Централізація – це… Державна централізація

В середні століття

В середньовічній Європі у всіх державах, крім Візантії, процес централізації зживав себе. Зародилася нова система – феодалізм. Він прийшов на зміну єдиної імператорської влади. Середньовічні королі були лише «першими серед рівних». Численні барони та графи мали власні земельні наділи, невеликі армії і оподаткованих селян. Все це давало економічну і політичну незалежність від центру.

Феодальна Європа пішла в минуле, коли закінчилося Середньовіччя, а держави почали набувати національний характер. В Англії, Франції та інших великих країнах королі поступово прибрали до своїх рук абсолютну владу. Подібна централізація – це довгий процес, який охоплював життя декількох поколінь.

В Росії

У Росії розвиток централізації і зворотних їй процесів відбувалися за схожим з Європою сценарієм. Різниця була тільки в тому, що події на Русі спізнювалися на пару століть. Перше єдина держава у східних слов’ян з’явилася в IX столітті. Воно проіснувало двісті років, після чого розпалася на дві дюжини маленьких князівств.

Ці держави успадковувалися за принципом лествичного права, коли влада передавалася всередині однієї великої родини серед представників династії Рюриковичів. У кожному князівстві був свій правитель. Ніякого єдиного центру не існувало.

На тлі національної загрози у вигляді Золотої Орди, Литви і католицьких лицарів руські землі об’єдналися навколо невеликого містечка Москви. Поступово його князі захопили або успадкували всі князівства, а також створили єдину систему виконавчої, законодавчої та судової влади. Так зародилося Російське царство, яке пізніше, в XVIII столітті, стало імперією.