Скасування усиновлення: порядок та судова практика

Суб’єктний склад

Скасування усиновлення здійснюється за рішенням суду, прийнятого в рамках позовного провадження. Органи опіки та піклування обов’язково повинні брати участь у розгляді таких справ. Це обумовлено тим, що скасування усиновлення відноситься до категорії спорів, що стосуються виховання дітей. Вимога про обов’язкову участь зазначених органів у вирішенні спірної ситуації випливає з їх завдань, визначених цивільним та сімейним законодавствами.

Основний з них, зокрема, виступає забезпечення необхідного захисту інтересів і прав усиновлених дітей. Органу опіки та піклування слід обстежити умови життя опікуваного. Виконавши цю процедуру, він повинен надати висновок суду про відповідність припинення усиновлення інтересам утриманця. Аналогічний документ по суті розгляду після дебати сторін слухання дає також і прокурор. У відповідності зі ст. 140 (п. 2) СК йому також належить брати участь в справі.

Важливий момент

Сімейний кодекс, на відміну від Кпшс, не передбачає визнання недійсності рішення про усиновлення. Однак дана дія може стосуватися рішень, прийнятих до введення чинного СК, згідно ст. 112 Кпшс. Вона, зокрема, говорить, що усиновлення визнається недійсним у випадках, коли:

• Воно грунтувалося на підроблених документах.
• В якості усиновителя виступала особа, яку визнано обмежено або повністю недієздатною або позбавлена батьківських прав.
• Воно є фіктивним.

Усиновлення, яке було здійснено з зазначеними порушеннями після введення СК, але до прийняття судового порядку (з 1.03 по 26.09.1996 року), може визнаватися судом недійсним у разі, якщо це відповідає інтересам опікуваного. Дане положення роз’яснюється у п. 21 Постанови Пленуму ВС № 9 від 4.07.1997 р. Якщо дані порушення були допущені в разі усиновлення в судовому порядку, то вони можуть виступати в якості причин скасування рішення чи відмови у задоволенні заяви про прийняття дитини в сім’ю. Дане питання також вирішується у відповідності з інтересами опікуваного.