Судові витрати: поняття і види. Відшкодування та розподіл судових витрат

Державою передбачена можливість кожної особи звернутися до суду за відновленням порушеного права. Такі дії можуть здійснюватися всіма без винятку особами. Навіть якщо в силу певних обставин таке звернення неможливо зробити самостійно, то передбачено порядок звернення законних представників. Тим не менш зацікавлена особа буде нести витрати. У першу чергу це стосується оподаткування, без якого неможливо розпочати державний процес відновлення істини. Дана стаття містить у собі інформацію, яка стосується основних питань та особливостей, пов’язаних з витратною частиною позовних процесів.

Принцип роботи суду

Для того, щоб судові органи могли повноцінно функціонувати, необхідно забезпечити певну матеріальну базу. Але так як основним принципом роботи кожного суду є незалежність і неупередженість, потрібно встановити і чітко зафіксувати шляхи фінансування такої діяльності. Для цього на сьогоднішній день передбачена система сплати спеціальних податків. Їх метою є формування підтримки матеріального плану кожній інстанції.

Існує певний перелік дій, який здійснюється органами правосуддя. Кожне з них має свою «ціну» – обов’язковий внесок. Гроші, що надійшли таким способом, наповнюють державний бюджет. Саме з нього виділяються кошти на утримання органів щодо відновлення прав людини. Цей порядок забезпечує рівність сторін перед судом, адже кожен учасник, незалежно від того, в якій частині країни він знаходиться, зобов’язується оплачувати дії суду в однаковому розмірі та на ідентичних підставах.

Також, крім основних витрат у вигляді таких платежів, існує ще досить великий ряд витрат, які є невід’ємною частиною розгляду у такому державному органі. Тому пропонуємо розібратися з тим, що собою являє система і яких збитків можна очікувати.

Судові витрати: визначення

В будь-якому процесі є дві сторони: позивач і відповідач. Перший безпосередньо відкриває справу шляхом надання спеціального заяви у відповідну інстанцію. Другий звинувачується позивачем в порушення норм права і прагне в судовому порядку довести свою невинність.

Обидві ці сторони використовують всі можливі способи для доказу своєї правоти. Як правило, такі дії в першу чергу вимагають певних витрат.

Поняття судових витрат являє собою сукупність абсолютно всіх грошових внесків, які були надані сторонами в ході розгляду по відновленню справедливості в органах суду. Тобто це певна грошова сума, яка характеризує ціну судової справи від подання позову і до винесення рішення всіма інстанціями, які зверталися позивач або відповідач.

Категорії витрат в процесі відновлення правосуддя

Поняття і види судових витрат – це два взаємопов’язаних положення. Якщо з першим ми розібралися, то необхідно приділити належну увагу і другого. Сучасна законодавча база передбачає дві категорії витрачених коштів:

• обов’язкові;
• факультативні.

Всі види судових витрат мають свою ціну. Вона залежить від галузі, до якої відносять такі витрати. Адже обов’язкові безпосередньо закріплені в законодавстві. Факультативні ж можуть змінюватись в залежності від послуг і осіб, які їх надають.

До першого виду відносять виключно ті платежі, які мають пряме зазначення нормативно-правових актів на необхідність сплати. Тобто якщо їх немає – немає і потреби в обов’язковому внеску. В першу чергу тут йдеться про державне мито, що вноситься на спеціальний рахунок ще до того, як надається позовну заяву у відповідний орган. Без квитанції про здійснення таких дій жоден працівник канцелярії не прийме заяву на розгляд.

Друга категорія включає ряд витрат, які можуть здійснюватися, але можуть і не виконуватись. Тобто в даній ситуації все залежить виключно від бажання боку самого судового процесу. До таких платежів можна віднести гонорар адвоката, який представляє інтереси відповідача або позивача у справі. Адже в законі немає прямої вказівки, що особа зобов’язана мати такого представника й оплачувати його діяльність (крім деяких кримінальних справ). Дане рішення виходить безпосередньо від самої сторони в залежності від потреб в такий професійної захист.

Поняття і види судових витрат – два найбільш ключових нюансу для розуміння. Адже знаючи про те, що являють собою такі витрати, виходячи з їх категорій можна приблизно визначити, в яку суму обійдеться судовий розгляд справи.

Витрати, які стосуються арбітражного процесу

Якщо говорити про класифікації видатків, то варто зауважити, що вони мають відмінності в залежності від процесу, в якому їх доводиться нести. Наприклад, арбітражна процедура передбачає два види, які прямо передбачені в законодавстві. Судові витрати в арбітражному процесі складаються:

• з державного мита;
• витрат судового характеру.

