Судові витрати: поняття і види. Відшкодування та розподіл судових витрат

Види відшкодування витрат на судовий процес

Досить часто виникає логічне питання: “Чому невинна сторона розгляду має нести втрати у зв’язку з розглядом справи в судових органах?” В даній ситуації законодавством передбачена спеціальна процедура, яка регулює відносини у такій сфері. Так, кожна особа, яка бере участь у процесі, має право на відшкодування йому судових витрат, якщо це передбачено в законодавстві.

Умовно відшкодування збитків можна поділити на кілька видів залежно від суб’єктів, які мають право отримати назад кошти, витрачені на судовий розгляд. До них відносять:

• компенсацію позивачеві;
• повернення витрат відповідачеві;
• відшкодування судових витрат третій особі.

Стягнення витрат на користь позивача або відповідача

Розподіл судових витрат між цими категоріями осіб найбільш часто зустрічається в юридичній практиці. Це пов’язано з тим, що в кінці або під час судового процесу одна із сторін заявляє свої вимоги іншій особі з приводу необхідності повернення матеріальних витрат.

За загальним правилом, яке закріплено в законодавстві, фізична особа або організація мають право повернути собі всі витрачені кошти в разі виграшу судової справи. Тобто той, хто виявився переможцем у судовому розгляді, має можливість вимагати повернення витрат від особи, яку було визнано переможеним за рішенням суду.

Але тут є кілька нюансів. Насамперед, стягнути судові витрати у повному розмірі можна тільки в тому випадку, якщо справу було виграно за всіма пунктами, заявлених у позовній документі. У разі якщо судовий орган виніс постанову про часткову перемогу боку, оплата витрат буде відбуватися за іншою схемою. Так, кожна особа буде зобов’язана сплатити певну частину. Її розмір залежить від того, наскільки було задоволено позовну заяву. Наприклад, якщо із 22 000 рублів, заявлених спочатку, судом було визнано до оплати тільки 11 000 рублів, тоді і позивач, і відповідач заплатять порівну.

Крім того, відмова від продовження ведення розгляду позивачем стає автоматичним підставою для визнання його таким, що програв. У такому разі відповідач має повне право на задоволення своїх вимог з приводу відшкодування витрат, понесених у судовому розгляді.