Відповідальність за корупційні правопорушення
Боротьба з корупційними правопорушеннями є в даний час однією з найбільш актуальних проблем влади. Такі діяння становлять особливу небезпеку для суспільства і держави. Розглянемо, які існують корупційні правопорушення та відповідальність за них.
Загальні відомості
Корупція – це комплекс злочинних дій, що завдають шкоди авторитету державної влади, інтересам служби в державних органах, муніципальним структурам, некомерційним і комерційним організаціям.
Корупційні правопорушення виражаються у протиправному отриманні посадовими особами, уповноваженими виконувати публічні функції, благ за дії, що суперечать службовим інтересам.
Класифікація
Основними видами корупційних правопорушень є:
1. Хабарництво. Воно являє собою отримання/надання благ за вчинення будь-яких дій всупереч інтересам служби.
2. Привласнення та розтрата цінностей. Такі корупційні правопорушення мають місце у випадках, коли суб’єкт, якому було ввірене майно, використовує його у своїх цілях, продає, передає іншим особам або здійснює з ним інші протиправні дії.
3. Шахрайство. Воно передбачає незаконне вилучення цінностей у власника шляхом обману або зловживання довірою.
4. Вимагання. При вчиненні цього правопорушення злочинець вимагає від власника передати йому якісь цінності чи права на них, вчинити на його користь певні дії. При цьому винний загрожує потерпілим різними способами.
5. Зловживання повноваженнями. Воно передбачає використання службового становища в корисливих цілях.
Корупційні правопорушення інших видів
Протиправні дії можуть також виражатися в:
1. Фаворитизмі. Йдеться про ситуацію, коли у вищестоящого службовця з’являються фаворити. Вони мають ряд преференцій щодо інших працівників. Приміром, фаворитів призначають на високооплачувані посади, незважаючи на відсутність у ані достатніх навичок або знань для виконання відповідних обов’язків.
2. Кумівство. Воно аналогічно фаворитизму. Різниця в тому, що заступництво одержують родичі посадової особи.
Як проводять профілактику корупційних та інших правопорушень?
Оскільки ця сфера злочинності являє особливу небезпеку для держави, на урядовому рівні виробляються різні заходи по боротьбі з такими діяннями.
Профілактика корупційних правопорушень включає в себе:
1. Проведення роз’яснювальної роботи з населенням з метою формування у громадян нетерпимості до корупції. Суб’єкти повинні розуміти важливість повідомлення про вчинення корупційного правопорушення у правоохоронні органи.
2. Експертиза нормативних актів та законопроектів.
3. Розгляд і аналіз федеральними, регіональними, територіальними структурами влади, іншими органами та організаціями, що володіють владними повноваженнями, питань практики застосування судових рішень у справах про корупцію. Такого роду заходи проводяться не рідше 1 разу/квартал. В ході дослідження та аналізу практики виявляються недоліки, причини їх виникнення, виробляються методи їх усунення.
4. Пред’явлення жорстких кваліфікаційних вимог до кандидатів на заміщення посад муніципальної або держслужби, перевірка інформації, що надається ними при вступі на роботу.
5. Встановлення конкретних підстав для зняття з посади осіб, причетних до протиправних дій і заходів відповідальності за корупційні правопорушення.
6. Введення в практику кадрових служб правил, згідно з якими тривалий, ефективне, бездоганне виконання професійних обов’язків враховується при призначенні співробітників на вищестоящі посади, присвоєння їм спеціальних чи військових звань, класних чинів, дипломатичних рангів або при їх заохочення.
7. Вдосконалення діяльності інститутів парламентського і громадського контролю за дотриманням положень законодавства, що регламентують протидію корупції.
Важливе значення при профілактиці має своєчасне виявлення випадків особистої зацікавленості посадових осіб при виконанні своїх обов’язків, конфлікту інтересів, а також контроль доходів і видатків муніципальних і держслужбовців.