Кожна з цих різновидів має свої особливості, що дозволяє відокремлювати їх один від одного. Перші витрати зв’язані безпосередньо з самою діяльністю органу, уповноваженого відновлювати справедливість у справах такого характеру. Тобто до цієї категорії належать обов’язкові платежі, що забезпечують розгляд справи арбітражним судом. Наприклад, це сплата державного мита за відкриття справи. Квитанція про сплату надається разом з самим позовом при першому зверненні позивача в судові органи.

Друга категорія включає в себе другорядні витрати, які не стосуються діяльності самого суду. Ці грошові суми, призначені для оплати допоміжних чинників. До такого переліку можна віднести гонорари адвокатів, оплату проведення експертизи, витрати на виклик свідків.

Другою відмінністю стане розмір таких витрат. Сплата державного мита регулюється законодавством на федеральному рівні. Тобто по всій території Росії однакові справи будуть мати однакові витрати. Якщо ж говорити про витрати судового характеру, то тут єдиних розмірів не існує. Все залежить від самої справи та осіб, які беруть участь у розгляді.

Крім того, судові витрати в арбітражному процесі відрізняються в залежності від того, куди зараховуються кошти, сплачені сторонами. Так, мито – це оподаткування, а значить, вона безпосередньо йде в державний бюджет. Судові витрати спрямовуються самим особам, які надають послуги.

Витрати, які стосуються цивільного процесу

Якщо говорити про визначення, то воно нічим не відрізняється від загального, крім тих випадків, коли мова йде виключно про розгляд справ, що мають цивільний характер.

Судові витрати у цивільному процесі мають точно таку ж класифікацію, як і в попередньому варіанті: державне мито та витрати судового характеру. При цьому їх особливості залишаються тими ж.

Крім того, ЦК містить норми, які позначають цілі стягнення таких платежів. Перш за все, позначається, що такі витрати дисциплінують кожну сторону процесу і ведуть до сумлінного і своєчасного виконання всіх необхідних дій.

Також в даному нормативно–правовому акті зазначено, що таким способом сторони процесу зменшують витрати держави, які спрямовані на забезпечення діяльності судових органів. До того ж це підвищує зацікавленість кожного учасника в наданні доказових матеріалів, адже ніхто не має бажання втратити гроші. Виграш судового процесу дозволяє повернути всі судові витрати, понесені в ході розгляду за рахунок сторони, що програла.

Розподіл витратного матеріалу позивачем

Дуже важливо визначитися з тим, хто саме оплачує всі обов’язкові та факультативні витрати. Насамперед потрібно зазначити, що під час судового розгляду матеріальні втрати несуть обидві сторони справи.

У першу чергу це стосується позивача. Він зобов’язаний сплатити державне мито за прийняття та розгляд позову. Крім того, він несе і інші судові витрати. Цілком зрозуміло, що виключно сплатою державного мита в такій ситуації не обійтися. Як правило, найбільші витрати пов’язані з оплатою праці представника. Безкоштовною правовою допомогою можна скористатися, але, як показує практика, більшість осіб обирають послуги приватних адвокатів.

Такі фахівці мають досвід, що дозволяє більш детально заглибитись у справу і знайти слабкі сторони опонента. Але, як правило, робота професійних юристів коштує досить дорого, особливо якщо мова йде про передові захисників, які мають бездоганну історію своєї діяльності.

Крім того, досить часто трапляється так, що саме позивач є ініціатором проведення експертизи. Тому оплата послуг такого роду лягає на нього, а це, як правило, досить затратно. Крім того, якщо позивач не володіє російською мовою – потрібно скористатися роботою перекладача, яка теж передбачає певні витрати.

Розподіл витратного матеріалу відповідачем

Якщо говорити про відповідача, то витратна база у нього буде практично така ж. Головною відмінністю стане те, що дана сторона судового процесу буде звільнено від державного мита. Але якщо відповідач не подає зустрічний позов – то сплатити цей внесок йому все ж доведеться.

Найбільшу частину витратного матеріалу займають судові витрати на представника. Відповідач, як і позивач, має таке ж право на безкоштовну допомогу. Крім того, якщо ініціатива проведення експертизи виходить від сторони судового процесу, то саме вона і оплачує її. Це право стосується необхідності послуг спеціаліста.

Досить велику частину суми витратного матеріалу складають витрати на свідків. Кожна сторона має право подати клопотання про залучення осіб, які можуть поділитися інформацією. Показання свідків допоможуть органу правосуддя вирішити справу. Що стосується такого роду витрат, мова зовсім не йде про винагороду. В даному випадку сторона, яка запросила свідка, зобов’язана сплатити йому дорогу, проживання, харчування. Якщо ж такий свідок проживає в районі суду, де відбувається розгляд, то необхідність в оплаті проживання відпадає.

Види відшкодування витрат на судовий процес

Досить часто виникає логічне питання: “Чому невинна сторона розгляду має нести втрати у зв’язку з розглядом справи в судових органах?” В даній ситуації законодавством передбачена спеціальна процедура, яка регулює відносини у такій сфері. Так, кожна особа, яка бере участь у процесі, має право на відшкодування йому судових витрат, якщо це передбачено в законодавстві.

