Стягнення судових витрат. Позов про стягнення судових витрат

Поняття судових витрат

Насамперед необхідно розібратися з самим поняттям, щоб мати чітке уявлення про те, що собою являє судовий збір. Залежно від того, в якій сфері розгляду використовується оплата цих витрат, виділяють декілька визначень. Серед них:

• Сукупність мита та справляння державного являють собою стягнення судових витрат. АПК дає саме таке визначення даного терміну.
• Ще одне державно закріплене поняття міститься в ЦПК. Стягнення судових витрат – це обов’язкові та добровільні платежі, необхідні при розгляді справи.

У правовій теорії прийнято узагальнювати дані викладу і приймати це явище як сукупність передбачених законом, витрат на проведення державними органами розгляду за позовною заявою, яка оплачується безпосередньо самими учасниками справи, що розглядається.

Види судових витрат

На сьогоднішній день прийнято розділяти витрати на кілька категорій, які показують вектор їх застосування. До них відносять:

• обов’язкові;
• ті, які виплачуються за бажанням самої особи.

Стягнення судових витрат в обов’язковому порядку проводиться виключно у випадках, прямо передбачених законодавчою базою. Жоден суд не має права вимагати від учасника оплатити будь-які інші податки, вказівки на які немає в Законі. Такі дії визнаються неправомірними і тягнуть за собою відповідальність посадової особи, яка нелегітимно вимагало внести плату за здійснення своїх дій.

До обов’язкової категорії відносять виключно державне мито. Вона являє собою ряд податків за певні дії суду. При цьому їх розмір прямо встановлений нормами Закону і не підлягає збільшенню або зменшенню. Крім того, такі платежі мають характер федеральних, тобто діють по всій країні однаково і в рівних сумах.

У цей перелік входять:

• оплата за подачу позовної заяви;
• оподаткування за заяву, яка має характер особливого виробництва;
• оспорювання рішення суду апеляційної інстанції;
• документи, що подаються до суду для відкриття справи, яка стосується публічного правовідносини;
• оскарження рішення апеляційного суду в касаційному порядку;
• скарги наглядового характеру;
• надання наказу суду.

Таке оподаткування в спеціальному порядку повинно бути оплачено до того, як особа подасть в суд позов. Квитанція, що додається до інших документів і є зеленим світлом для відкриття провадження у справі. Якщо сторона надасть заяву без документа, що свідчить про сплату державного мита, позов, залишиться без розгляду.

Стягнення судових витрат за бажанням особи здійснюється за такою ж схемою – оплачується в скарбницю та надається документ, що свідчить про оплату органу Феміди. Але, в порівнянні з попереднім варіантом, такий вид оподаткування не є обов’язковим для всіх осіб, які беруть участь в судовому процесі. Як правило, ці витрати виникають при необхідності залучення спеціалістів та експертів для розгляду. Вартість їх послуг не закріплена державою, оскільки це приватні комерційні формування.