Страхова послуга – це… Визначення, поняття та особливості

Страхова послуга – це представлений на тематичному ринку товар. Ціна на неї виражається обраним тарифом. Ставка тарифу (брутто-ставка) сформована навантаженням і нетто. Для вираження величини вдаються до застосовуваним в державі грошей. Еквівалент послуги – сума. Якщо передбачається розрахунок відсотків від деякої величини, говорять про відсотковому відношенні.

Базові аспекти

Представлений на ринку страхових послуг товар сформований на базі нетто-ставки. Основна частина цієї суми використовується для виплат страхувальнику. Страховик оцінює ймовірність настання події, від якого клієнт застрахований, і вже з цих ризиків визначає, якою повинна бути нетто-база.

В якості базової інформації вдаються до медичної статистики по захворюваності, нещасних випадків, аварій. Відповідальні за розрахунок сум аналітики повинні враховувати, наскільки часто люди обпікаються, отримують ушкодження різного роду або стають жертвами дорожньо-транспортних пригод.

Для адекватного аналізу слід зібрати інформацію за певний часовий проміжок і розрахувати середньостатистичне значення. Ця величина необхідна для коректного визначення страхової виплати, яка була б баланс між інтересами страхувальника і вигодою клієнта.

Страхова послуга – це в деякому розумінні математична дріб. Чисельник – підлягають за конкретний часовий проміжок виплати суми, а знаменник – надходження зі сторони клієнтів, що придбали поліси за аналогічний час. Співвідношення цих двох величин виражає, якою мірою суми страхування збиткові. Для розрахунків беруть сотню середньостатистичних випадків. Без врахування середнього квадратичного відхилення можна адекватно вивчити динаміку трапляються страхових ситуацій.

Навантаження ставки

Цей елемент гарантує наявність сум для вирішення адміністративних завдань. Звідси організатор отримує гроші на заходи, формує резерви.

Ринок страхових послуг був би немислимий без прибуткової складової, також включеної до навантаження нетто-суми. Кожне підприємство самостійно визначає, наскільки великою буде частка навантаження в брутто-ставці.

Актуальність питання

Страхова послуга – це специфічний товар, поки для багатьох незвичний, незрозумілий. Статистика показує: пропозицій істотно більше попиту. Щоб фірма розраховувала на успіх, попередньо слід організувати дослідження для визначення страхових інтересів. Не усвідомлюючи, не розраховуючи, наскільки великі потреби клієнта, не варто намагатися починати нову справу у сфері страхування. При аналізі ринкової ситуації потрібно оцінювати добробут потенційних клієнтів, особливості їх повсякденності, типове мислення і поведінку, пріоритети.

Надання страхових послуг – складна область бізнесу. Успіху в ній може досягти лише підприємство, аналітики якого можуть детально проаналізувати цільову аудиторію. Для цього доведеться приділяти увагу особливостям національної приналежності. Виявлено, що чоловіки і жінки в різній мірі зацікавлені в послугах страхування.

Формування страхової програми з урахуванням усіх цих факторів допомагає розробити корисний продукт, попит на який буде великий. Важливий аспект – грошовий. Ціна повинна відповідати можливостям цільової аудиторії, прив’язуватися в першу чергу до людей.

Офіційно і правильно

Страхова послуга – це товар, вперше представлений потенційному клієнту в 17-му сторіччі. Вважається, що саме тоді в кав’ярні Ллойда зародився ринок страхування. В даний час у нашій країні діє законодавство, що обмежує суть страхування, визначає терміни всіх явищ, що входять у його структуру, а також захищає інтереси учасників. На міжнародному рівні прийняті домовленості, ратифіковані представниками нашої держави. Із законів випливає, що є збірне поняття фінансових послуг – в нього входять послуги, що надаються у сфері страхування, а також банками, пов’язані з обігом цінних паперів, лізингом.

Суть фінансової послуги страхової компанії – залучення коштів від різних осіб і подальша робота з ними, розміщення сум з метою отримання вигоди. Економічно такі підприємства – посередники, через яких грошові маси переміщуються між пунктами обороту. У той же час страховики захищають інтереси своїх клієнтів, для чого використовують зібрані для резерву гроші. Клієнт, передаючи певну суму фірмі, тим самим поповнює її резерв, який використовується для примноження багатств і виплат тим, кому це належить за домовленістю.

Як все працює?

Послуги страхових компаній вигідні для людей, які стикаються з ризиками і бажаючих себе від них по можливості захистити. Але наскільки це працює у зворотний бік? Логічно припустити, що ринку страхування не було б, якщо б фірма не отримувала прибуток. Це досягається за рахунок грамотного управління накопиченими фінансовими масами. Страхувальники передають гроші підприємству, яке створює фонд та розміщує його масу в активи – нерухоме майно, транспорт, цінні папери, дорогоцінні метали. Фактично страхування не можна уявити без успішного інвестування.

