Цивільний кодекс РФ. Стаття 15 Відшкодування збитків

Віктор Кузьмін

1 minute

У Цивільному кодексі передбачена норма, відповідно до якої суб’єктам надається право відшкодування збитків. Стаття 15 визначає, що особа може вимагати всієї суми компенсації, якщо в договорі або законі не передбачається менша її величина. Розглянемо далі норму докладніше.

Загальні відомості

Збитками визнаються витрати, які суб’єкт, чиї права були порушені, здійснив або повинен здійснити для їх відновлення. До них також відносять пошкодження або втрату майна, неодержані доходи, які зазначена особа могла б реально одержати за звичайних умов обороту, якби його інтереси не були обмежені. Якщо суб’єкт, який порушив право, став внаслідок цього володарем прибутку, то потерпілий може розраховувати на повне відшкодування збитків поряд з іншими збитками упущеної вигоди у розмірі не меншому, ніж ці доходи.

Актуальність проблеми

Відшкодування збитків і неустойка виступають в якості універсальних способів захисту прав. Вони використовуються в різних випадках. Так, наприклад, відшкодування збитків застосовується при порушенні інтересів у зобов’язальних відносинах або обмеження речових прав. Також таке стягнення застосовується в разі неправомірного користування чужими коштами. Право отримати компенсацію передбачалася в раніше чинному кодексі ст. 219. Сьогодні відшкодування збитків ЦК характеризує як можливість потерпілого звернути стягнення на майно порушника його прав, тоді як в колишньому законодавстві воно виступало як обов’язок винного суб’єкта.

Склад компенсації

Суб’єкт, чиє право було порушено, може розраховувати на такі види відшкодування збитків, як компенсація втраченої вигоди і реального збитку. Їх зміст розкрито у ч. 2 ст. 15 Кодексу. В цій нормі є декілька нововведень. Зокрема, в її положеннях передбачається не тільки відшкодування заподіяних збитків, але і витрат, які потерпілий повинен буде зробити для відновлення своїх порушених прав. У раніше діючому законодавстві компенсуватися повинні були виключно фактично здійснені витрати.

В даний час уповноважена на розгляд цивільних справ інстанція у разі доведеності порушення прав може за заявою позивача поставити відповідачу відшкодування збитків, які перший ще зробить в процесі відновлення своїх інтересів. У цьому випадку, безсумнівно, потерпілому слід обґрунтувати величину майбутніх витрат, а також довести причинний зв’язок між виниклим збитком і дією винного суб’єкта. Розмір відшкодування збитків конкретизується у другому абзаці п. 2 ст. 15. Він застосовується до випадків отримання особою, яка порушила права позивача, доходів. Компенсуватися повинні втрати у розмірі, не меншому, ніж придбана відповідачем прибуток.

Менший об’єм стягнення

Цивільне законодавство, встановлюючи один з ключових принципів захисту майнових прав, допускає інше рішення питання компенсації втрат. Зокрема, в договорі або в законі може передбачатися відшкодування збитків у зменшеному обсязі. Можливість обмежити відповідальність в межах зобов’язальних відносин встановлена у ст. 400. Своє відображення положення даної норми знаходять в існуючих сьогодні транспортних кодексах і статутах. У них значно обмежується відповідальність перевізників за пошкодження, нестачу, втрату багажу і вантажу. Крім того, у ст. 902 п. 2 ЦК передбачено зменшення зобов’язань суб’єкта, який приймає майно на безоплатне зберігання.