Відповідальність за корупційні правопорушення, за КК
Слід зазначити, що в кримінальному законодавстві визначення поняття “корупція” відсутня. Між тим у ряді статей КК встановлено покарання за різні форми її прояву. Приміром, у статті 290 Кодексу передбачена відповідальність за одержання хабара. При цьому в якості кваліфікуючої ознаки виступає вимагання винним грошових коштів. Іншими словами, наявності схиляння до корупційного правопорушення.
У КК також передбачені покарання за:
· Зловживання повноваженнями (201 стаття).
· Комерційний підкуп (204 норма).
· Незаконне підприємництво (ст. 289).
· Дачу хабара (стаття 291).
При виявленні підстав для притягнення винних до відповідальності за корупційні правопорушення необхідно брати до уваги положення, що регламентують особливий статус суб’єктів.
Адміністративні санкції
У багатьох нормах закріплені Кпап покарання для посадових осіб за вчинення правопорушень у рамках відносин, що складаються між громадянами та організаціями з одного боку і структурами влади з іншого. Умовно такі статті Кодексу можна розділити на 2 категорії.
У першу групу входять норми, що відображають діяння, які можуть супроводжувати корупційні порушення. До них, зокрема, відносять статті:
· 13.11 про порушення правил збирання, поширення, використання, зберігання персональної інформації.
· 13.14 про розголошення відомостей, доступ до яких обмежений.
· 15.21 про використання службової інформації в корисливих цілях на ринку цінних паперів.
У другій групі знаходяться норми, що мають пряме антикорупційне значення. Серед них статті:
· 19.28 за протиправне винагороду від імені юрособи.
· 19.29 за незаконне залучення держслужбовця (колишнього в тому числі) до трудової діяльності.
Цивільно-правові заходи
Можливості їх застосування розглядаються в 2-х аспектах. В першу чергу значення мають юридичні підстави для використання цивільно-правових заходів. Їх визначення необхідно для реалізації приписів законодавства, що регламентує питання, пов’язані з протидією корупції. По-друге, особливе значення має оцінка збитку, що виник у зв’язку з протиправними діями, і можливість його компенсації.
Йдеться, зокрема, про положення статті 575 ЦК, закріплює ряд обмежень для окремих категорій осіб, які вступають у відносини, пов’язані з даруванням. Згідно з нормою, суб’єкти, що знаходяться на держпосаді федерального/регіонального рівня, держслужбовці, працівники ЦБ має право приймати звичайні подарунки, вартість яких не більше 3-х тис. руб. Отже, невиконання цієї вимоги буде розцінюватися як корупційне правопорушення, яке тягне дисциплінарну відповідальність.
Додатково
При вирішенні питань, що стосуються застосування до винних заходів цивільної відповідальності, необхідно врахувати ряд положень, закріплених ЦК. Так, в статті 16 Кодексу встановлюється, що збитки, які організації та громадяни зазнали внаслідок протиправних дій/бездіяльності уповноважених органів, відшкодовуються Російською Федерацією, відповідним регіоном або муніципалітетом.
Обставини, при яких може застосовуватися цивільно-правова відповідальність, конкретизовано у статтях 1069-1071 ЦК.
Підстави для покарання винних у корупційних правопорушеннях можна розглядати і в контексті положень ФЗ № 273. Мова про деліктах, пов’язаних з передачею майна, акцій у довірче управління.
Міжнародне право
Передумови для розширеного використання цивільно-правових заходів обумовлюється положеннями Конвенції РЄ.
У ній визначено антикорупційний потенціал санкцій, якими можуть користуватися особи, які стали жертвами корупційних правопорушень. В якості ключового способу захисту виступає позовна виробництво. Його мета полягає в забезпеченні повної компенсації реального збитку та упущеної вигоди. Гарантії відшкодування при цьому зв’язуються з можливістю залучення до процесу державотворення в якості відповідача за дії або бездіяльність службовця.
Запровадження такого механізму у вітчизняну правову систему передбачає готовність національних судових інстанцій до кваліфікованого розгляду справ про корупцію.
