Сукупність вироків: особливості, призначення і застосування

Одне з важливих понять, що діє в даний час правової системи – покарання за сукупністю вироків. Воно актуально в ситуації, коли судової інстанції доводиться вибирати покарання людині, яка вчинила відразу кілька доведених провин. Нормативами законів встановлено, яким чином призначаються конкретні заходи в такому випадку. Розглянемо основні поняття і ключові чинники, що впливають на підсумкове рішення інстанції, яка відповідає за правосуддя.

Терміни та складності

Безпосередньо КК РФ сукупністю вироків як явищу точного визначення не дає, хоча словосполучення зустрічається в пунктах актів не раз. Якщо оцінити юридичну сутність такого факту, варто зарахувати його до множинності злочинної активності. У такій ситуації вибір покарання повинен підкорятися нормам сімдесятої статті, що регламентує кримінальне право в межах нашої держави. Багато юристи звертають увагу, що ситуація, яка склалася досить неоднозначна, тому важливо внести оновлення правові документи, щоб чітко розмежувати, коли слід застосовувати 70-ту статтю, а коли потрібно керуватися іншими міркуваннями.

Ключовою складністю, як видно з КК, сукупності вироків можна назвати проблему ідентифікації ситуації, описуваної таким терміном. Дійсно, не завжди вдається коректно сформулювати і довести юридичний факт, що зумовлює перетворення повторного злочинного діяння у сукупність. Вже досить давно цей спірний момент став об’єктом уваги ВАС. У 1999-му було організовано засідання, за підсумками якого пленум видав постанову під сороковим номером. У ньому остаточної одностайною трактування також немає. Звичайно, з тих пір накопичений чималий судовий досвід, але це не спрощує ситуацію, а лише вимагає якнайшвидшого зміни законів для вирішення спірних ситуацій.

Що робити?

У ситуації спірної ситуації правила призначення покарання за сукупністю вироків застосовуються до такої ситуації, коли доведено факт повторного злочинного діяння, при цьому обвинувачення вже виніс своє остаточне рішення, але воно ще не вступило. Фактично це повторює практику, яка була характерна для періоду радянської влади. Подібний підхід має досить багато прихильників. Дійсно, громадянин, винний у повторному правопорушенні, опинившись у ситуації, коли за раніше вчинене діяння йому вже винесено обвинувальний вирок, що не набрав чинності, суспільно небезпечний у високій мірі. Рівень цієї небезпеки порівняємо з характерним для громадянина, який скоїв повторне протиправне діяння вже після вступу вироку за перше правопорушення законної сили.

Втім, не менш обґрунтованим можна назвати й протилежну думку. Ряд юристів твердо переконані, що призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків юридично, морально, суспільно виправдано лише у випадку, коли за перше протиправне діяння вирок обвинувальної інстанції вже набув чинності, і лише після цього громадянин знову скоїв правопорушення. Базовий юридичний фактор для такої ситуації – момент, коли вирок за первинне подія став повністю актуальним.

Теоретичні аспекти

Особливої уваги в розрізі даної теми заслуговує КПК 392 статті, перша частина якої розглядає ситуацію актуальності судового постанови. Саме цим нормативним документом задекларовано, що вирок, ухвалу, якщо таке рішення вступило в законну силу, необхідно неухильно виконати. Це поширюється на громадян, юросіб, інстанції, держоргани та інші об’єднання, на всіх учасників співтовариства. Додатково про вироки суду за сукупністю можна винести певне уявлення з конституційних норм, які свідчать, що винність лише тоді встановлена, коли судовий вирок вступив у законну силу. Це декларовано першою частиною статті під номером 49.

Вже з Конституції можна зробити обґрунтований висновок, що сукупність вироків застосовується лише в ситуації, коли за первинне правопорушення вирок вже набув чинності, а отже, можуть виникнути наслідки, пов’язані з такою ситуацією. Якщо суд виніс обвинувальний рішення, яке ще не встигло набути чинності, але громадянин, юридична особа знову вчинили правопорушення, все це як єдине ціле можна аналізувати як сукупного злочинного діяння. А ось про сукупністю вироків тут говорити передчасно.

Вироки та їх особливості

Щоб зрозуміти всі особливості сукупністю вироків, необхідно орієнтуватися, що кожне з них саме по собі означає. Особливості винесення рішення описані в КПК 302-ї статті. Найбільш докладно тема розглянута п’ятою частиною, яка встановлює, що вирок може супроводжуватися відсутністю покарання, вибором деякої міри, від якої потім звільняють, а також визначенням, на підставі якого засуджений буде відбувати призначене йому.

Говорячи про сукупністю вироків, слід розглядати ситуацію, при якій первинне правопорушення спровокувало покарання, поєднане з відбуванням у спеціалізованих умовах, так як сама юридична сутність явища сукупності – вчинення неправомірного повторного діяння в період, коли громадянин вже карається (у відповідних умовах) за те, що сталося раніше. А от якщо з первинного нагоди суд постановив звільнити від покарання або запобіжного заходу взагалі не застосовувалося, повторне правопорушення не може використовуватися для визначення сукупності.

Різні варіанти

Не менш важливий аспект сукупності вироків – факт визначення, яке саме злочинне діяння вважається повторним. В яких ситуаціях дві події стають базою для винесення вироку сукупно, а коли це неможливо, різні юристи оцінюють по-різному. Спеціалізована література містить декілька варіантів підходу до питання, кожен з них має власні плюси і мінуси. Один із шляхів, який має чимало прихильників, – визнання можливості винесення вироків у сукупності, якщо по першому правопорушення громадянин вже повністю пройшов покарання (основний, додатковий).

Як порахувати правильно?