Фінансово-страхові послуги важливі для всіх учасників ринку, включаючи тих, у кого інвестуються кошти, тим самим підприємства, які займаються страхуванням, перетворюються на важливий елемент економічної структури. Він необхідний для внутрішнього інвестування. Найбільш значні фірми, що спеціалізуються на тривалих страхових програмах, як правило, на життя клієнта. Люди приносять гроші таким підприємствам на довгі роки і десятиліття, що дає можливість вкладати кошти в довготривалі і перспективні проекти.

Можливості і майбутнє

Договір надання послуг та страхові внески – інструменти завоювання довіри потенційного клієнта і методи одержання від нього коштів. Будь-яка фірма, що працює в даній області, повинна вміти залучати кошти власників. Найкращий спосіб зробити це – пообіцяти виплатити велику суму, якщо станеться ситуація, зафіксована в домовленістю. Отримані гроші підприємство інвестує, передає на обумовлені тимчасові проміжки зацікавленим особам, зобов’язаним у майбутньому все повернути з відсотками.

Підприємство, що займається страхуванням, фактично отримує гроші у одного об’єкта і перенаправляє їх в інший, при цьому початковий і кінцевий елементи цього ланцюжка не пов’язані між собою безпосереднім взаємодією, але їх інтереси корелюють. Наявність інтересів не обумовлене відносинами об’єктів, закривають ланцюжок взаємодії, більше того, нерідко вони просто не здогадуються про існування один одного.

Звичайно, надання страхової послуги завжди пов’язане з ризиком невдалого розпорядження отриманими від клієнта грошима. Фірма може занадто ризиковано вкласти фінанси, в результаті гроші не повернуться з прибутком, а з збитками, а в інших випадках і зовсім не повернуться. Як наслідок, особи, яким за домовленостями були покладені страхові відшкодування, нічого не отримають. Наприклад, опинившись у такій ситуації, підприємства, що займаються накопиченням пенсій людей, фактично позбавляють їх фінансової стабільності в майбутньому. Така ситуація на російському ринку довгострокового страхування склалася в 1998 р.

Небезпеки підстерігають на кожному кроці

В рамках надання страхової послуги підприємство може отримати в якості клієнта ризикований дорогий проект. При цьому аналітики фірми, відповідальні за аналіз ризиків, можуть не впоратися зі своєю роботою і не коректно оцінити і повною мірою всі небезпеки, пов’язані з реалізацією плану, що призводить до заниження запитаного винагороди.

Якщо відбудеться страховий випадок, фірма буде зобов’язана сплатити чималі суми клієнту, але надходження при укладанні договору були дуже маленькими. При цьому ущемляються інтереси інших клієнтів того ж підприємства. Якщо вони опиняться в ситуації страхового випадку, для них зростуть ризики залишитися без грошей, оскільки знижується загальний рівень захисту з боку страховика. Якщо деяка фірма перестрахувала ризики підприємства, співпрацює з ризикованим проектом, її інтереси будуть ущемлені.

Страхові послуги організацій, відповідальність за їх реалізацію, нюанси робочого процесу в рамках нинішньої ринкової ситуації – елементи суворо приватного бізнесу. З цього можна припустити, що перевірка і оцінка перспектив, надійності, можливостей, пов’язаних із клієнтом – це не більш ніж приватна завдання підприємства, вирішує, чи варто укладати домовленості.

У той же час подібний підхід зарекомендував себе як некоректний, оскільки інтереси застрахованих осіб, страхувальників та перестрахувальників тісно пов’язані між собою, а сумарно все це впливає на фінансову суспільну стабільність національного рівня.

Страхові підприємства – важливий елемент перерозподільної системи фінансів, що курсують між економічними секторами та категоріями населення. Страхова фірма – незамінний елемент фінансової системи в цілому. В якісній роботі цього сектора і всіх його учасників зацікавлена публіка в самому широкому сенсі цього слова.

Інформаційна диспропорція

Нюанси надання страхової послуги обумовлені специфічним наповненням – суттю продукту. Такого сервісу притаманне досить складний зміст, і зрозуміти механіку роботи ринку непросто – для цього потрібно володіти специфічними знаннями, професіоналізмом. Це особливо важливо для осіб, що пропонують послуги по страхуванню. Саме з цієї причини в даній області надання сервісу – сфера відповідальності спеціалістів, професіоналів, які пройшли атестацію та акредитацію.

Непрофесіоналам не дано права страхувати бажаючих. Профпредприятие має в своєму розпорядженні штатом співробітників, які розуміють суть пропонованого сервісу, його зміст, нюанси надання, а також всі особливості законів, що регламентують фінансові відносини.

В даний час розвиток страхових послуг пішло по шляху стандартизації. Є загальноприйняті правила надання сервісу, об’ємний офіційний документ на специфічному юридичному мовою. Розібратися в ньому може лише людина, навчений працювати з такими даними, а ось для обивателя все це зазвичай здається темним лісом, а тонкощі вислизають від уваги.

Крім того, документація, що регламентує діяльність фірм страхової сфери, досить складна, а люди живуть у швидкому ритмі і не можуть дозволити собі витрачати дні і місяці на оцінку і аналіз такого роду паперів. При необхідності вникнути в правила страхування краще звернутися за консультацією в юридичну компанію. Правда, ціна такої послуги досить висока.

