Система національних рахунків (СНР): історія, показники, стандарти

На сьогоднішній день всі країни здійснюють більшою чи меншою мірою державне регулювання економічної діяльності. Розрізняються методи, але мета і результат такого втручання однакові – успішний розвиток національного господарства. А для реалізації регулювання необхідна статистична інформація, яка б дозволила об’єктивно розглянути ситуацію і її зміна. Країни стали створювати свій власний статистичний інструментарій, а згодом з’явилася так звана система національних рахунків, що дозволило державам порівнювати економічні успіхи і переймати досвід.

Історія виникнення концепції

Система національних рахунків (СНР) почала зароджуватися в 1930 роки. Після Великої депресії і Другої світової війни багато країн прагнули зміцнити своє національне господарство за рахунок державного управління. А для розробки макроекономічної політики, заходів і програм була потрібна статистична інформація.

У 1940-1950 роки переважна більшість провідних капіталістичних країн починають розробляти свої власні концепції СНР. Національні господарства потребували перебудови на цивільний лад. Незабаром поняття системи національних рахунків проникає в звіти провідних міжнародних організацій. Величезний внесок у розробку концепції внесла ООН. Дана організація підготувала перший міжнародний стандарт СНР, опублікований в 1953 році. Вже тоді було здійснено звичне поділ виробництва по галузях, а також детальна розбивка фінансових потоків. З тих пір він переглядався три рази: в 1968-му, 1993-му і 2008-м. Однак принцип розрахунку показників СНР залишився колишнім. На сьогоднішній день існує безліч місцевих адаптацій методології, істотний внесок у розвиток концепції вносить ООН, МВФ, Світовий банк, ОЕСР, Статистичне бюро Європейських співтовариств.