Страховий тариф – це що таке?

Віктор Кузьмін

1 minute

Вартістю послуг страхових фондів є премія (внесок), що сплачується клієнтом (страхувальником). По суті, клієнт платить певну суму за роботу компанії у разі виникнення нещасного випадку.

У всіх таких організаціях здійснюється розрахунок страхових внесків за тарифом. Розглянемо далі, що він собою являє.

Нормативна база

Про тариф страхового внеску йдеться в статті 11 ФЗ № 4015-1 від 1992 р. В п. 2 норми розкривається його визначення. Згідно з положеннями статті, страховий тариф – це ставка внеску з одиниці страхової суми або об’єкта страхування.

Розмір премії

Він повинен бути достатнім для:

Покриття очікуваних претензій в рамках страхового періоду.
Створення резервів.
Покриття витрат страхової організації.
Забезпечення компанії певного прибутку.

Верхня межа вартості страхової послуги обумовлюється двома факторами: рівнем попиту на неї і розміром банківської ставки за вкладами.

Крім того, на розмір премії впливає:

Структура і розмір страхового портфеля. Він являє собою загальну кількість ризиків.
Управлінські витрати.

Існує 2 способи визначення страхового тарифу – це законодавчий і самостійний методи. Перший використовується для обов’язкових видів страхування, другий – для добровільних. Від розміру страхового тарифу, обчисленого організацією самостійно, багато в чому залежить її фінансова стійкість.

Тариф-нетто

Він являє собою частину ставки, спрямованої на формування страхового резерву, який, у свою чергу, використовується для наступних виплат за умовами договору.

Виділяють два елементи цієї частини страхового тарифу – це ризикова ставка і надбавка. За рахунок першої формуються резерви, з яких згодом виробляються виплати при нещасному випадку. Ризикова ставка вважається основою тарифу.

Ризикова надбавка бере участь у формуванні запасного фонду на випадок, якщо кількість нещасних випадків перевищить заплановану кількість. Якщо за полісом передбачено кілька різних страхових випадків, то розрахунок здійснюється по кожному ризику окремо.

Види страхування

Вони розділяються за способом формування фонду та розрахунку страхового тарифу. Основними видами є:

Ризикове страхування. Воно включає в себе види діяльності, відмінні від страхування життя, не передбачають зобов’язання страховика виплачувати страхову суму після закінчення періоду дії договору. Вони не пов’язані з накопиченням суми протягом строку дії угоди.
Накопичувальне страхування. У цьому випадку виплати передбачаються і в разі, коли застрахований суб’єкт дожив до закінчення періоду дії договору, і коли помер протягом цього строку.

При визначенні величини внеску в останньому випадку до складу нетто-ставки включається накопичувальний компонент. За рахунок нього відбувається акумулювання суми, яка буде виплачена після завершення терміну страхування.

Навантаження

У страховому тарифі ця частина включає в себе витрати на:

Ведення страхової справи.
Створення фонду профілактичних заходів.
Прибуток страховика від виконаної операції.

Особливості методики розрахунку

Обчислення ставок здійснюється за допомогою системи статистичних і математичних методів – актуарних розрахунків. Вони дозволяють встановити внесок кожного страхувальника у формуванні страхового фонду.

Визначення методики розрахунку компанія враховує вид ризику, термін страхування, характер виплат і премій.

Ключові фактори

При розрахунку тарифу в ризиковому страхуванні в увагу приймаються:

Статистика нещасних випадків. Визначення ймовірності їх настання дозволяє спланувати суму майбутніх виплат за умовами укладених договорів.
Достатність розміру отриманих премій для формування резерву та резервних фондів для покриття непередбачених витрат.

Ставка повинна покривати витрати страховика і забезпечувати йому прибуток.

При розрахунках у накопичувальному страхуванні враховуються показники:

Демографічної статистики – середньої тривалості життя та рівня смертності. Показники визначаються за таблицями. У зв’язку з тим, що страхування життя базується на ризику настання смерті, розмір тарифу буде прямо залежати від статі, віку, стану здоров’я клієнта.
Витрат страховика.
Інвестиційного доходу. Від рівня прибутковості залежить тривалість терміну накопичення страхової суми.

При розрахунку також до уваги приймається необхідність створення запасних резервів.

Форми страхування

Розрахунок премії може здійснюватися за індивідуальним або колективним договором. У другому випадку діє спрощена схема. При розрахунку використовуються усереднені показники, в яких не враховується індивідуальний ризик страхової події.

Розрахунок ставок по ризиковому страхуванню

Він здійснюється при наявності ряду умов:

По-перше, повинна бути статистична чи інша інформація, що дозволяє оцінити ризик виникнення нещасного випадку (q), середню страхову суму (S) і відшкодування (S) за умовами одного договору.
По-друге, не передбачається спустошливих подій. Мова йде про ситуації, коли один страховий випадок тягне кілька інших.
По-третє, розрахунок проводиться при заздалегідь відомому числі договорів, які планується укласти.