Нюанси випадку

Укладаючи договір надання страхових послуг, обиватель рідко вчитується в документацію, розуміючи, що розібратися в ній буде занадто складно. Особливо допитливі люди готові звернутися до юриста для аналізу запропонованого договору, але ціна консультації порівнянна з премією, яку потрібно сплатити страховику, тому такий шлях не обіцяє вигод, а отже, і не користується попитом.

Ця ситуація не нова. І для багатьох компаній, що працюють в галузі страхування, стала джерелом чималої вигоди. Наприклад, широко поширена практика прописування в домовленості про страхування машини відсутності виплат у разі, якщо подія сталася з вини водія. Оскільки страхувальник, укладаючи договір, практично ніколи не читає його, а якщо і вивчає, то недостатньо уважно, то в разі аварії його часто чекає неприємна новина – ніякого відшкодування не годиться.

Всі види страхових послуг фірм, які обрали для себе шлях інформаційної диспропорції, пов’язані з меншим ризиком, ніж для інших. Збитки в своїй основній масі не покриваються страховою програмою, а ті, що все-таки довелося виплатити, у переважній відсотку випадків шляхом суброгації компенсувалися винним.

Договірна диспропорція

В рамках надання страхових послуг (медичне страхування, довгострокове, накопичувальне, автомобільне і будь-яке інше) підприємство бере на себе ризики клієнта, керує ними. Такий сервіс своєрідний, а успішність у ньому забезпечується високою капіталізацією. У нашій країні ОВС і страхових підприємств відносно небагато, всі вони перераховані у спеціалізованих статистичних виданнях, які публікуються на сайті наглядової служби державного рівня.

Клієнтів у цих фірм незрівнянно більше – десятки мільйонів необов’язкових договорів, а також ОМС, що укладається в обов’язковому порядку всіма громадянами. Якщо активна робота підприємства передбачає укладення індивідуальної домовленості кожна така стає джерелом небезпеки. Сумарно ризиків стане так багато, що керувати ними буде неможливо.

Щоб знайти вихід із ситуації, практикується стандартизація договірних умов і форм. Це допомагає зробити ризики стандартними, спростивши роботу з ними. Вдаючись до типових форм документів, страхові підприємства забезпечують собі можливість вижити на ринку. Альтернативи фактично немає, іншим чином не вийде домогтися відповідності між стабільністю фінансів та якості надання послуги. Право застосування стандартизованої документації закріплено за страховими компаніями чинним законодавством.

Що з цього випливає?

Договірна диспропорція – це така ситуація, коли у клієнта немає можливості вплинути на зміст домовленістю між ним і страховиком. Варіантів всього два: погодитися на умови або відмовитися від підписання паперів.

Страхове підприємство вкладає отримані від клієнта кошти у фінансову документацію, дохідність якої як у відсотковому, так і в абсолютному вираженні досить велика. При невиконанні взятих на себе зобов’язань винні особи зобов’язані виплатити відсотки, враховуючи діючу ставку рефінансування. Якщо вимога висунуто страховому підприємству, виникає складність у застосуванні обумовленого правила. Кредитор може шукати втрачені вигоди, пов’язані з невиконанням зобов’язання з боку боржника, але добре працює це лише в теорії.

Щоб довести свою позицію, клієнт повинен розбиратися в нюансах роботи страхового підприємства, знати, куди вкладені гроші компанії, як це організовано – а від простої людини ця інформація прихована. Страхові послуги специфічні, і судові розгляди, пов’язані з ними, складні, що визначає високу ціну на послугу супроводу, обійтися без якої не вийде. У переважній відсотку випадків витрати на судовий процес виявляються сильніше, ніж стягнені за результатами розгляду з боржника суми, тобто потерпілий все одно залишається в мінусі.

Антиселекція

Важливий нюанс ринку страхових послуг – це так званий несприятливий відбір, тобто відбір до ризиків більшою мірою, ніж інші. Це ті особи, які частіше купують страхові програми. Якщо ціна послуги сформована з розрахунку середньостатистичного ризику, підприємство стає збитковим. Єдиний шлях попередження – підвищення вартості послуги, але більш дорогі страховки згодні купити лише ті, чиї ризики ще вище.

Існує чимало факторів, які активізують такий несприятливий відбір. Наприклад, якщо в рамках домовленості страховик бере на себе зобов’язання пролонгації угоди ще на рік, то в такій програмі більше будуть зацікавлені ті особи, для яких ймовірність зіткнутися з такою небезпекою вище, ніж для всіх інших.

Працюючи над продукцією, тарифами, ставками, аналітики страхового підприємства повинні враховувати антиселекцию, причому старт їй може дати неврахований фактор.

Цей нюанс робочого процесу обліковується в законодавстві при застосуванні правових норм до страхових підприємств. Фірми, які надають страхові послуги, практикують нарахування бонусів тим, кому притаманні менші ризики, і в податковій практиці були прецеденти спроб оподаткування таких бонусів, оцінених в якості безоплатного надання послуг. Ситуація виявилася досить конфліктної, а була породжена нерозумінням суті роботи страхової системи. За підсумками судових перевірок всі рішення податкових інспекцій були скасовані.