Нестандартні витрати

Цілком ясно представляється ситуація, коли здійснюється відшкодування збитків, які складаються з власних витрат позивача. Вони, наприклад, можуть стосуватися відновлення пошкоджених цінностей, придбання нового майна взамін втраченого. Після того як буде доведена наявність і величина витрат, вина відповідача у їх виникненні, а також причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою останньої і шкодою, позивач має право розраховувати на відшкодування понесених збитків. Проте не все так однозначно у випадках, коли потерпілий пред’являє вимоги про стягнення з винного компенсацію відсотків за використання чужих коштів, моральної шкоди, адміністративного штрафу, сплачених третім особам. При обґрунтуванні позивач посилається на той факт, що зазначені витрати йому не довелося б робити, якби відповідачем не були порушені його права. Обов’язок потерпілого виплатити ті чи інші додаткові суми виникає правовідносин з третіми особами. Однак вона обумовлюється саме неправомірною поведінкою відповідача, з якого позивач має право вимагати компенсацію за правилами ст. 393 і 15.

Роз’яснення

Той факт, що додаткові (нестандартні) втрати позивача складаються з сум, що мають відмінну від звичайних витрат природу, не змінює їх кваліфікацію і не перешкоджає їх стягнення як збитків. Компенсація моральної шкоди, наприклад, має місце у правовідносинах, що склався між потерпілим та його кредитором. За таким же принципом виникає обов’язок позивача сплатити адміністративний штраф. Він має місце в рамках правовідносин потерпілого та відповідного уповноваженого органу, який наділений владно-розпорядчими функціями. Між відповідачем та позивачем виникає інше взаємодія. Таким чином, у зазначених ситуаціях мають місце різні правовідносини з тим чи іншим суб’єктним складом. У разі якщо моральну шкоду або неустойка були відшкодовані позивачем внаслідок протиправних дій відповідача, то ніщо не може перешкодити розглядати ці виплати як витрати, пов’язані з відновленням порушених прав потерпілого. Якщо кредитор здійснив зайві витрати, необхідність в яких прямо пов’язана з неправомірним поведінкою його відповідача, то він має право стягнути їх за правилами ст. 15.

Відшкодування збитків у суді

Розглянемо приклад. За рішенням податкової служби у платника були припинені операції на рахунках і списані кошти в бюджет. З-за цього суб’єкт не зміг вчасно видати працівникам свого підприємства зарплату і згодом був змушений виплатити мито та індексацію за затримку. Вимагаючи відшкодування збитків у суді, особа розраховувало компенсувати всі зазначені суми з податкової служби. Уповноважена інстанція задовольнила позов частково. В якості збитків були визнані мито та індексація. Виплата зарплати у будь-якому випадку є обов’язком суб’єкта. Тому вона не була стягнута. Суд вправі призначити компенсацію виплаченої зарплати тільки в тому випадку, якщо з вини відповідача позивач видавав її, не отримуючи при цьому економічного результату у вигляді виконання співробітниками їх професійних обов’язків.

При цьому необхідність видавати з/п повинна знаходитися в прямій причинного зв’язку з неправомірним діянням винного. Наприклад, при виконанні робіт при порушенні технологічного процесу в одному з приміщень підприємства загалом спорудженні стався викид пари хімічної сполуки. Згодом він перейшов на сусідню площу, яку займала інша компанія. За рішенням керівництва останньої робота була припинена, і були евакуйовані працівники, крім чергових служб. Вважаючи, що видана зарплата є для директора зупиненого підприємства збитками, він звернувся до суду. Інстанція погодилася з пред’явленим позовом, визнавши, що в даній ситуації позивач, який виступає як роботодавець, належним чином виконав свій обов’язок щодо забезпечення безпеки умов праці, евакуювавши працівників. У зв’язку з тим, що робота була зупинена, зарплата, видана службовцям за тимчасовий простій, є для наймача збитком.

Класифікація нестандартних стягнень

Аналізуючи судову практику, можна робити висновок про те, що відшкодувати в якості збитків можна такі суми:

Плату за простій транспорту.

Комісію за видачу гарантії банку для участі в торгах.

Неустойку.

Суму безпідставного збагачення.

Компенсацію моральної шкоди.

Грошові кошти, помилково перераховані в бюджет.

Адміністративні штрафи та комісії банків за їх перерахування, у тому числі за постановами про притягнення до відповідальності, згодом визнаними незаконними і скасованим.

