Третя особа в арбітражному процесі: поняття та правила участі

Віктор Кузьмін

1 minute

Під арбітражним процесом слід розуміти різновид судової діяльності, яка регламентується нормами АПК. Законодавство встановлює певну послідовність процедур, які виконуються в рамках розгляду по конкретній справі.

Основні ознаки

Серед відмінних рис системи необхідно виділити наступні:

В якості одного з суб’єктів виступає арбітражний суд.

Дії, які здійснюються в межах виробництва, мають юридичним характером і регламентуються АПК.

В якості об’єкта процесу виступають спори, підвідомчі арбітражному суду.

Розглянута система включає в себе конкретний комплекс дій. У відповідності з метою процесуальної їх вчинення і їх змістом, вони формують стадії арбітражного провадження.

Специфіка

Учасниками процесу можуть здійснюватися тільки ті дії, які встановлені в законодавстві. Нормативними актами чітко регламентуються:

Порядок звернення з вимогами.

Прийняття та підготовка матеріалів до слухання.

Правила, відповідно з якими здійснюється розгляд і вирішення справи.

Регламент перегляду рішень.

Порядок виконання постанов.

Відносини, що виникають між сторонами виробництва, не можуть володіти фактичним характером, а тільки правовим. Розглянута форма судочинства надає суб’єктам однакові можливості здійснювати свій захист, надавати докази, використовувати юридичну допомогу, оскаржувати рішення і пр.

Методи регулювання

Значення арбітражного процесу полягає в тому, що при суворому дотриманні встановлених законодавством вимог дана форма судочинства гарантує зацікавленим особам захист та відновлення їх прав та інтересів. Як у будь-якій іншій юридичній галузі, в рамках розглянутої системи використовується комплекс юридичних засобів, що мають регулюючим впливом на суспільні відносини. Процесуальні методи в процесі включають в себе імперативні елементи. Це означає, що застосовуються у виробництві норми забезпечують особливий статус суду, наділяючи його повноваженнями щодо управління поведінкою суб’єктів, а також визначають порядок розгляду справ. Разом з цим у системі присутні і диспозитивні елементи. Вони полягають у рівності учасників, гарантії реалізації ними своїх юридичних можливостей.

Завдання

В якості основних функцій розглянутої форми судочинства виступають:

Захист оспорюваних або порушених інтересів суб’єктів, що здійснюють комерційну або іншу економічну діяльність, в тому числі держави, регіонів, муніципальних утворень, органів держвлади, місцевого самоврядування, інших структур, а також посадових осіб, які беруть участь у господарських відносинах.

Забезпечення кожному доступності правосуддя.

Справедливе відкритий розгляд у визначені законодавством строки незалежним і неупередженим органом.

Запобігання порушень у сфері економічної діяльності, зміцнення законності.

Формування умов для розвитку шанобливого ставлення до юридичним нормам та судової інстанції.

Сприяння у встановленні та вдосконалення партнерських ділових зв’язків, розвитку етики і звичаїв в рамках економічної взаємодії суб’єктів.

Захист порушених (чиї) інтересів і прав громадян та юридичних осіб у сфері підприємницької та іншої господарської діяльності виступає як основне завдання арбітражного процесу. Вона конкретизується щодо кожного спору і реалізується на всіх передбачених законом стадіях, але, в першу чергу, у вирішенні першої інстанції. Саме цією постановою, по суті, забезпечується захист інтересів безпосередніх учасників процесу, а також третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета розгляду. У разі повного задоволення позовної заяви позивач виграє. Рішенням відновлюються його права, оспорені або порушені відповідачем. У разі відмови у задоволенні заяви позивач програє. Відновлюються права відповідача у зв’язку з неспроможністю пропонованих до нього вимог. Закон передбачає і часткове задоволення позову, висуваючи його боку.

Треті особи в арбітражному процесі

Вони відносяться до тієї ж групи суб’єктів, що і відповідач і позивач. Їх правовий статус характеризується тим, що вони мають певну зацікавленість у результаті розгляду. В АПК визначені види третіх осіб в арбітражному процесі. Вони можуть бути заявляють які не заявляють самостійні вимоги. Розділяючи таким чином поняття третіх осіб в арбітражному процесі, законодавство вказує на наявність матеріальної і юридичної зацікавленості у результаті справи.

Характеристика

До загальним ознаками, якими володіють треті особи у цивільному арбітражному процесі зазначених вище категорій, відносять факт вступу в розгляд, розпочатий іншими суб’єктами. На відміну від відповідача та позивача, вони ніколи не є ініціаторами судочинства. У зв’язку з цим участь третіх осіб в арбітражному процесі починається після формування початкового матеріального конфліктного відносини. Між тим, присутність цих суб’єктів передбачається в суперечці. Як зазначають деякі фахівці, третя особа в арбітражному процесі будь-якої із зазначених вище категорій має інтерес, який пов’язаний з общеобязательностью рішення суду. Вона, в свою чергу, має місце тільки в разі задіяння цих суб’єктів у провадженні у справі.

