовність операцій для отримання нової конструкції (вироби). Ця частина виробничого процесу виконується в постійних просторово-часових умовах (незмінність робочого місця оператора процесу).
• Процеси другого рівня складаються з суми простих.

Важливою виробничої завданням є раціональне поділ складних процесів на прості операції і подальший їх синтез в єдиний комплекс робіт для контролю різних виробничих параметрів.

У видах виробничої діяльності також виділяють горизонтальні і вертикальні процеси виробництва. Горизонтальні виражають себе в ході розвитку стадій кожного процесу, наприклад “розбирання-зварювання-збірка-забарвлення”. Вертикальні (ієрархічні) показують взаємозв’язок різних рівнів загальної виробничої системи “підприємство – механічний цех – токарно-фрезерний ділянка – робоче місце фрезерувальника”. Аналіз горизонтальних і вертикальних зв’язків дозволяє ефективно проектувати нові чи модернізувати існуючі процеси виробничо-господарської діяльності підприємства.

Фонди підприємства

У виробничо-фінансової діяльності розрізняють постійні (основні) і змінні (оборотні) фонди підприємства.

Перші є базисом підприємства. До них відносять виробничі приміщення (цехи, дільниці, склади) і встановлене у них технологічне обладнання, споруди (водонапірні башти, естакади, технологічні тунелі), транспорт, вимірювальні прилади, лабораторне обладнання та ін. Вони характеризуються тривалим періодом експлуатації і великою капіталомісткістю.

Змінні являють собою витратні елементи, які використовуються на короткому проміжку виробництва і вимагають постійного відновлення. Елементи незавершеного виробництва, сировина, матеріали і запасні частини, паливно-енергетичні ресурси, інструмент, тара для зберігання – ось далеко не повний перелік елементів оборотних коштів підприємства.

Виробничий цикл

Забезпечення оптимальної взаємодії у виробничих структурах підприємства досягається формуванням спеціальної схеми обробки – виробничого циклу випуску виробів, тривалість якого значною мірою пов’язана з синхронізацією окремих стадій виробництва.

Виробничий цикл – це основа планування тимчасових витрат. При розрахунках враховується тривалість від початкових до кінцевих елементів виробничого процесу (при цьому не береться до уваги кількість виробів і схема їх спільної обробки). Оперують також вкладеними циклами – технологічними та операційними, пов’язаними з витратами часу на відповідних етапах виробництва.

Механізми оптимізації часу

У машинобудівному виробництві аналіз часових витрат у виробничих циклах має першочергове значення для підвищення ефективності виробництва, раціонального планування та контролю. Цикли є нормативів для розробки оперативних планів і в розрахунках назавершенного виробництва. Тривалості процесів впливають на оборотність коштів підприємства через валову продукцію. Зменшення строків виготовлення прямо сприяє підвищенню рентабельності.

Зміни тривалості циклів можливі шляхом впровадження технічних і організаційних заходів. Перші скорочують час обробки за рахунок застосування нових прогресивних технологій, устаткування і оснащення. Організаційні кроки спрямовані на раціональний вибір виду виробничого процесу, диференціацію передатних партій, зменшення міжопераційних інтервалів. Зазначені підходи дозволяють значно поліпшити використання основних фондів і показники знімання продукції з одиниці устаткування. Як бачимо, виробнича діяльність – це комплексний набір прийомів, заснованих на детальному вивченні внутрішніх процесів виробництва.

Види виробничих процесів в часі

Розділяють три види виробничих процесів при організації виробничих циклів:

• послідовні;
• паралельні;
• послідовно-паралельні або комбіновані.

Кожен з цих видів організації відрізняється порядком передачі виробів з однієї операції на іншу, організацією праці на робочому місці та тривалістю виробничого циклу.

Аналіз фінансової діяльності підприємства

Для забезпечення ефективності виробничої діяльності підприємства необхідний постійний моніторинг процесів, який базується на дослідженнях виробничої системи. Приблизний перелік такий:

• Розрахунок техніко-економічних показників роботи (фонд оплати праці, середня собівартість продукції, продуктивність праці, чистий прибуток і ін).
• Розробка і дотримання планів підвищення економічної ефективності виробництва.
• Планування обсягів випуску продукції.
• Планування необхідних для виробництва ресурсів.
• Оцінка виробничих ризиків.
• Планування виробничого процесу (робочих місць, обладнання, будівель тощо).
• Планування загальних витрат підприємства (витрати на обладнання, управління, комерційні витрати).

Аналіз виробничої діяльності дає можливість структурувати виробничі взаємозв’язки і здійснювати раціональний контроль параметрів системи.