Ст. 70 КПК РФ. Відвід експерта. Коментарі

Одним з учасників кримінального процесу є експерт. Залучення цього суб’єкта обумовлюється необхідністю отримання висновку з питань, відповіді на які вимагають спеціальних знань. Однак далеко не завжди експерт виконує свої обов’язки. У ст. 70 КПК РФ закріплені обставини, при яких цей учасник процесу підлягає відводу. Розглянемо їх докладніше.

Підстави для відводу експерта

Вони закріплені в 2 частини статті 70 КПК. Відвід судового експерта здійснюється:

Рішення про виключення суб’єкта з виробництва приймається за правилами, закріпленим у першій частині статті 69 КПК.

Нюанси участі

Залучення суб’єкта до одного виробництва в якості спеціаліста та експерта законодавством не заборонено. При цьому важливо враховувати один нюанс. Заборона не діє, якщо суб’єкт був спочатку фахівцем, а потім експертом, а не навпаки. Виступивши в якості експерта, громадянин не може змінити своє правове положення на статус спеціаліста. В іншому випадку будуть порушені приписи статей 61 і 71.

Йдеться, зокрема, про випадки, коли спеціаліст надає допомогу у вилученні речовин або предметів в ході слідчої дії, а згодом вирішується питання про виконання ним експертизи. У таких ситуаціях відвід експерта не здійснюється.

Попереднє участь суб’єкта в процесі

Це обставина не виступає причиною відводу експерта ні в яких ситуаціях. Якщо громадянин брав участь в статус спеціаліста в огляді місця злочину, а після цього виконував дослідження або експертизу по речовинам/предметів, вилучених з цього місця, довідка, складена за результатами такого аналізу, або висновок може бути доказом у розслідуваної справи.

Некомпетентність

Під компетентністю слід розуміти наявність певних знань в конкретній області. Іншими словами, суб’єкт повинен бути добре обізнаний в якихось питаннях. Відповідно, некомпетентністю слід вважати властивість особи, наявність якої не дозволяє відносити його до суб’єктів, що є як мінімум знають або достатньо обізнаними у сфері знань, необхідної для виконання об’єктивного і повного дослідження і підготовки мотивованого висновку.

На це властивість може вказувати на відсутність у суб’єкта спеціальної освіти, достатнього досвіду роботи, кваліфікації та ін.

Оцінка відповідності

Встановлювати, компетентний експерт чи ні, повинен слідчий, дізнавач, суддя за власним переконанням. При цьому їх висновки можуть не збігатися з позицією обвинуваченого/підозрюваного, обвинувача, захисника, потерпілого, цивільних відповідачів та позивачів, їх представників.

Відмова в задоволенні прохання про відвід експерта повинен бути мотивованим. Незгода з думкою суб’єкта, що заявив клопотання, має бути аргументовано.

Відмова експерта від виконання дослідження

Законодавство передбачає можливість громадянина, уповноваженого на проведення експертизи, повернути постанову про її призначення без виконання, якщо він вважатиме, що не має достатніх знань для виробництва процедури.

Як встановлено в 1 частини 16 статті ФЗ № 73, державний експерт повинен скласти письмове мотивоване повідомлення про неможливість оформити висновок, якщо питання, поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції, отримані матеріали непридатні для дослідження та формулювання висновків, а особі при цьому було відмовлено в їх доповнення. Це повідомлення направляється в орган чи суб’єкту, що призначив експертизу.

Деякі юристи вважають, що про відвід експерта в таких ситуаціях мова йти не повинна. Однак, на думку інших аналітиків, такий суб’єкт повинен бути виключений з виробництва.

Пояснення

Повідомлення експерта про неможливість виконати покладені на нього обов’язки є підставою для прийняття рішення про відведення слідчим, суддею, дізнавачем. Правило, закріплене в 1 частини 16 статті ФЗ № 73, поширюється тільки на державних експертів. Багато юристів вважають, що слід поширити його і на інших компетентних осіб.

Якщо експерт розуміє, що питання, поставлені перед ним, виходять за межі знань, які він має, або сучасний рівень наукового розвитку не дозволяє відповісти на них, то у всякому випадку у нього є право скласти письмове мотивоване повідомлення про це.

Слід врахувати, що перед виконанням дослідження експерт попереджається в суді або на етапі попереднього слідства про відповідальність, закріпленої статтею 307 КК за складання завідомо неправдивих висновків. Відповідно, відмова від направлення повідомлення про неможливість провести дослідження може розцінюватися як невиконання обов’язків, покладених на громадянина.

Повідомлення експерта можна вважати формою самовідводу.

Службова або інша залежність

Вона вважається безумовною підставою для відводу, навіть якщо на момент участі особи в процесі вона вже не має місця.

Службової називають залежність, пов’язану з місцем здійснення трудової діяльності суб’єкта, що має спеціальні знання або якимось чином відноситься до місця роботи, заняття службовця.

Поняття “залежність” передбачає такий стан суб’єкта, при якому він підпорядковується чиєїсь влади, волі. При цьому, відповідно до словника Ожегова, має місце відсутність самостійності і свободи. Самостійним вважається особа, що здійснює свою поведінку без стороннього впливу і допомоги, власними силами. Під свободою слід розуміти відсутність обмежень чи утисків у чому-небудь. Виходячи з цих визначень, можна зробити висновок, що в деяких випадках, коли підпорядкованість мала місце, залежним особа все-таки не було, оскільки не було позбавлене свободи і самостійності. В такому разі виходить, що фактичні підстави для відводу були відсутні. Однак це не так.

У розглянутому випадку сумніви повинні тлумачитися на користь об’єктивності вивчення обставин події. Навіть якщо не вважати такого суб’єкта не підпадають під ознаки, закріплені 2 пунктом 2 частини статті 70 КПК, він не має права виступати експертом, відповідно до вимог ч. 2 ст. 61 Кодексу. Згідно з цією нормою, особа не може залучатися до проведення досліджень, якщо є обставини, що дозволяють припускати наявність у нього прямій або непрямій зацікавленості в результаті справи.

Додатково

Існує ще одне розпорядження, про яку необхідно згадати. Згідно 3 частини 18 статті ФЗ № 73, до виконання судової експертизи живого громадянина не може залучатися лікар, надавав раніше цього суб’єкту медичну допомогу. Дане обмеження поширюється на випадки проведення судово-психіатричного дослідження, здійснюваного без безпосереднього огляду громадянина. Такі лікарі, відповідно, підлягають відводу.

При винесенні рішення про усунення державного експерта або медпрацівника суддя, дізнавач, слідчий повинні посилатися на положення 2 частини статті 61 КПК та ст. 18 ФЗ № 73.