Юридичні можливості

Законодавство визначає найважливіші права третіх осіб В арбітражному процесі вони можуть захищати свої інтереси в рамках іншого виробництва за допомогою заперечення фактів, які встановлені в рішенні суду, якщо вони не були задіяні у розгляді справи. Такий порядок обумовлюється тим, що загальнообов’язковість постанови не стосується інтересів і юридичних можливостей, не розглянутих на засіданнях. Преюдиция поширюється виключно на суб’єктів, присутніх на слуханнях. Дане положення закріплено у ст. 69 АПК. Залучення третьої особи в арбітражному процесі за конкретного економічного спору в значній мірі сприяє швидкому і правильному розгляду і вирішення справи. Рішення, яке виноситься в такому випадку, більш повно забезпечує захист інтересів суб’єктів.

Категорії суб’єктів

Третя особа в арбітражному процесі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, набуває розгляд тому, що вважає себе, а не відповідача або позивача, його володарем. Воно захищає свої інтереси у виробництві. Така третя особа оскаржує вимоги, заявлені позивачем. Тобто до нього в першу чергу направляються претензії. Третя особа в арбітражному процесі, не висуває вимог, виступає разом з позивачем або відповідачем. Він задіяний у виробництві тому, що рішення, яке буде прийнято, може вплинути на його обов’язки або інтереси в рамках відносин з одним із суб’єктів спору. Така ситуація може обумовлюватись правом регресу або іншими обставинами. Із зазначеного вище можна вивести наступне визначення. Третя особа в арбітражному процесі – передбачуваний суб’єкт матеріальних відносин, взаємопов’язаних з предметом спору, який набирає судочинство, розпочате початковими відповідачем і позивачем для захисту власних інтересів.

Підстави для залучення

Особливе значення в даній темі мають обставини, відповідно до яких можна залучити третю особу. В арбітражному процесі задіяння цього суб’єкта пов’язане з предметом розгляду. Ним виступає певний матеріальний об’єкт, щодо якого виник спір між відповідачем і позивачем. Наприклад, це можуть бути грошові кошти, речі, авторські права і так далі. В якості критерію, за яким здійснюється допуск суб’єктів з самостійними вимогами до судочинства, виступає юридична зв’язок з предметом спору. За ст. 50, 1 ч. АПК, їх задіяння передбачається до ухвалення судового рішення у першій інстанції. За змістом даної норми, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, вступають в процес за своєю ініціативою. Це здійснюється шляхом складання позовної заяви з дотриманням всіх приписів, встановлених в АПК. З цього випливає, що суб’єкт, бажаючий вступити в розпочатий відповідачем і позивачем спір, повинен володіти відповідними юридичними можливостями і виконати визначений законодавством порядок.

Проблеми диференціації

Практичне значення має питання розмежування третіх осіб, які висувають самостійні вимоги, від співпозивачів. Перші завжди вступають у вже розпочате провадження у справі. Самостійні вимоги, які вони висувають, випливають або з інших аналогічних підстав, проте не таких, як у позивача. Претензії третіх осіб завжди частково або повністю виключають спочатку заявлені вимоги. Позивач і той, хто вступає розпочатий розгляд, є передбачуваними суб’єктами різних за змістом матеріальних юридичних відносин, незважаючи на те, що вони виникли з приводу одного предмета. Соистцы, в свою чергу, – передбачувані боку одного складного або декількох аналогічних за суттю процесів. Висунуті ними вимоги не є взаємовиключними.

Обставини допуску суб’єктів без претензій

Участь таких осіб у процесі регламентується ст. 51 АПК. У відповідності з нормою суб’єкти можуть вступити у виробництво по справі самостійно або за ініціативою відповідача/позивача або суду. У даному випадку має місце більш опосередкований зв’язок третьої особи з початковими учасниками процесу. Необхідність допуску суб’єктів до судочинства може зумовлюватися різними причинами. В першу чергу може знадобитися захист від ймовірного майбутнього регресної вимоги. Крім цього, можлива ситуація, коли рішення держоргану (відповідача) на користь компанії (стороннього суб’єкта) порушує законні інтереси іншого підприємства (позивача). У ряді випадків у законодавстві прямо передбачається положення, що зобов’язує вводити третіх осіб у процес. Так, за ст. 462 ЦК, якщо суб’єкт пред’явить до покупця продукції позов про вилучення на підставі, що з’явилося до виконання договору купівлі-продажу, останній зобов’язаний притягнути продавця до судочинства, а він, у свою чергу, повинен виступити на стороні набувача.

Ключові принципи

Фахівці пропонують ряд критеріїв допуску до розгляду:

Наявність у третьої особи певних правовідносин з будь-якої із сторін спору.

Зв’язок цього взаємодії з конфліктом, розглядаються судом.

Наявність у інстанції відповіді на питання про безпосередній вплив рішення на обов’язки і юридичні можливості входить у виробництво суб’єкта щодо позивача або відповідача.

Висновок

Законодавство встановлює певний порядок, згідно з яким здійснюється залучення третьої особи в арбітражному процесі. Зразок клопотання включає обов’язкові реквізити, опис обставин, на підставі яких має бути введено новий суб’єкт у справу. При цьому він інформується про необхідність бути присутнім на засіданні в установленому порядку. Пояснення третьої особи в арбітражному процесі (зразок даного документа не регламентується законодавством, тому може складатися в довільній формі із зазначенням обов’язкових реквізитів) може мати істотне значення для ухвалення судом об’єктивного рішення. Включення в розгляд нового суб’єкта сприяє більш швидкому і всебічному розгляду економічних спорів.