Ст. 113 КПК РФ. Привід. Заходи процесуального примусу

Віктор Кузьмін

1 minute

Кримінально-процесуальний закон передбачає різні заходи примусу. Однією з них є привід. Стаття 113 Кримінально-процесуального кодексу визначає основні правила застосування цієї заходи. Розглянемо їх.

Загальні відомості

Купуючи певний статус, учасники кримінального провадження приймають на себе зобов’язання про явку. Ст. 113 КПК РФ встановлює відповідальність за його порушення.

Якщо за викликом уповноваженого органу або службовця свідок, обвинувачений, потерпілий чи підозрюваний без поважної причини не з’явився, він може бути доставлений примусово. У цьому полягає суть приводу.

Якщо у осіб, зазначених вище, виникли обставини, що перешкоджають явці, вони повинні повідомити про них негайно в орган, який викликав їх.

Постанова дізнавача, суду, слідчого перед виконанням оголошується суб’єкту, який підлягає приводу. Факт ознайомлення зі змістом акта підтверджується підписом громадянина.

Згідно ст. 113, примусове доставляння особи не може проводитися в нічний час, тобто в проміжок часу між десятою годиною вечора та шостої ранку. Виняток становлять невідкладні обставини обумовлені законодавством.

У ч. 6 ст. 113 КПК закріплено, що приводу не підлягають:

неповнолітні особи до 14 років;
вагітні жінки;
громадяни, стан яких не дозволяє залишити місце свого перебування.

Остання обставина має бути підтверджено компетентним лікарем.

Органи дізнання застосовують примусову міру на підставі постанови, судові пристави – згідно з судовим актом.

Особливості суб’єктного складу

У ст. 113 КПК визначено чотири категорії осіб, до яких може бути застосована примусова міра у вигляді приводу: підозрюваний, потерпілий, обвинувачений, свідок. Між тим не можна вважати цей перелік вичерпним.

До кола осіб, на яких поширюється ст. 113 КПК, можна віднести також:

цивільних відповідачів та позивачів;
фахівців, експертів;
понятих;
перекладачів.

Законодавство передбачає допит фахівців, експертів та інших осіб. У статті 188 Кодексу (ч. 3) обумовлено, що за неявку на допит без поважної причини викликається особа може бути примусово доставлено у відповідний орган.

Важливий момент

Положення першої частини ст. 113 КПК застосовні тільки до тих осіб, присутність яких необхідно. Вони можуть виступати в якості носіїв інформації, що має доказове значення.

У деяких випадках виникає необхідність забезпечити присутність фахівців і експертів, вже брали участь у справі, для надання ними пояснень по виданих висновків.

Для приводу за наявності підстав, встановлених ст. 113 КПК, підлягає потерпілий громадянин.

Разом з тим слід враховувати, що кримінальне законодавство не передбачає можливість примусового доставляння юр. особи, що став жертвою діяння, або представника жертви злочину, є фіз. особою та допущеного до процесу. ких відповідачів та позивачів;

фахівців, експертів;
понятих;
перекладачів.

Спірні ситуації

При розгляді справ часто виникає питання про те, чи має суд право забезпечувати явку на засідання особи, не залученого до розгляду в якості учасника, шляхом прийняття рішення про привід і не будуть ущемлені в такому випадку конституційні права цього суб’єкта, не порушуються принципи змагальності, неупередженості та незалежності судочинства.

Конституційний суд пояснив наступне. По справах, які знаходяться у провадженні судової інстанції, лише вона має право визначати, які саме докази будуть вивчатися, які заходи слід вважати необхідними для отримання відомостей про дослідження яких просять особи, які беруть участь у процесі.

Визнавши конкретні заходи необхідними для забезпечення провадження у справі, в тому числі привід, або виклик, зазначені в обвинувальному висновку, суд виносить рішення обов’язкове для всіх суб’єктів, яким воно адресоване.

Прийняття іншими особами і інстанціями рішень, що стосуються відповідальності, обов’язків, прав учасників процесу, свідчило б про втручання в діяльність суду, порушення принципу незалежності суддів.

цивільних відповідачів та позивачів;
фахівців, експертів;
понятих;
перекладачів.

Законодавство передбачає допит фахівців, експертів та інших осіб. У статті 188 Кодексу (ч. 3) зазначено, що при неявці на допит без поважної причини викликається особа може бути примусово доставлено у відповідний орган.

Зміст заходів

Привід є, по суті, примусовим дією. Зовні він схожий на затримання чи тимчасове обмеження свободи пересування громадянина.

Службовці, що виконують постанову або рішення про застосування цієї заходи, пропонують особі добровільно пройти за місцем виклику в їх супроводі. Примус може застосовуватися тільки у разі відмови громадянина або його спробах сховатися.

Порядок виробництва приводу припиняє свою дію після завершення заходів, для участі в яких викликався суб’єкт.

Перешкодою для його здійснення є відсутність відомостей, що підтверджують той факт, що особа була належним чином повідомлена про винесене відносно нього рішення.

Умова застосування

Якщо викликаний громадянин не з’явився, дана обставина в обов’язковому порядку підтверджується протоколом відповідної слідчої дії, визначенням/постановою про перенесення слухання, довідкою чи іншим документом.

Для прийняття органом дізнання рішення про привід буде достатньо лише одного випадку неявки.

Поважні причини

113 статті не зазначено, які обставини у разі неявки особи можна вважати поважними. На практиці до таких причин відносять:

несвоєчасне отримання сповіщення (повістки);
хвороба громадянина, викликається в уповноважений орган або його близького родича;
наявність малолітніх дітей і відсутність можливості залишити їх з ким-небудь на час виробництва слідчого або судового дії.

Перешкодою для явки можуть бути й інші об’єктивні причини. Їх повний перелік визначити досить важко. У зв’язку з цим, обставини неявки оцінюються в кожному випадку судом індивідуально.

Нюанси

Об’єктивне наявність обставин, що перешкоджають явці за викликом, не усуває можливості винесення постанови про привід. Це пов’язано з наступними факторами.

По-перше, про виникнення відповідних обставин особа зобов’язана повідомити негайно. При цьому можуть використовуватися будь-які доступні засоби зв’язку. Повідомити потрібно саме той орган, який викликає.

По-друге, в законодавстві обов’язок повідомлення встановлена невипадково. Уповноважений орган/службовець, оцінивши поважність причин, приймає рішення про надання або не винесенні постанови про привід.

Відповідно, якщо обставини об’єктивно перешкоджають явці, акт не виноситься, а особа буде викликано в інший день і в інший час.

Обмеження

У статті 113 передбачено заборону на здійснення приводу в нічний час, тобто з 22.00 до 6.00 за місцевим часом. Виняток становлять невідкладні обставини.

Випадком, що не терпить зволікання, вважається ситуація, при якій фактичні підстави для застосування заходів виникли раптово і при цьому існують фактори, які можуть спричинити втрату інформації, що має значення для виробництва.

Іноді нічний привід може бути обумовлений не невідкладністю обставин, а неможливістю доставити особу в денний час огляду його ухилення від явки.

Додатково

Громадяни, які не досягли 14 років, люди, які мають захворювання, що не дозволяють залишити місце лікування, вагітні жінки можуть з’явитися за викликом добровільно в супроводі безпосереднього виконавця приводу, або з участю свого законного представника, в тому числі батьків, опікуна тощо

Дане правило діє у разі, якщо зазначені особи згодні на привід. Примусове їх доставляння до відповідного органу або посадовій особі не допускається.