Що таке обмеження свободи? Обмеження волі як вид кримінального покарання

Порядок обчислення строку

Його визначає ст. 49 частини 1. Згідно з нею, обчислення строку, на який встановлено обмеження волі, здійснюється з моменту постановки прибулого на облік у виконавчому установі. У цей період включається час тримання його під вартою і прямування в центр під конвоєм. В останньому випадку один день супроводу дорівнює двом дням відбування покарання.

Якщо при заміні позбавлення волі на її обмеження засудженому надається виїзд (як правило, короткостроковий – не більше п’яти діб), час його перебування в дорозі також зараховується у встановлений ним термін. Один день проходження дорівнює дня перебування в центрі. При цьому термін, на який визначено обмеження свободи, не входить період, протягом якого засуджений був відсутній за місцем проживання або роботи, самовільно покинувши їх. Відомості про початок відбування і завершення строку, а також періоду утримання особи в установі відображаються в особовій справі.

Відбування терміну

Порядок тримання засуджених у виправних центрах визначається у відповідності зі ст. 50 ДВК. Згідно з нею, територіальні органи самоврядування за поданням ОВС встановлюють межі виправного центру і правила поведінки в їх межах. У самих установах діє внутрішній розпорядок, затверджений Мін’юстом за погодженням з Генпрокуратурою. За засудженими в центрах встановлюється нагляд за місцем роботи і проживання. Особи, притягнуті до відповідальності, повинні працювати там, де їм запропоновано адміністрацією.

Вони зобов’язані також постійно перебувати на території центру і не залишати його самовільно. Для проживання засудженим надаються гуртожитки. Залишати їх в нічний час забороняється без дозволу адміністрації. Разом з цим, особи, які відбувають покарання, повинні брати участь у благоустрої території поза робочого часу і без оплати праці. Тривалість заняття – не більше 2-х годин на тиждень. При переміщенні в межах центру вони повинні мати при собі відповідне посвідчення.