Цінова конкуренція: види і стратегії

На світовому ринку гостра конкуренція виробників товарів існує постійно, але для того, щоб виступ на зовнішніх ринках було максимально успішним, необхідно постійне підвищення конкурентоспроможності виробленої вітчизняної продукції. Використання конкуренції іноземних продавців при імпорті дозволяє домогтися найбільш вигідних умов закупівель.

Поняття конкуренції

Конкуренція (від латинського “стикатися”) – боротьба абсолютно незалежних один від одного суб’єктів економіки за обмежені економічні ресурси. Вона є таким економічним процесом, в якому виступають на ринку підприємства вступають між собою в економічну взаємодію, в цілях забезпечення найбільш кращих можливостей продажу своєї продукції, задовольняючи при цьому найрізноманітніші потреби споживачів.

Поняття конкуренції настільки об’ємно, що його неможливо підігнати під одне якесь універсальне визначення, чітко виражає її суть. Це і спосіб господарювання, і особливе існування капіталу, коли один з них змагається з іншим.

Існує 5 складових ділової конкуренції:

• коли змагаються потенційні учасники ринку;
• вже існуючі гравці або учасники на ринку;
• ринковий тиск покупців, спрямоване на зниження ціни;
• суперництво сурогатів послуг або товарів (наприклад, продавці шкіри та шкірозамінника);
• ринковий тиск постачальників, спрямоване на підвищення ціни.

Конкуренція як каталізатор розвитку економіки

В конкуренції існує головна відмітна риса – властивість товарного виробництва, а також спосіб розвитку. Крім цього, конкуренція виконує роль стихійного регулятора всіх громадських виробництв товарів та послуг, а в якості кінцевих цілей конкуренція призводить, з одного боку, до загострення ринкових відносин, а з іншого – до постійного підвищення ефективності виробництва і господарської діяльності.

Нецінова конкуренція

Розрізняють два види ринкової конкуренції – цінова і нецінова. Обидва ці види мають свої цілі і методи реалізації, що істотно відрізняються один від одного.

Нецінова конкуренція використовує в якості методів досягнення таких цілей більш високу надійність товару, ніж у своїх суперників, більш сучасний і привабливий дизайн і багато інших. Наприклад, багато покупців вважають за краще переплатити за добре зарекомендованих закордонний товар, ніж недорого і на вигідних умовах придбати аналоговий товар місцевого виробництва. До нецінових методів конкуренції також відноситься надання споживачеві великих комплексів послуг, таких як навчання персоналу, оплата першого внеску за купівлю товару та інші, наприклад, знижена металоємність або запобігання забруднення навколишнього середовища. Один з методів реалізувати це – реклама, роль якої в сучасному світі не можна недооцінювати.

Використання незаконних методів

Нецінова конкуренція нерідко використовує для досягнення своїх цілей і незаконні методи, такі як промислове шпигунство. Іноді вони переманюють фахівців з інших фірм, обіцяючи вищу оплату праці, з метою заволодіти якими-небудь виробничими секретами в області технологій.

До незаконних методів конкуренції належить також випуск підроблених товарів, які за зовнішніми даними аналогічні справжнім, але набагато гірше за якістю.

Цінова конкуренція

У світовій економіці прийнято розділяти конкуренцію на цінову і неценовую.

Як правило, цінова конкуренція базується на штучному зниженні цін на певний вид продукції. При цьому часто використовується метод цінової дискримінації, яка дієва тільки тоді, коли певний продукт реалізується за різними цінами, а такі цінові відмінності не можуть бути виправдані розходженнями у витратах виробництва.

Цінова дискримінація, як один із видів цінової конкуренції, що має місце за наявності трьох умов:

У більшості випадків цінова дискримінація застосовується у сфері послуг (прибирання приміщень, адвокатські послуги, готельний бізнес та інше), при наданні послуг з перевезення готової продукції; збуті товару, який не може бути перерозподілений з одного ринку на інший (це, як правило, стосуються продуктів, що швидко псуються).

Стратегії цінової конкуренції

Цінова конкуренція виходить з тих далеких часів ринкового суперництва, коли схожі товари продавалися за різними цінами, а знизити їх вартість було тим чинником, завдяки якому продавець як би виділяв свій товар з усіх існуючих на ринку, привертало до нього увагу споживача і завоював собі основну частку ринку в підсумку.

Це не означає, що сьогодні на ринку цінова конкуренція не застосовується. Вона, безумовно, існує, однак завжди має різні форми. Відкрита конкуренція може існувати лише в тому разі, поки не настав той момент, коли фірма не вичерпала свої резерви зниження виробництва і, відповідно, підвищення прибутку.

Але коли встановлюється якась цінову рівновагу, будь-які спроби фірм-виробників знизити ціни тягне за собою зниження вартості на свої продукти і з боку інших виробників. Таким чином, деякі з них помічають поступовий спад виробництва, що з часом призводить і до повного банкрутства. А це, в свою чергу, відкриває іншим фірмам шлях до ринку.

Монополії як приклад конкуренції

У більшості випадків цінову конкуренцію як метод самої конкуренції використовують так звані фірми-аутсайдери у своїй боротьбі з монополіями, з якими боротися іншими методами у немає ні сил, ні можливості.

Цінові методи конкуренції застосовуються також для того, щоб проникнути на ринки з пропозицією нових, раніше не вироблялися товарів, що частенько не нехтують і монополії в тих сферах, де перевага не на їхньому боці.

В якості прикладу цінової конкуренції можуть служити монополії, які мають можливість контролювати виробництво і продаж одного або кількох різновидів товарів або послуг. Такі підприємства наділені масою привілеїв на ринках, вони є структурами, при яких відсутня конкуренція.

Таким чином, під час прямої цінової конкуренції фірми-виробники намагаються всіма доступними методами повідомити про зниження цін на нові, а також на вже наявні на ринку товари та послуги. Важливо розуміти, що у сучасного споживача великий вибір.