Договірні зобов’язання

При укладанні угоди у рамках цивільного обороту в його умовах доцільно передбачити можливість, порядок і строки відшкодування збитків. У разі виникнення підстав для пред’явлення позовної вимоги це значно спростить процедуру доказування вини відповідача та обґрунтованості претензій. Наприклад, в одному з судів розглядалася справа про стягнення збитків з охоронного підприємства на користь транспортної компанії. Позов був пов’язаний з тим, що останній довелося сплатити адміністративний штраф за втрату митних ідентифікаційних засобів на вагоні внаслідок неналежного виконання зобов’язань ЧОП. Суд обгрунтовано визнав штраф збитками і стягнув його з охоронного підприємства. Умови про такого роду компенсації були передбачені в договорі між ЧОП і транспортною компанією.

Страхові виплати

На практиці досить часто компанії порушують свої зобов’язання, не надаючи компенсацію або порушуючи терміни відшкодування. Якщо страхувальник внаслідок таких дій несе втрати у вигляді відрахувань відсотків за кредитом, видається, що було б обґрунтованим стягнути зі страхової компанії їх суму. Але далеко не всі судові інстанції дотримуються такої позиції. В одному з Постанов ФАС ВВО роз’яснює, що перерахування товариством коштів банку, відсотків за використання кредиту в тому числі, виступає в якості результату виконання позичальником його оплатній зустрічної обов’язки за умовами договору. Сторонами кредитної угоди є суспільство і банк.

У відповідності з правилами пункту третього ст. 308 ЦК, умови договору не створюють обов’язків для суб’єктів, які не беруть участь у ньому. Загибель майна, що було застраховане і виступало в якості застави, який забезпечував кредитну угоду, не відноситься до відносин між банком і товариством. Строк, протягом якого обслуговуюча компанія повинна виплатити компенсацію, не може впливати на зобов’язання учасників належним чином виконувати умови договору. Страхування заставного майна не виступає як спосіб забезпечення кредиту, так як він не передбачається гол. 23 Цивільного кодексу.

З цього випливає, що суспільство в будь-якому разі має погашати свої зобов’язання перед банком. Наявність страхового договору не зумовлює відповідальність компанії за невиконання умов надання кредиту. В Ухвалі ВС присутній принципово інша позиція. Зокрема, в постанові вказано на те, що зобов’язання позичальника при своєчасній виплаті відшкодування страховою компанією могли бути погашені достроково і вважалися виконаними.

Висновки

Згідно з наведеною вище інформацією слід відзначити ряд ключових положень, що стосуються відшкодування збитків:

Законодавство не виключає право стягнення компенсації моральної шкоди, адміністративних штрафів, процентів за використання чужих коштів тощо, якщо потребу в їх виплаті обумовлювалася неправомірними діями відповідача.

Позивачу належить довести наявність і величину свого шкоди, вину суб’єкта, який порушив його права, а також обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки між поведінкою відповідача та наслідками.

При розгляді справи про стягнення раніше виплачених сум потерпілий має підтвердити необхідність і обґрунтованість витрат, які він зробив для відновлення своїх чиї інтересів.

У виникненні збитків, які позивач вимагає відшкодувати, повинна бути відсутня його вина. В іншому випадку він не може їх стягувати з відповідача.

Висновок

Перш ніж звертатися в судову інстанцію, потерпілий повинен зробити всі розумні залежні від нього законні заходи щодо зменшення величини збитків, їх запобігання і прагнути до мінімізації ймовірних негативних наслідків. В іншому випадку уповноважена на розгляд спору інстанція може обмежити відповідальність боржника. Позивач, за рахунок якого внаслідок неправомірної поведінки боржника збагатилися треті особи, має право вимагати стягнення збитків у вигляді сум необґрунтованого збагачення. Це допускається у випадку, якщо не втрачена можливість звернути стягнення на зазначених суб’єктів.