Що таке неприпустимі докази в суді?

Визнання доказів неприпустимими в судовій практиці нашої країни в даний час супроводжується доказом порушення КПК в процесі отримання спірної інформації. Дані, якщо стосовно них було виявлено порушення нормативів, не будуть мати юридичної ваги. Це означає, що не допускається застосовувати їх для обґрунтування якого-небудь факту, виводу. Разом з тим, визнати неприпустимим доказ означає декларувати неможливість обґрунтування звинувачення на подібній інформації.

Про що йдеться?

Чинні закони нашої країни містять зразок визнання докази неприпустимим, а також ряд критеріїв, на підставі яких таке рішення допускається прийняти. Зокрема не можна розглядати в рамках судового процесу дані, які повідомляють потерпілі, визнаючи, що отримали їх неофіційним шляхом. Це стосується пліток, чуток. В процесі доказу неприпустимо обґрунтовувати на здогадках, припущеннях. Не можна брати до уваги і такі свідчення людей, які, будучи свідками, не можуть точно сказати, з якого джерела отримали дані, якими оперують.

Прошу і вимагаю

Клопотання про неприпустимих доказах вправі скласти учасник процесу, в рамках якого суддя враховує одержані від підозрюваного відомості, передані в офіційні інстанції в досудовий період, коли ця особа не користувалося послугами захисника прав. Існують і інші обмеження. Крім того, не можна користуватися в якості обґрунтування висновків, звинувачення даними, які у ході досудового розгляду були декларовані підозрюваним, але згодом це особа визнало їх неправильними, відмовилося від такої інформації. Неприпустимі докази в кримінальному процесі – ті, отримання яких пов’язане з очевидним порушенням встановлених діючим законодавством нормативів.

Працюємо в штатному режимі

Згідно з чинним законам неприпустимими доказами є ті, які отримані в ході оперативної роботи, якщо є підстави для визнання їх такими, що не відповідають нормативам КПК.

Прокурор, слідчий може самостійно висунути ініціативу, в рамках якої інформація буде піддана перегляду. Це дозволить визнати недопустимими докази в суді, якщо для цього знайдуться обґрунтування. Якщо офіційна особа виявила відповідну ініціативу, спірні дані не можуть застосовуватися для ведення процесу. Не обов’язково клопотання про визнання доказів недопустимими має складатися зазначеними посадовими особами. У ряді випадків така декларація інформації стає можлива з ініціативи судової інстанції.

Захищати свої права по повній програмі

Якщо одна зі сторін має на руках офіційні легальні дані, на підставі яких можна скласти клопотання про визнання доказів недопустимими, необхідно оформити відповідну заяву для його розгляду в ході засідання. Суддя зобов’язаний призначити спеціальне слухання, в рамках якого питання буде детально розібраний.

Складаючи звернення, важливо дотримуватися вимог, встановлених до нього законодавством країни. Зокрема потрібно пам’ятати про можливі підставах, які роблять допустимим виключення докази з судового процесу. Якщо таке є в конкретній ситуації, автор звернення в обов’язковому порядку його згадує. Крім того, необхідно чітко і зрозуміло дати опис спірного інформаційного об’єкту, щоб у суду не виникало сумнівів, щодо якого питання йде мова.

Крок за кроком

Припускаючи, що мають місце неприпустимі докази, суддя розглядає надісланий на його адресу клопотання учасника процесу. На належне особа лягають зобов’язання по виявленню ініціативи обох сторін, а також наявності заперечень зацікавлених осіб. Якщо ніяких сумнівів, офіційного невдоволення немає, тоді заяву необхідно задовольнити. У цьому випадку неприпустимі докази визнаються такими і виключаються з судового процесу.

Як видно з практики правоохоронних органів нашої країни, найчастіше протилежна сторона слухань має ряд заперечень проти присвоєння даними відповідного статусу. У цьому випадку на суд лягають зобов’язання по виявленню реальних аспектів справи. Щоб зрозуміти, чи мають місце неприпустимі докази, потрібно опитати свідків і запросити слідчі документи, пов’язані з питанням, а також оголосити підсумки заходів, прийнятих слідством у рамках спірного моменту.

Деякі особливості

Найчастіше визнання неприпустимими доказів обумовлено клопотанням однієї зі сторін, яка стверджує, що в ході слідства були порушені правові нормативи КПК. Якщо отримання інформації дійсно було пов’язане з такою ситуацією, на прокурора покладаються зобов’язання щодо захисту позиції обвинувачення.

