Систематизація законодавства: поняття і види

Віктор Кузьмін

1 minute

У статті розглянуто систематизація законодавства, поняття і види таких форм правотворчості, як консолідація, інкорпорація і кодифікація. Також представлені етапи проведення систематизації та проблемні питання регулювання кодифікації законодавства.

Основне поняття

Поняття систематизації законодавства можна представити у вигляді цілеспрямованої діяльності компетентних органів, яка націлена на вдосконалення та впорядкування законодавства з метою зручності застосування і використання на практиці.

Поняття систематизації включає кілька форм правової діяльності:

збір існуючих нормативних актів, їх розміщення та обробка за певною системою;
видання різних збірок і зборів;
прийняття актів на основі об’єднання розрізнених норм права, які були видані за одним запитом;
систематизація законодавства на базі прийняття актів, в яких містяться старі і нові норми права.

Ознаки і принципи систематизації

Виходячи з функцій установ, що здійснюють облік законодавчих актів, можна виділити такі принципи систематизації:

достовірність інформації, заснованої на офіційних джерелах, а також на своєчасність фіксації змін, які вносилися правові акти;
систематизація законодавства, що виражає повноту інформаційної бази, що забезпечує фіксацію довідкової інформації;
зручність використання, яке необхідне для якісного й оперативного пошуку правових дані.

Ознаки систематизації:

здійснюється правоохоронними органами, але в практиці зустрічається і неофіційна систематизація;
приставляє собою особливий вид юридично значимої діяльності;
систематизація законодавства за своєю природою спрямована на створення кодифікованих законодавчих актів;
об’єктом діяльності виступає законодавство у вигляді системи правових актів;
виражається у вигляді безперервної діяльності правомочних осіб.

Цілі

Системність спочатку закладена в правовій природі всіх існуючих нормативних актів. Систематизація російського законодавства включає такі цілі:

встановлення, а також усунення існуючих дефектів законодавства;
інформаційний вплив норм права на людське правосвідомість;
забезпечення максимальної зручності користування законодавчими актами;
підвищення ефективності чинного законодавства;
сприяння дослідженню та вивченню законодавства.

Систематизація законодавства відрізняється наступними властивостями:

забезпечує виявлення і ліквідацію всіх невідповідностей у нормах права, які є застарілими або суперечать один одному;
дозволяє виробляти вдосконалення діючих норм права, надавати їм несуперечливості та системності;
дає можливість швидко орієнтуватися в нормативній базі.

Форми і види

Форми систематизації законодавства мають на увазі наступне:

підготовку і видання різних збірок і зборів нормативних актів;
збір державними органами, установами і підприємствами чинних правових актів, їх зберігання і обробку;
підготовку і прийняття норм права на базі об’єднання розрізнених актів;
прийняття нових нормативних актів.

Види систематизації законодавства:

Кодифікація.

Інкорпорація.

Консолідація.

Кодифікація

Цей елемент систематизації являє собою форму переробки діючих норм права, також він представлений у вигляді способу упорядкування законодавства, звільнення від застарілих норм.

Систематизація і кодифікація законодавства можуть бути декількох видів:

Загальна кодифікація – прийняття певної серії кодифікаційних норм, а також створення узгодженої системи правових актів.

Міжгалузева кодифікація. Допускає об’єднання норм права не за галузями, а за принципом регулювання всіх категорій суспільних відносин. Цей вид кодифікації ще називають комплексним, так як він вважається додатковим напрямком кодифікаційних роботах, які представляють істотне значення для суспільства.

Галузева кодифікація. Виступає у вигляді форми систематизації законодавства, яка, по суті, охоплює ті чи інші галузі права.

Спеціальна кодифікація – видання актів, які регулюють той чи інший інститут права.

Кодифікація. Основні характеристики

Кодифікація має ряд характерних рис:

регулює значну сферу відносин (трудові, майнові, шлюбно-сімейні відносини);
кодифіковані акти координують принципово важливі питання стосовно суспільного життя, які є нормативною основою того чи іншого інституту законодавства;
способи систематизації законодавства, виступають у вигляді кодифікації, розраховані на створення стабільних і стійких норм, які спрямовані на тривалий термін впливу;
будучи підсумком у вдосконаленні законодавства, кодифікація представлена у вигляді зведеного акта, упорядочиваемого сукупність всіх взаємозалежних один від одного приписів;
є документом, який включає в себе перевірені життям і практикою чинні норми, обумовлені динамікою життя суспільства.

Інкорпорація

До способів систематизації законодавства відноситься інкорпорація. Цей елемент представлений у вигляді форми систематизації, за якої правові акти одного рівня об’єднуються повністю або частково у видаються збірники.

Інкорпорація представлена у вигляді постійної діяльності державних та інших органів для підтримання законодавства у контрольному стані, для забезпечення його доступності, постачання широкого кола суб’єктів достовірною інформацією стосовно законів і нормативних актів чинній редакції.

