Стаття 159.1 КК РФ Шахрайство в сфері кредитування: коментарі, судова практика

Віктор Кузьмін

1 minute

Можливість отримати «легкі» гроші в усі часи приваблювала шахраїв. Ось і зараз ця проблема у суспільстві залишається однією з найбільш гострих. У сфері банківських послуг кредитування стоїть по популярності чи не на першому місці. Зараз не складає особливих труднощів отримати позикові гроші, тим більше що конкуренція змушує банки створювати максимально зручні і лояльні умови для кредитів. Як показує практика, шахрайство у сфері кредитування пов’язано з відсутністю належної перевірки не тільки особистості позичальника, але і його платоспроможності. Причина, приміром, криється в короткому терміні очікування відповіді від банку – це робиться для залучення більшого числа клієнтів.

Введення і питання застосування 159.1 статті

Аж до 2012 р. кримінальне законодавство всі види шахрайства підводило під загальну норму – ст. 159. Для більш ефективної боротьби із злочинністю в грудні 2012 р. в КК були внесені поправки. Вказану загальну норму доповнили ще шістьма. Одна з них – це ст. 159.1 (шахрайство в сфері кредитування).

В результаті нового закону виникла конкуренція між загальною та спеціальною нормою. Колізію варто вирішувати шляхом застосування загальновідомого правила, закріпленого у третій частині статті 17 КК. У ній встановлено, що у випадках, коли злочин передбачено відразу двома нормами, загальної та спеціальної, сукупність відсутня, і відповідальність (кримінальна) настає за другий, більш вузької статті, яка застосовується до даної сфери.

Втім, однозначно вирішити виникаючі на практиці проблеми дане правило не в силах – це обумовлено своєрідною конструкцією ст. 159.1.

Що мається на увазі під шахрайством у сфері кредитування?

Шахрайство визначено законодавцем, по-перше, як розкрадання чужого майна, по-друге, як придбання на нього прав шляхом обману або зловживання довірою. У ситуації з коментованої статті ми має справу з його кваліфікованим видом. Вчинення злочину в даному випадку можливо тільки в особливій групі економічних відносин – кредитних.

Основа кредиту – це дозвіл користуватися одній особі капіталом іншого, оформлене за допомогою договору. Кредитні відносини зараз можуть мати найрізноманітніший вигляд. Найбільш поширені комерційні, банківські, іпотечні, споживчі кредити, автокредити.

Простий склад

Частина перша аналізованої норми містить інформацію про те, що шахрайство в сфері кредитування виражається в розкраданні грошових коштів шляхом подання банку, і в цілому будь-якому іншому кредитору завідомо недостовірної та/або помилкової інформації. За скоєння даного злочину передбачено такі альтернативні покарання:

штраф, верхня межа розміру якого дорівнює 120 тис. руб. або він обчислюється в еквіваленті доходу винного за період до 1 року;
до 2-х років обмеження волі;
до 360 ч. обов’язкових робіт;
до 1 року виправних робіт;
до 2-х років примусових робіт;
до 4-х місяців арешту.

Кваліфікований склад

При кваліфікованому складі ст. 159.1 КК РФ-шахрайство у сфері кредитування вчиняється групою осіб і обов’язково за попередньої домовленості (змови). При цьому винним особам може бути призначено одне з таких покарань:

штраф у розмірі до 300 тис. руб. або в еквіваленті доходу (у т. ч. зарплати) засудженого за період до 2-х років;
до 480 ч. обов’язкових робіт;
до 2-х років виправних робіт;
до 5 років примусових робіт з обтяженням (обмеження волі на строк до року) або без такого;
до 4-х років позбавлення засудженого волі з обтяженням у вигляді її обмеження на термін до року або без такого.

Особливо кваліфікований склад

У третій і четвертій частинах ст. 159.1 (шахрайство в сфері кредитування) відображені ознаки особливо кваліфікованого складу.

По-перше, – це вчинення діянь, зазначених у частинах 1 і 2 даної норми, з використанням службового становища або в розмірі, передбачений як великий. При цьому призначається один з альтернативних видів покарання:

штраф від 100 до 500 тис. руб. або пропорційно доходу засудженого (у т. ч. зарплати) за період від 1 року до 3-х років;
до 5 років примусових робіт з обмеженням (або без такого) волі до 2-х років;
до 6 років позбавлення волі з грошовим обтяженням покарання (до 80 тис. руб. або пропорційно доходу засудженого (у т. ч. зарплати) за період від року до 6 міс.), або з додатковою санкцією у вигляді обмеження свободи на термін до 1,5 років або без такого.

По-друге, це вчинення шахрайства у сфері кредитування організованою групою або в розмірі, передбачений як особливо великий. Санкція передбачає в цьому випадку позбавлення волі (до десяти років) з обтяженням у вигляді обмеження або штрафу або без таких. Максимальний розмір грошового стягнення складає 1 мільйон руб. або в розмірі зарплати, а також будь-якого іншого доходу за період до 3-х років. Строк обмеження волі може бути призначено до 2-х років.

У примітці до аналізованої статті зазначено, що тут і далі під особливо великим і великим розміром мається на увазі сума, що перевищує 6 та 1,5 мільйона рублів відповідно.

Характеристика предмета, об’єкта та об’єктивної сторони злочину

Згідно з коментарями компетентних органів, родовий і видовий об’єкти злочинного діяння повністю збігаються. Ними є суспільні відносини, що сформувалися в області кредитування.

Предметом шахрайства є майно, що належить іншим людям або права на нього. У випадку, якщо воно вчиняється у сфері кредитування мова йде тільки про майно.