Розумним виглядає оцінювати можливість винесення сукупного вироку, якщо громадянин був звільнений умовно і випробувальний термін закінчився, а при умовному дострокової формі звільнення підійшов до кінця невідбутий період. Про сукупністю вироків мова може йти і в ситуації, коли перед судом постає виношує плід жінка, а також мати малолітньої дитини (кількох). У такій ситуації можлива відстрочка перебування. Якщо було прийнято таке рішення і невідбутий строк підійшов до кінця, але скоєно нове правопорушення, можна застосувати правила про сукупний вироку.

Є незгодні

Описана позиція має ряд слабких моментів, і найперший з них стосується термінів за сукупністю вироків. Якщо якийсь громадянин за підсумками першого правопорушення за обвинувальним рішенням був засуджений до умовного терміну, умовного звільнення завчасно або відстрочення, пов’язаної зі спеціальними факторами (малолітні діти, вагітність), при цьому період, зазначений у рішенні, що минув, це можна прирівняти до повноцінного відбуття. Про коректність такого висновку говорить прийняте у 1999-му постанова під сороковим номером, стало результатом зборів пленуму Верховного суду РФ. Зокрема, цьому аспекту присвячені пункти 22, 23.

Виходячи з означеного спостереження, можна виключити спеціальне розгляд ряду випадків, згадуючи лише, що повторним розглядається таке злочинне діяння, яке мало місце до моменту, поки вирок по першій події був повністю отбыт.

Особливий випадок

Спеціального підходу вимагає така ситуація, коли по першому правопорушення громадянин вже повністю відбув покарання, призначене в якості основного, а от додатковий поки ще не минув. У такій ситуації при здійсненні повторного правопорушення виникає один із видів сукупності вироків, вимагає розгляду правової інстанції. Закон в рівній мірі оцінює важливість будь-якої форми покарання – як обраної в якості основної, так і призначеної додатково. Якщо раніше мало місце правопорушення і хоч якась частина за нього ще не отбыта, нове стає причиною оцінки ситуації з боку саме такого правового підходу.

Необхідно враховувати, що законом встановлені певні обмеження. Навіть якщо все описане вище стосовно до конкретного випадку виконується, є ймовірність, що оцінювати ситуацію за такою логікою все одно незаконно. Кожне протиправне діяння в рамках веденого госинстанцией справи повинно мати власні правові, кримінальні наслідки. Ця умова є обов’язковою для можливості класифікації події з призначенням вироків у сукупності.

Аспекти та нюанси

Щоб остаточне покарання за сукупністю вироків було правомірним і коректним, необхідно перевірити ситуацію на наявність ряду ознак. Перше правопорушення, щодо якого сформульоване правовою інстанцією рішення вже набрало чинності, передбачало покарання, яке на момент повторного діяння її не було отбыто повністю. Повторний вчинок, що йшов врозріз із законами, було зроблено вже після вступу рішення в силу, але до моменту, поки покарання було повністю отбыто. Кримінальні та правові наслідки першої складової частини події сумнівів не викликають, так як судимість у людини з’являється в той момент, коли суддя виносить обвинувальний вирок. Це декларовано 86-ю статтею КК, першою частиною нормативного документа.

Не все так просто

Щоб застосувати норму в дію, необхідно спершу привести доказову базу факту судимості, потім зібрати документацію, яка підтверджує, що термін поки ще не був отбыт повністю. У ситуації, коли з’ясовується, що покарання вже було в повній мірі пройдено, лише судимість не буде підставою для винесення сукупного вироку. Неприпустимо застосовувати такий норматив і в ситуації, коли перше правопорушення стало причиною звільнення від покарання.

Нюанси: продовжуючи розгляд

Сукупність вироків стає придатною лише при відповідності другого правопорушення певним критеріям. В першу чергу – це наявність наслідків: кримінальних, правових. Такі можуть бути анульованими, якщо суд прийняв рішення звільнити громадянина від несення відповідальності за скоєне.

Теорія і практика

Для більш детального розгляду поняття необхідно детально досліджувати статтю, видану в КК під номером 17. У першій частині документа зазначено, що сукупністю злочинів можна визнати такий випадок, коли злочинних діянь два або більше. Важлива умова: вони повинні оцінюватися по різних статтях нормативних актів або хоча б різними частинами однієї статті. Щоб мала місце сукупність злочинів, важливою умовою є відсутність рішення по кожному з подій.

Якщо в такій ситуації всі виявлені проступки класифікуються як нетяжкі, тоді суворе покарання поглинає слабкі варіанти. Іноді суд приймає рішення на користь додавання (частинами, повністю). Підсумковий варіант сукупності покарань може бути рівним строку, що відповідає нормативам щодо найбільш тяжкого з вчинених діянь, доведених у ході засідання.

Ситуація ускладнюється

Одне з діянь, що розглядаються в рамках сукупності злочинів, може належати до середньою, тяжкою або дуже важким. Для такої ситуації застосовуються два варіанти покарань – додавання повністю або частково. Підсумковим рішенням не може бути обмеження волі більш ніж на чверть століття, але це стосується лише основного покарання. Для його обтяження суд може винести додаткове. Йому законом також встановлено обмеження. Орієнтуються на загальну частину КК щодо неправомірних діянь, що розглядаються в конкретному випадку, визначають максимальний варіант тяжкості покарання. Саме він стає верхньою межею для додаткової норми в конкретному випадку.

Вибираючи додаткову міру, судова інстанція спершу оцінює кожне з вчинених неправомірних діянь, і лише після цього застосовує правила підсумовування для винесення вироку у сукупності. Регламентовано процедуру визначення додаткового покарання 45-ю статтею КК. З неї слід, що можна призначити штраф, обмежити можливості кар’єри, діяльності, а також позбавити звання, посади, нагороди. Ще один варіант покарання – конфіскація майна.