Структура собівартості: матеріальні витрати, оплата праці, накладні витрати. Планова і фактична собівартість

Серед інших економічних категорій особливе місце належить такому поняттю, як «собівартість». Формування цього явища, величина, якої воно досягає, безпосередньо пов’язані з ефективністю роботи компанії. Загальна сумарна величина витрат, які несе підприємство, що надає сильний вплив на фінансові показники всякого господарського суб’єкта. Для підприємців, керівного складу, економістів різного рівня важливо знати, як рахувати витрати і собівартість продукції, щоб привести організацію до економічного успіху.

Загальна теорія

Перш ніж розглядати, що являє собою структура собівартості виробу, необхідно розібратися з самим поняттям «собівартість». Це явище відображає те, скільки було понесено витрат на створення певного продукту чи послуги. Цей показник носить узагальнений характер, в нього включають витрати на природні ресурси, праця, матеріали, відрахування в різноманітні фонди та інші статті витрат, в тому числі понесені збитки, пов’язані з виробництвом заданого продукту.

Якщо деякі складові не мають грошового вираження, їм дають приблизну фінансову оцінку. Тобто сюди входять всі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, а також платежі, пов’язані з необхідністю експлуатації обладнання, яке зношується в процесі виробництва, гроші, які виділяються на отримання дозволу на роботу, та інше.

Структура собівартості за елементами витрат передбачає виділення всіх поточних фінансових відрахувань. Сюди відносять всі понесені фірмою витрати на організацію, реалізацію та завершення виробничого процесу. Фактично собівартість і її калькуляція – це можливість відшкодування вартості ресурсів, які витрачаються в рамках виробничого процесу. Щоб не упустити нічого, економісти застосовують розбиття структури собівартості за статтями калькуляції. Це дає можливість відобразити найбільш повну картину витрат без втрати даних (що, в свою чергу, могло б спровокувати фінансові втрати).