Умовно відшкодування збитків можна поділити на кілька видів залежно від суб’єктів, які мають право отримати назад кошти, витрачені на судовий розгляд. До них відносять:

• компенсацію позивачеві;
• повернення витрат відповідачеві;
• відшкодування судових витрат третій особі.

Стягнення витрат на користь позивача або відповідача

Розподіл судових витрат між цими категоріями осіб найбільш часто зустрічається в юридичній практиці. Це пов’язано з тим, що в кінці або під час судового процесу одна із сторін заявляє свої вимоги іншій особі з приводу необхідності повернення матеріальних витрат.

За загальним правилом, яке закріплено в законодавстві, фізична особа або організація мають право повернути собі всі витрачені кошти в разі виграшу судової справи. Тобто той, хто виявився переможцем у судовому розгляді, має можливість вимагати повернення витрат від особи, яку було визнано переможеним за рішенням суду.

Але тут є кілька нюансів. Насамперед, стягнути судові витрати у повному розмірі можна тільки в тому випадку, якщо справу було виграно за всіма пунктами, заявлених у позовній документі. У разі якщо судовий орган виніс постанову про часткову перемогу боку, оплата витрат буде відбуватися за іншою схемою. Так, кожна особа буде зобов’язана сплатити певну частину. Її розмір залежить від того, наскільки було задоволено позовну заяву. Наприклад, якщо із 22 000 рублів, заявлених спочатку, судом було визнано до оплати тільки 11 000 рублів, тоді і позивач, і відповідач заплатять порівну.

Крім того, відмова від продовження ведення розгляду позивачем стає автоматичним підставою для визнання його таким, що програв. У такому разі відповідач має повне право на задоволення своїх вимог з приводу відшкодування витрат, понесених у судовому розгляді.

Стягнення витрат на користь третьої особи

Крім головних учасників процесу – позивача і відповідача, є ще й інші особи, які несуть такі витрати. Судові справи вимагають у деяких випадках присутності свідка, експерта, перекладача, спеціаліста і т. д. Дана категорія теж має право вимагати відшкодування збитків. Умовно їх можна поділити на дві групи:

• треті особи, які мають самостійні вимоги;
• треті особи, які не мають самостійних вимог.

Для першої групи передбачена можливість повернення грошових коштів незалежно від того, хто саме виграв судовий процес. Такі особи пред’являють свої вимоги як до позивача, так і відповідача. В залежності від того, хто з них яку частину витрат повинен нести, і буде визначатися особа, яка відшкодує витрати сторін, вимоги мають самостійного характеру.

До другої групи відносять категорію осіб, які можуть претендувати на винагороду лише в тому випадку, коли сторона, з якої вони мали справу, при розгляді виграла процес. При цьому відновлення витрачених коштів може відбуватися виключно на основі наданого суду спеціальної заяви. Воно подається вже після того, як рішення судового органу вступить в законну силу.

Способи повернення витрат

Як говорилося вище, сторони мають право повернути свої витрати. Судові розгляди мають свою практику щодо вирішення таких питань. Насамперед, особа має можливість звернутися за поверненням витрачених коштів, як під час розгляду судовим органом справи по суті, так і після його завершення.

Для початку визначимося, що є підставою для надання можливості повернути свої гроші. В даному випадку це заява, яка подається безпосередньо самого судді. До того ж воно обов’язково повинно бути підтверджено копіями документів, що підтверджують витрати. Наприклад, це може бути дублікат квитанції про сплату державного мита.

Просити відшкодувати судові витрати позивача і відповідача можна в будь-який момент. Для цього під час судового засідання сторонам необхідно подати заяву судді, поки він не покинув зал засідань.

Крім того, якщо справа вже закрита і по ній винесено рішення органу правосуддя, можна надати відповідну заяву в канцелярію тієї інстанції, в якій проходило судовий розгляд. Такий документ в обов’язковому порядку повинен містити наступну інформацію: дату проведення останнього судового засідання, на якому було винесено рішення, номер рішення, прізвище судді, який виніс таку постанову, і прохання відшкодувати судові витрати. Зразок такого документа досить просто знайти на стендах у вестибюлі суду.

Витрати – судові витрати, які сторони понесли в процесі правосуддя. Якщо знати свої права, то їх можна дуже просто повернути. Сторона, яка визнана винною, буде зобов’язана відшкодувати всі витрати.

При цьому необхідно розуміти, що для повернення грошей необхідно чітко обгрунтувати свої вимоги. Звичайне небажання платити не може бути достатньою підставою. Природно, всі державні платежі підтверджені матеріалами справи, але якщо ви хочете повернути кошти, витрачені на різні незалежні експертизи, не забудьте підтвердити витрачену суму чеками.