Структура собівартості: матеріальні витрати, оплата праці, накладні витрати. Планова і фактична собівартість

Рівневі показники

До цій групі прийнято зараховувати витрати:

• на штуку товару;
• на кожну грошову одиницю реалізованого товару;
• на кожну грошову одиницю виготовленого товару.

Відносні показники

Цей тип показників застосовується, щоб оцінити динаміку зміни собівартості по закінченні деякого часового періоду. При обчисленні собівартості однієї одиниці виготовленого товару, з часом можна помітити, що відбулося зменшення або збільшення даного показника, різницю в минулій і теперішній собівартості відображають відсотками.

Зазвичай вибирають деякий базовий період, і щодо нього дивляться різницю в собівартості за звітним тимчасовим проміжком. Відношення величин множать на 100%, отримуючи процентне вираження різниці фінансових параметрів.

Витрати: загальна інформація

Говорячи про структуру собівартості, необхідно звернути увагу на те, які витрати супроводжують виробничий процес. Вони поділяються на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні витрати – це кошти, що направляються постачальникам в якості оплати за поставлений товар. Внутрішні – це ті, які фірма зазнала власними ресурсами. Сюди прийнято відносити амортизацію ОС, відновлення, заробітну плату господарям компанії.

Існують ще й так звані загальні витрати, які фактично – сума зовнішніх і внутрішніх. Цю величину обчислюють, щоб мати уявлення про ресурси, які залучаються у виробничий процес. Знаючи загальні витрати, підприємець може оцінити, як багато грошей потрібно, щоб утримати фірму «на плаву». Структура витрат досить складна, залежить від характеру, умов виробничого процесу. Вона є складовим елементом структури собівартості.