Система та види адміністративних стягнень

Види адміністративних стягнень в країнах СНД

Законодавства України і Республіки Білорусь в області адміністративних стягнень схожі між собою. Заходи покарань поділяються на основні і додаткові. Згідно з Кодексом РБ до першої категорії відносяться виправні роботи, попередження, штраф та арешт. Додаткові види адміністративних стягнень в РБ містять у собі конфіскацію, повернення вартості об’єкта правопорушення. Найсуворішою мірою адміністративного покарання у Білорусі є адміністративний арешт. Загальний строк цього виду стягнення становить 15 діб. Не підлягають арешту особи, у яких є на утриманні неповнолітні діти, інваліди і пенсіонери старше 80 років.

Види адміністративних стягнень в РБ включають виправні роботи. Дана міра встановлюється на строк не більше двох місяців і застосовується до осіб, які були звільнені від кримінальної відповідальності за злочини, що не несуть великої небезпеки для суспільства. При цьому злочинець повинен був загладити свою провину, наприклад, відшкодувати збиток. Види адміністративних стягнень в Україні також включають виправні роботи строком до двох місяців. Але в країні існують ще громадські, які призначаються не більше ніж на шістдесят годин. Даний вид робіт не призначається вагітним жінкам, інвалідам, чоловікам і жінкам пенсійного віку. Виправні роботи так само, як і в Росії, відбуваються за місцем роботи, і за результатами утримується 20 відсотків на користь держави.

Види адміністративних стягнень РК схожі з російськими. Однією з найбільш розповсюджених мір покарання є штраф, що виражається в нарахуванні процентів від суми невиконаного податкового зобов’язання, завданої довкіллю шкоди, несплачених відрахувань, операції, виконаної з порушенням фінансового законодавства, та інші. Розмір даного покарання не може бути менше однієї п’ятої місячного розрахункового показника. Якщо правопорушником є юридична особа, то грошове стягнення повинно бути рівне або більше п’ятисот місячних розрахункових показників. Стягнення адміністративних штрафів провадиться у судовому порядку і надходить у рахунок скарбниці Республіки.

У Казахстані позбавляти водійських прав на термін від 6 місяців до 10 років. В Україні дана міра покарання застосовується на період до трьох років, у випадках коли систематично порушуються правила користування автомобілем, термін може бути збільшений до десяти років. Спеціального права в Республіці Казахстан можна втратити не менше ніж на місяць, але не більше двох років. Питанням про справедливість такої міри покарання займається суд. Але якщо порушення сталося у фінансовій сфері, то позбавити ліцензії на здійснення діяльності має право Національний банк Республіки Казахстан. В цьому регіоні у виняткових випадках призначається адміністративний арешт терміном до 45 діб. Але ця міра не може бути застосовна до жінок, які мають неповнолітніх дітей, що чекають дитину, інвалідам першої та другої груп, а також пенсіонерам. Що стосується депортації іноземних громадян, то дане стягнення застосовується тільки суддею. До правопорушників в Республіці Казахстан застосовуються такі заходи впливу:

Як видно з наведених даних, види адміністративних стягнень в РФ схожі з заходами покарання у даних місцевостях, що значно спрощує життя у разі переїзду.

У перерахованих країнах і республіках при призначенні покарання розглядається як характер порушення, так і особу винного, його фінансове становище. При винесенні вердикту враховуються обставини, які пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність. Так, ситуаціями, які покликані полегшити покарання, є:

Перераховані обставини застосовуються лише до фізичних осіб. У випадках з юридичними особами на полегшення покарання можуть вплинути добровільне визнання, запобігання шкоди, відшкодування шкоди на добровільних засадах. Обтяжуючими обставинами будуть вважатися:

• повторні правопорушення;
• поновлення незаконних дій, незважаючи на вимоги посадових осіб;
• втягнення неповнолітніх;
• участь у протиправних діях угруповань;
• стан сп’яніння.

Згідно з Кодексом нашої країни адміністративна відповідальність застосовується до осіб, які під час злочину знаходились в стані неосудності із-за психічного захворювання або недоумства. Якщо правопорушник діяв в стані крайньої необхідності, в разі безпосередньої загрози життю, то дана міра покарання також неприйнятна.

Постанова про призначення покарання може бути оскаржено. У цьому випадку суддя або посадова особа призупиняють виконання вердикту до розгляду протесту. Буває, що оскарження справедливо і може бути призначена інша міра стягнення, полегшена, або повністю припиняється виконання покарання.