Цивільні правопорушення: види, склад, відповідальність

Адміністративне і кримінальне право мають як подібності, так і відмінності. Часто люди, які не мають ніякого відношення до юридичної сфері, плутають ці галузі. По суті, вони регулюють область, пов’язану з невиконанням закону. Безумовно, кримінальне правопорушення має більш серйозні наслідки, ніж адміністративна.

Основні відмінності

По частині регулювання відносин адміністративне і кримінальне право володіють своїми сферами дії, які в деяких випадках стикаються. Разом з цим їх норми не виступають в якості альтернативи один одному. Адміністративні і кримінальні правовідносини відрізняються суб’єктним складом, принципами, методами, засобами та наслідками, наступаючими при реалізації тих чи інших приписів. У нормах обох галузей встановлюються певні правила, які повинні виконувати організації, і фізособи, а також заходів, які застосовуються за їх недотримання.

Адміністративні, кримінальні, цивільні правопорушення: порівняльна характеристика, приклади

ЦК має ряд найважливіших особливостей, кардинально відрізняють його від норми положень зазначених вище галузей. У цивільному праві всі суб’єкти рівноправні, адміністративні методи при цьому не застосовуються. Дане положення можна розглянути на прикладі. Між місцевим самоврядуванням і комерційним підприємством укладено договір поставки. Якщо компанія не виконує умови угоди, то органи не можуть запустити адміністративний ресурс, так як за договором обидві сторони рівні. ЦК не встановлює будь-якого державного примусу, крім випадків, які стосуються реалізації рішень судів. Але останні вже належать до сфері виконавчого провадження.

Ще один приклад, в якому проявляються норми всіх трьох галузей. Між держорганом і компанією укладено контракт. У процесі його виконання з’явилися протиріччя, для вирішення яких сторони звернулись до суду. В ході засідання представник комерційного підприємства порушив порядок у залі, внаслідок чого до нього була застосована адміністративна міра. При цьому з’ясувалося, що їм же були сфальсифіковані докази. Це вже стає предметом кримінального права.

Наведемо ще приклад, у якому проявляється дія норм всіх трьох галузей. Так, одна особа позичає гроші в іншого, що оформляється відповідним договором. Коли настає термін повернути кошти, боржник не виконує свої зобов’язання. У цьому випадку виникає питання: залучити його за шахрайство або розбирати цей випадок у рамках цивільного права. Як показує практика, в таких ситуаціях уповноважені органи відмовляються порушувати справу. Обгрунтовують вони це відсутністю складу злочину, посилаючись на цивільні правовідносини. Вирішити проблему можна тільки при розборі кожній конкретній ситуації.

Правопорушення: загальне поняття

У чинному законодавстві дається роз’яснення терміну. Під правопорушенням слід розуміти будь-яке діяння, внаслідок якого не виконуються будь-які норми. Незаконні дії мають свою класифікацію. Так, виділяють дисциплінарне, адміністративне та цивільне правопорушення. Останнє поняття в чинному законодавстві не має чіткого роз’яснення. Цивільні правопорушення визначаються безпосередньо в галузевих нормах. На юридичній мові застосовується термін “делікт”. Він являє собою упущення або дію, що суперечить нормам ЦК.

Цивільні правопорушення – це будь-які винні дії, які завдають шкоди безпосередньо майну осіб або їх особистим немайновим благам, гідності, честі, ділової репутації і так далі. Дисциплінарними проступками вважається, наприклад, прогул. В якості адміністративного правопорушення може виступати недотримання правил руху на дорозі.

Класифікація

Законодавство виділяє такі види цивільних правопорушень:

• Договірні.
• Позадоговірні.

Перші пов’язані безпосередньо з невиконанням умов угоди між сторонами. Позадоговірні цивільні правопорушення стосуються недотримання певних законодавчих норм. Від делікту слід відрізняти такі діяння, як невинне заподіяння шкоди (ст. 454 ЦК), об’єктивно-випадкову поведінку або вплив непереборної сили (ст. 96), списання майна (ущемлення майнового інтересу юридично допустимими діями, ст. 472). Цивільні правопорушення – це, наприклад, укладення недійсної угоди, необгрунтоване збагачення, зловживання можливостями, заподіяння шкоди майну фізичної особи або організації та інші випадки, встановлені в законодавстві.

Основні елементи

Склад цивільного правопорушення в обов’язковому порядку включає в себе провину. Її визначення повністю збігається з тим, яке дається в нормах КК. Під провиною слід розуміти психічне ставлення особи до своєї поведінки та її результатів. Правовий зміст при цьому полягає в певному бажанні або небажанні виникнення протиправних наслідків і неможливості або можливості їх передбачити і запобігти (уникнути). Форма вини виражається в необережності і умислі. Це означає, що особа, яким було вчинено правопорушення, буде нести повну відповідальність за скоєне в тому випадку, якщо буде доведена його вина. Як характерної особливості в цій галузі виступає можливість застосувати винність як організаціям, так і фізичним особам та іншим суб’єктам, які беруть участь у відповідних відносинах.

Важливий момент

У правовідносинах, як зазначено вище, може брати участь організація. Однак вона не володіє власною психікою і не може виражати відношення до вчиненого. У цьому випадку поняття винності застосовується до її співробітнику – представнику організації. Тобто вина підприємства буде похідною. Це положення фіксується в ст. 402 ЦК. Згідно з правилами, дії працівників боржника щодо реалізації його зобов’язань визнаються діями боржника. Останній відповідає за вчинені діяння, якщо вони тягнуть невиконання або неналежне виконання встановлених вимог.

Наслідки

Що тягне за собою цивільне правопорушення? Відповідальність настає, якщо доведено наявність вини. При цьому вона передбачається до того моменту, поки заінтересована особа не спростує звинувачення. Іншими словами, в ЦК встановлена презумпція винності. У зв’язку з тим, що особа виступає як заподіювача шкоди, то закон покладає на нього обов’язок по доведенню невинності.