Систематизація законодавства: поняття і види

У статті розглянуто систематизація законодавства, поняття і види таких форм правотворчості, як консолідація, інкорпорація і кодифікація. Також представлені етапи проведення систематизації та проблемні питання регулювання кодифікації законодавства.

Основне поняття

Поняття систематизації законодавства можна представити у вигляді цілеспрямованої діяльності компетентних органів, яка націлена на вдосконалення та впорядкування законодавства з метою зручності застосування і використання на практиці.

Поняття систематизації включає кілька форм правової діяльності:

  • збір існуючих нормативних актів, їх розміщення та обробка за певною системою;
  • видання різних збірок і зборів;
  • прийняття актів на основі об’єднання розрізнених норм права, які були видані за одним запитом;
  • систематизація законодавства на базі прийняття актів, в яких містяться старі і нові норми права.

Ознаки і принципи систематизації

Виходячи з функцій установ, що здійснюють облік законодавчих актів, можна виділити такі принципи систематизації:

  • достовірність інформації, заснованої на офіційних джерелах, а також на своєчасність фіксації змін, які вносилися правові акти;
  • систематизація законодавства, що виражає повноту інформаційної бази, що забезпечує фіксацію довідкової інформації;
  • зручність використання, яке необхідне для якісного й оперативного пошуку правових дані.

Ознаки систематизації:

  • здійснюється правоохоронними органами, але в практиці зустрічається і неофіційна систематизація;
  • приставляє собою особливий вид юридично значимої діяльності;
  • систематизація законодавства за своєю природою спрямована на створення кодифікованих законодавчих актів;
  • об’єктом діяльності виступає законодавство у вигляді системи правових актів;
  • виражається у вигляді безперервної діяльності правомочних осіб.

Цілі

Системність спочатку закладена в правовій природі всіх існуючих нормативних актів. Систематизація російського законодавства включає такі цілі:

  • встановлення, а також усунення існуючих дефектів законодавства;
  • інформаційний вплив норм права на людське правосвідомість;
  • забезпечення максимальної зручності користування законодавчими актами;
  • підвищення ефективності чинного законодавства;
  • сприяння дослідженню та вивченню законодавства.

Систематизація законодавства відрізняється наступними властивостями:

  • забезпечує виявлення і ліквідацію всіх невідповідностей у нормах права, які є застарілими або суперечать один одному;
  • дозволяє виробляти вдосконалення діючих норм права, надавати їм несуперечливості та системності;
  • дає можливість швидко орієнтуватися в нормативній базі.

Форми і види

Форми систематизації законодавства мають на увазі наступне:

  • підготовку і видання різних збірок і зборів нормативних актів;
  • збір державними органами, установами і підприємствами чинних правових актів, їх зберігання і обробку;
  • підготовку і прийняття норм права на базі об’єднання розрізнених актів;
  • прийняття нових нормативних актів.

Види систематизації законодавства:

  • Кодифікація.
  • Інкорпорація.
  • Консолідація.
  • Кодифікація

    Цей елемент систематизації являє собою форму переробки діючих норм права, також він представлений у вигляді способу упорядкування законодавства, звільнення від застарілих норм.

    Систематизація і кодифікація законодавства можуть бути декількох видів:

  • Загальна кодифікація – прийняття певної серії кодифікаційних норм, а також створення узгодженої системи правових актів.
  • Міжгалузева кодифікація. Допускає об’єднання норм права не за галузями, а за принципом регулювання всіх категорій суспільних відносин. Цей вид кодифікації ще називають комплексним, так як він вважається додатковим напрямком кодифікаційних роботах, які представляють істотне значення для суспільства.
  • Галузева кодифікація. Виступає у вигляді форми систематизації законодавства, яка, по суті, охоплює ті чи інші галузі права.
  • Спеціальна кодифікація – видання актів, які регулюють той чи інший інститут права.
  • Кодифікація. Основні характеристики

    Кодифікація має ряд характерних рис:

    • регулює значну сферу відносин (трудові, майнові, шлюбно-сімейні відносини);
    • кодифіковані акти координують принципово важливі питання стосовно суспільного життя, які є нормативною основою того чи іншого інституту законодавства;
    • способи систематизації законодавства, виступають у вигляді кодифікації, розраховані на створення стабільних і стійких норм, які спрямовані на тривалий термін впливу;
    • будучи підсумком у вдосконаленні законодавства, кодифікація представлена у вигляді зведеного акта, упорядочиваемого сукупність всіх взаємозалежних один від одного приписів;
    • є документом, який включає в себе перевірені життям і практикою чинні норми, обумовлені динамікою життя суспільства.

    Інкорпорація

    До способів систематизації законодавства відноситься інкорпорація. Цей елемент представлений у вигляді форми систематизації, за якої правові акти одного рівня об’єднуються повністю або частково у видаються збірники.

    Інкорпорація представлена у вигляді постійної діяльності державних та інших органів для підтримання законодавства у контрольному стані, для забезпечення його доступності, постачання широкого кола суб’єктів достовірною інформацією стосовно законів і нормативних актів чинній редакції.