Форму об’єктивної сторони шахрайства у сфері кредитування (КК РФ, ст. 159.1) законодавець суворо звів наклеп – це розкрадання, яке здійснює позичальник. Спосіб – надання банку, як кредитора, недостовірних або завідомо для злочинця неправдивих відомостей. Що саме законодавець розуміє під цими поняттями розглянемо далі.

Склади злочинних діянь, передбачених 159.1 статті, матеріальні. Вони визнаються закінченими з того моменту, як на підставі відомостей про фінансовий стан позичальника, є помилковими або недостовірними, гроші були передані або перераховані на кредитну карту.

Неправдиві відомості і недостовірні: в чому відмінність?

Звернувшись до тлумачного словника, можна з’ясувати, що слово «помилковий» трактується, як неправильний, помилковий, містить брехня, оманливий і уявний.

Недостовірні відомості не тільки у випадку з шахрайством в сфері кредитування, але і в цілому – це інформація, яка не відповідає дійсності. До неї належать твердження про події або факти, які не відбувалися в реальності в той момент, до якого відносяться відомості, які оспорюються сторонами. Аналізуючи ці поняття, можна сформулювати висновок.

Неправдива інформація на відміну від недостовірної правдивих відомостей ніколи не містить. У другому випадку спочатку відомості можуть бути фальшивими, уявними. Однак, при певних умовах, відомих позичальника, вони призводять до помилкового уявлення про його платоспроможності у кредитора. Наприклад, людина приносить справжню довідку про доходи в банк та інші необхідні документи, але при цьому навмисно умовчує про існуючих суттєвих зобов’язання за договором застави або найму і т. д.

Опис суб’єктивної сторони, суб’єкта

Суб’єктивна сторона шахрайства у сфері кредитування (КК РФ, 159.1 стаття) – це конкретизований прямий умисел. Свідчити про його наявність можуть:

відсутність реальної фінансової можливості платити по кредиту;
використання фальшивих гарантійних листів, фіктивних документів;
приховування інформації про наявність заставного майна та боргів.

Якщо шахрайство вчиняється з офіційним документом, що звільняє позичальника від обов’язків або надає йому які-небудь права, підробленим самим позичальник, то мова йде про сукупні злочинах, передбачених аналізованою нормою і ст. 327 КК.

Суб’єкт злочину: особа старше 16 років, дієздатна.

Відмежування 159.1 статті (шахрайство в сфері кредитування) від незаконного отримання кредиту (стаття 176)

За суб’єктивною стороні обидва злочинних діяння є умисними. Однак, при шахрайстві у злочинця в момент введення кредитора в оману вже є умисел. Він спрямований на корисливу і безоплатне вилучення чужого майна. У другому випадку мета – це отримання кредиту. Однак, злочинець розраховує його в майбутньому повернути, нехай і несвоєчасно.

На практиці розмежування складів по суб’єктивній стороні можна провести і за наявності або відсутності з боку позичальника певних платежів. Хоча багатьма юристами оплата кредиту невеликими або мізерними сумами, які явно не відповідають розміру обов’язкових щомісячних платежів, сприймається, як спроба уникнути відповідальності позичальника за 159.1 статті КК.

Приклади з практики відіграють важливу роль в аналізі будь кримінально-правової норми, у т. ч. і 159.1 (шахрайство в сфері кредитування). Коментарі сприяють правильному розумінню того або іншого терміна, словосполучення або речення. Вони служать своєрідним керівництвом, а розгляд реальних вироків – це можливість зрозуміти, як суди застосовують усі ці знання на практиці.

Приклад з практики за ч. 2 ст. 159.1

Суд встановив, що у винної особи в певний момент часу виник злочинний умисел на вчинення шахрайства у сфері кредитування, а саме, розкрадання грошей шляхом надання завідомо недостовірних та неправдивих даних банку. Для оформлення в кредит будь-якого товару та подальшого розпорядження ним на свій розсуд винний став підшукувати осіб, які могли б посприяти йому в цьому. Така людина знайшлася, але наслідком його особистість не була встановлена.

Винний, усвідомлюючи протизаконність своїх дій, вступив у злочинну змову з невстановленою особою. Ролі були розподілені наступним чином. Невстановлена особа шукає товар для оформлення в кредит, супроводжує винного до місця, являє завідомо недостовірні і неправдиві відомості про його фінансовий стан для передачі в банк. Обвинувачений, у свою чергу, оформляє товар в кредит. Потім він передає його не встановленій особі та отримує за це винагороду, погашення кредиту в подальшому не здійснює.

Банку було завдано шкоди в сумі 100 тис. руб. Обвинуваченого засудили до одного року позбавлення волі без її обмеження. Покарання було визнано умовним з випробувальним терміном 1 рік.

Рідше зустрічається особливо кваліфікований вид шахрайства у сфері кредитування (ст. 159.1). Практика показує, що дрібне розкрадання поширене серед соціально неблагополучного населення і відбувається не поодинці, а спільно з іншими особами.

Приклад з практики по 4 ч. 159.1 статті КК

Винний, перебуваючи в офісі банку, умисно, маючи намір здійснити розкрадання грошових коштів, надав кредитним менеджеру підроблену копію трудової книжки. В ній містилася запис про його працевлаштування на посаді директора ВАТ. Також він надав завідомо неправдиві довідки про доходи. На підставі наданих документів винному був виданий кредит, який він у продовженні злочинного умислу отримав в офісі банку і потім, не збираючись виконувати зобов’язання з його погашення, розпорядився грошима на свій розсуд. Банку було завдано шкоди в розмірі 8254000 руб.

Обвинувачений був засуджений до трьох років позбавлення волі. Покарання було визнано умовним, призначений випробувальний термін 2 роки.