При наявності статистичних даних по ризиковому страхуванню за показники q, S, S (в) приймають оцінки їх величин. Наприклад:

q = М / N, де:

загальна кількість договорів – N;
кількість страхових випадків у N договорах – М.

При страхуванні за іншими видами ризиків у разі відсутності статистичних даних про результати виконаних операцій, зазначені показники можуть визначатися експертним методом або замість них можуть використовуватися показники-аналоги. В такому випадку необхідно думка експертів або пояснення про обґрунтованість вибору величин-аналогів.

Що стосується співвідношення середньої виплати до страхової суми (S (в) / S), показник рекомендується встановлювати не менше:

0,3 – при страхуванні від хвороб і нещасних випадків, в медстрахування;
0,4 – для наземного транспорту;
0,6 – для водних та повітряних транспортних засобів;
0,5 – для майна, за винятком транспорту;
0,7 – при страхуванні відповідальності власників ТЗ та інших об’єктів, фінансових ризиків.

Розрахунок нетто-ставки

Основна частина приймається за Т (о), надбавка – Т (р). Таким чином, Т (н) = Т (о) + Т (р).

Основна частина дорівнює середнім виплат, які залежать від ризику настання страхової події q, середньої суми S та відшкодування S (в). Зі 100 р. вона розраховується так:

Т (о) = 100 х (S (в) х S х q.

Ризикова надбавка дозволяє враховувати можливі перевищення кількості страхових подій порівняно з їх середнім кількістю. Крім зазначених вище показників (q, S, S ()), вона залежить від кількості договорів, розкиду відшкодувань і гарантій – необхідної ймовірності, з якою внесків повинно вистачити на виплати відшкодувань за страховим подіям.

Розрахунок тарифів по накопичувальному страхуванню

У цьому випадку використовуються інші параметри. В першу чергу, це – брутто-ставка (страхова премія). До її складу входить базова частина (нетто-тариф) та навантаження до неї. За рахунок останньої покриваються витрати компанії на ведення справи.

До складу нетто-тарифу входить два компоненти: ризикова ставка (внесок на випадок смерті) і накопичувальний внесок.

Особливістю цього виду страхування є те, що інвестиції резервів здійснюються не тільки для отримання прибутку, але і для страхувальника – відбувається накопичення суми при гарантованої норми прибутку.

Таблиця смертності

Вона являє собою статистичний перелік, в якому містяться параметри смертності громадян у відповідності з віковими категоріями.

Сучасні таблиці є системами взаємопов’язаних і упорядкованих рядів чисел. Вони відображають процес вимирання теоретичного покоління при фіксованій початковій його чисельності.

Таблиці використовуються для визначення вірогідних виплат за випадками смерті або дожитті до закінчення дії договору. Ці розрахунки, в свою чергу, виступають в якості підстави для встановлення тарифів на довгострокове страхування життя.

Склад таблиць

Вони будуються зазвичай окремо по кожному підлозі, однак можуть бути і сумісними. У складі таблиць можуть бути присутніми наступні показники:

Кількість осіб, які доживають до певного віку. Початкове число (корінь таблиці) приймається, як правило, за 100 тисяч.
Кількість умираючих в інтервалі віку.
Ймовірність дожиття до наступного вікового інтервалу для всіх, хто досяг певного віку.
Ризик смерті протягом одного майбутнього року – імовірність померти у встановленому інтервалі, не досягнувши наступного року. Цей показник називається зазвичай “коефіцієнт дитячої смертності”.

Останні два параметри вважаються самими основними.

Коди страхових тарифів

Вони затверджені Постановою Правління ПФР № 2п від 2014 р.

Коди тарифів страхових внесків розрізняються в залежності від категорії платників. Деякі з них представлені в таблиці.

Категорія суб’єкта	Код
Особи, які використовують ОСНО застосовують основну ставку	01
Суб’єкти, що знаходяться на УСН і використовують основний тариф	52
Особи, які сплачують ЕНВД і застосовують основну ставку	53

Знижені тарифи страхових внесків

Про них йдеться у статті 427 ПК.

Знижують тарифи страхових внесків, приміром, встановлені для:

Господарюючих товариств і партнерств, які здійснюють практичне впровадження продуктів інтелектуальної праці, виключні права на які володіють учасники, засновники цих об’єднань – бюджетним/автономним науковим установам, у тому числі вищим навчальним закладам.
Індивідуальних підприємців і організацій, які уклали зі структурами управління ОЕЗ угоди про ведення техніко-впроваджувальної або туристсько-рекреаційної діяльності та здійснюють виплати фізособам, які працюють в таких особливих економічних зонах.
Організацій, що ведуть діяльність у сфері інформаційних технологій, розробляють і реалізують створені ними продукти для ЕОМ, інформаційні бази на матеріальних або цифрових носіях незалежно від договору або надають послуги, пов’язані з розробкою, адаптацією, модифікацією їх встановлення, тестування і супроводу.

В останньому випадку мова йде про вітчизняних підприємствах.

Висновок

Як видно, розрахунок тарифів – досить складний процес. У ньому враховується досить багато факторів, статистичних даних. Весь процес суворо регламентується законодавством і нормативними актами.