    Інкорпорація виступає у вигляді нижчого рівня систематизації і є передумовою для кодифікації. Її особливість полягає в тому, що правовий зміст актів не вносяться які-небудь зміни, тому й зміст таких норм, по суті, залишається незмінним. Саме ця властивість відрізняє її від консолідації та кодифікації.

    Класифікація

    Види систематизації законодавства у формі інкорпорації діляться згідно з юридичною силою, характером розміщення і обсягом охопленого матеріалу, а також з методом його обробки.

    Виходячи з юридичної сили прийнятих зібрань і збірників по суб’єкту, який здійснює систематизацію, розрізняють такі види інкорпорації:

    • Офіційна – здійснюється за дорученням, від імені або з санкції уповноваженого органу правотворчості, який схвалює або затверджує підготовлений звід законів. Таке зібрання законів наділений офіційним характером, а отже на його матеріали можна посилатися в разі правозастосовної або правотворчої діяльності.
    • Напівофіційна – видання збірників і зібрань законодавства, виходячи з доручення правотворчого органу, спеціально уповноваженими органами. Правотворчий орган не виробляє офіційного схвалення і затвердження збірників, тому такі нормативні тексти не наділені офіційними характером.
    • Неофіційна – здійснюється суб’єктами, які не мають спеціальних повноважень для видання зібрань законодавства. Тому такий вид діяльності здійснюється тільки з ініціативи самого суб’єкта, і нормативні акти, відповідно, правовою силою не наділяються.

    У відповідності з характером розташування матеріалу інкорпорація буває:

  • Хронологічної – норми права розташовані послідовно, виходячи з дати видання. У такому порядку публікуються підзаконні акти та закони.
  • Систематична – нормативні акти розміщені за тематичними розділами, виходячи зі змісту. У кожному розділі здійснено розподіл актів у відповідність із предметним принципом (іншими словами, виходячи з сфер державного впливу).
  • Змішана – при такій формі систематизації видання законодавчих норм поєднуються з предметним і хронологічного принципу розташування матеріалу. Це означає, що розділи зборів складаються тематично, а нормативні акти розташовуються в порядку хронології.
  • Інкорпорація також класифікується на підставі обсягу охопленого нормативного матеріалу. За такою ознакою розрізняють часткову (галузеву) та генеральну (повну) інкорпорацію.

    Виходячи з методів обробки норм права, систематизація буває:

  • Простий – з нормативних актів виключаються скасовані норми, а також ті положення, термін дії яких закінчився.
  • Складною – зі збірників підлягають виключенню формально не скасовані, але в той же час втратили силу актів.
  • Результат такого типу систематизації – інкорпоровані збірники, склепіння, зборів.

    Консолідація

    Способи систематизації законодавства, які виступають в консолідації, представлені у формі нормативного впливу, при якому чинні нормативні акти підлягають об’єднанню без зміни змісту. У цьому випадку акти правотворчості об’єднуються за ознакою віднесення до одного з видів суспільної діяльності. Вони підлягають затвердженню органом правотворчості в якості нового джерела права, а попередні акти визнаються такими, що втратили законну силу.

    Суб’єктами консолідації є офіційні органи правотворчості.

    Стадії

    Етапи систематизації:

  • Складання плану роботи, вказуються етапи, цілі, необхідні кошти для забезпечення такого роду заходи.
  • Підбір форми систематизації.
  • Визначення передбачуваного обсягу нормативного матеріалу, який підлягає обробці.
  • Збір та узагальнення правового матеріалу, а також його реєстрація.
  • Звільнення матеріалу від актів, які були раніше скасовані.
  • Складання списків актів, які фактично не є чинними, в силу чого підлягають виключенню з подальшою кодифікованої роботи.
  • Затвердження оформленого списку з органами, які брали участь у затвердженні пропущених актів законодавства.
  • Виключення з числа діючих норм права вступних частин.
  • Створення алфавітної картотеки.
  • Розробка збірника, в якому буде викладено матеріал.
  • Встановлення наявних протиріч у законодавстві.
  • Проблеми систематизації законодавства

    До основних недоліків групування вітчизняного матеріалу відносять наступні:

  • Частина розділів має застаріле поділ.
  • Фінансове право недостатньо глибоко розроблено, оскільки не передбачає у своєму складі розділу «Бухгалтерський облік».
  • Класифікатор має ряд помилок, наприклад, «Довірча власність» –підрозділ, який міститься в розділі про власність (Цивільний кодекс не передбачає такого інституту).
  • Серед форм фактично існуючих утворень зустрічаються такі види організацій, як інофірми, малі та спільні підприємства, біржі. Все це форми, не передбачені чинним Цивільним кодексом.
  • Висновок

    У статті було розглянуто систематизація законодавства, поняття і види такої юридичної діяльності, як кодифікація, інкорпорація і консолідація. Основною особливістю систематизації є упорядкування законодавства спільно з його удосконаленням і оновленням. Підсумкова мета систематизації – прийняття нової, стабільно працюючої законодавчої системи.