Централізація – це… Державна централізація

Децентралізація

Існує не тільки централізація, але і зворотний їй процес – децентралізація. Якщо країна живе згідно з другою системі відносин між центром і околицями, то влада чітко розподіляється між ними. Централізація і децентралізація – це ще й боротьба між різними групами інтересів. Якщо місцева влада домагається самоврядування і автономії, то це і є відмова від унітарної держави.

Центр може поділитися владою у важливих сферах (наприклад, при визначенні законодавства) або піти на суто символічні поступки. Тому централізація і децентралізація управління – це складні багатошарові процеси. В кожній країні вони протікають по-різному.

Децентралізація залишається частим явищем у випадку з багатонаціональними державами. Наприклад, до Першої світової війни це були імперії (Австро-Угорщина, Росія, Туреччина). В таких країнах завжди існував конфлікт між титульною нацією й іншими малими народами, чиї землі перебували під контролем єдиної корони.

Децентралізація такого порядку показова на прикладі Австро-Угорщини, де угорці домоглися автономії у австрійців. Вона була отримана після кількох національних бунтів і революції 1848 року. У колишні часи кровопролиття було обов’язковою умовою для досягнення компромісу між центральною владою і незадоволеною частиною країни.

У кінцевому рахунку угорці отримали власний парламент. Вони також почали залишати собі частину податків. Така економічна система дозволила за лічені роки відбудувати Будапешт і перетворити його в мегаполіс європейського рівня XIX століття. Схожа система існувала і в Російській імперії, де Фінляндія мала свій сейм. В цій країні було своє законодавство. Воно помітно відрізнялося від російського – було більш вільним, позбавленим кріпаків витрат і т. д.