Інкорпорація виступає у вигляді нижчого рівня систематизації і є передумовою для кодифікації. Її особливість полягає в тому, що правовий зміст актів не вносяться які-небудь зміни, тому й зміст таких норм, по суті, залишається незмінним. Саме ця властивість відрізняє її від консолідації та кодифікації.

Класифікація

Види систематизації законодавства у формі інкорпорації діляться згідно з юридичною силою, характером розміщення і обсягом охопленого матеріалу, а також з методом його обробки.

Виходячи з юридичної сили прийнятих зібрань і збірників по суб’єкту, який здійснює систематизацію, розрізняють такі види інкорпорації:

Офіційна – здійснюється за дорученням, від імені або з санкції уповноваженого органу правотворчості, який схвалює або затверджує підготовлений звід законів. Таке зібрання законів наділений офіційним характером, а отже на його матеріали можна посилатися в разі правозастосовної або правотворчої діяльності.
Напівофіційна – видання збірників і зібрань законодавства, виходячи з доручення правотворчого органу, спеціально уповноваженими органами. Правотворчий орган не виробляє офіційного схвалення і затвердження збірників, тому такі нормативні тексти не наділені офіційними характером.
Неофіційна – здійснюється суб’єктами, які не мають спеціальних повноважень для видання зібрань законодавства. Тому такий вид діяльності здійснюється тільки з ініціативи самого суб’єкта, і нормативні акти, відповідно, правовою силою не наділяються.

У відповідності з характером розташування матеріалу інкорпорація буває:

Хронологічної – норми права розташовані послідовно, виходячи з дати видання. У такому порядку публікуються підзаконні акти та закони.

Систематична – нормативні акти розміщені за тематичними розділами, виходячи зі змісту. У кожному розділі здійснено розподіл актів у відповідність із предметним принципом (іншими словами, виходячи з сфер державного впливу).

Змішана – при такій формі систематизації видання законодавчих норм поєднуються з предметним і хронологічного принципу розташування матеріалу. Це означає, що розділи зборів складаються тематично, а нормативні акти розташовуються в порядку хронології.

Інкорпорація також класифікується на підставі обсягу охопленого нормативного матеріалу. За такою ознакою розрізняють часткову (галузеву) та генеральну (повну) інкорпорацію.

Виходячи з методів обробки норм права, систематизація буває:

Простий – з нормативних актів виключаються скасовані норми, а також ті положення, термін дії яких закінчився.

Складною – зі збірників підлягають виключенню формально не скасовані, але в той же час втратили силу актів.

Результат такого типу систематизації – інкорпоровані збірники, склепіння, зборів.

Консолідація

Способи систематизації законодавства, які виступають в консолідації, представлені у формі нормативного впливу, при якому чинні нормативні акти підлягають об’єднанню без зміни змісту. У цьому випадку акти правотворчості об’єднуються за ознакою віднесення до одного з видів суспільної діяльності. Вони підлягають затвердженню органом правотворчості в якості нового джерела права, а попередні акти визнаються такими, що втратили законну силу.

Суб’єктами консолідації є офіційні органи правотворчості.

Стадії

Етапи систематизації:

Складання плану роботи, вказуються етапи, цілі, необхідні кошти для забезпечення такого роду заходи.

Підбір форми систематизації.

Визначення передбачуваного обсягу нормативного матеріалу, який підлягає обробці.

Збір та узагальнення правового матеріалу, а також його реєстрація.

Звільнення матеріалу від актів, які були раніше скасовані.

Складання списків актів, які фактично не є чинними, в силу чого підлягають виключенню з подальшою кодифікованої роботи.

Затвердження оформленого списку з органами, які брали участь у затвердженні пропущених актів законодавства.

Виключення з числа діючих норм права вступних частин.

Створення алфавітної картотеки.

Розробка збірника, в якому буде викладено матеріал.

Встановлення наявних протиріч у законодавстві.

Проблеми систематизації законодавства

До основних недоліків групування вітчизняного матеріалу відносять наступні:

Частина розділів має застаріле поділ.

Фінансове право недостатньо глибоко розроблено, оскільки не передбачає у своєму складі розділу «Бухгалтерський облік».

Класифікатор має ряд помилок, наприклад, «Довірча власність» –підрозділ, який міститься в розділі про власність (Цивільний кодекс не передбачає такого інституту).

Серед форм фактично існуючих утворень зустрічаються такі види організацій, як інофірми, малі та спільні підприємства, біржі. Все це форми, не передбачені чинним Цивільним кодексом.

Висновок

У статті було розглянуто систематизація законодавства, поняття і види такої юридичної діяльності, як кодифікація, інкорпорація і консолідація. Основною особливістю систематизації є упорядкування законодавства спільно з його удосконаленням і оновленням. Підсумкова мета систематизації – прийняття нової, стабільно працюючої законодавчої системи.