В іншому випадку докази, пов’язані з захистом статусу спірної інформації, у сфері відповідальності направила клопотання сторони. Якщо за підсумками розгляду звернення було вирішено виключити дані з судового процесу, стосовно до таких визначають їх статус. Можна декларувати, що вони більше не мають сили, на підставі чого інформація не враховується при обґрунтуванні вироку, рішення звинувачення.

Повірка: детально і уважно

У ряді випадків неприпустимі докази спершу перевіряються додатковими заходами з застосуванням сучасних методологій аналізу. Передбачається спеціальне дослідження, в рамках якого виявляють, можна використовувати дані у цьому конкретному процесі. Суд може також прийняти рішення про повторний розгляд спірного інформаційного ресурсу.

Згідно з нормативами, правилами, регламентованими Конституцією, неприпустимі докази – це всі ті відомості, отримання яких пов’язане з порушенням законних актів. Особлива увага при цьому приділяється федеральному законодавству, причому це поняття передбачає не лише КПК, а весь комплекс діючих правових актів. У той же час судова практика показує, що до цієї можливості визнання інформації неприпустимою в рамках процесу вдаються вкрай рідко.

Було, є і буде

У минулі часи В законодавчих нормах нашої країни (а раніше Радянського Союзу) поняття «неприпустимі докази» просто не існувало. Вперше на офіційному рівні було введено тільки в 2001-м. В колишні часи також неможливо було говорити про достовірності використовуваної в рамках процесу інформації, оскільки не існувало системи визначення цього параметра. Аналогічно недостатню була законодавча база для оцінки даних в аспектах достатності, відносності.

З іншого боку всі перераховані терміни і в колишні часи досить активно використовувалися правознавцями. На думку багатьох, застосування було не завжди коректним, оскільки не було загальновизнаних, встановлених норм визначення цих понять. В той момент, коли прозвучала ініціатива упорядкувати сферу правопорядку і закріпити законодавчо розуміння найважливішою термінології, тим самим був зроблений значний крок вперед, до справедливості. Якщо порівнювати судову систему нашої держави до 2001-го і після, можна помітити, що якість процесів відчутно зросла. Для формування понять були використані обсяги накопиченого досвіду, практичних знань слідчих, прокурорів, суддів нашої країни.

Коли якість на першому місці

Щоб процес визнання доказів недопустимими був цілком легальним, коректним, результативним, було прийнято рішення про введення в КПК спеціальної статті, яка регламентує це питання. Одночасно з цим аналіз законодавчих актів дозволяє зрозуміти, що сам розглянутий термін використовується досить часто, застосовується в різних діючих правових нормативах, особливо в області, що регулює кримінальне право. Це підтверджує, що категорія дійсно важлива, а також свідчить, що вона заслуговує глибокого розгляду і вивчення. Будь-правознавець повинен орієнтуватися в цій області, а той, хто зіткнувся з необхідністю брати участь у процесі, повинен знати свої права і вміти їх захищати.

Визначення неприпустимих доказів можна знайти в першій частині 75-ї статті КПК. Саме тут сформульовано, що до цієї категорії необхідно відносити дані, отримання яких (як згадано вище) супроводжувалося порушенням законних, правових нормативів. Юридичної сили така інформація не має. Особливу увагу необхідно приділити тому факту, що визнаються неприпустимими навіть такі докази, які були отримані без порушення законів, тим не менш, законотворці визнали джерела недостатньо достовірними, щоб можна було враховувати передані ними дані в суді. Мова йде про підсудних, обвинувачених, поданих ними відомостей при дотриманні певних умов.

На що звернути увагу?

У рамках роз’яснення суті неприпустимих доказів дуже важливо врахувати нормативи, зазначені в 281-ї статті кодексу, що регламентує діяльність органів правопорядку. Зокрема, тут містяться окремі нормативи для випадків, коли в ході судового засідання сторона чинила опір оголошенню деяких даних. Якщо такі були отримані в ході попереднього слідства, а згодом учасник процесу не просто відмовився від своїх слів, але ще й не побажав, щоб їх озвучували, оперувати інформацією, як підставою для доведення будь-якої позиції, неприйнятно.

Якщо в рамках деякого процесу склалася така ситуація, враховується, що безпосередньо законодавчі норми не містять вимоги визнання даних неприпустимими. Цей факт випливає з процесуальних наслідків. Разом з тим, багато юристи визнають, що певні нормативи права, що були в ходу раніше, сильно перешкоджали як рівноправності учасників, так і ідеї змагальності, тому оновлення термінології в частині щодо неприпустимих доказів дозволило систематизувати і упорядкувати процеси, зробити судочинство більш справедливим, ефективним.

Особливості правової практики

Теоретичні аспекти правових наук, так і реальне використання їх на практиці дозволяють говорити про те, що діюча в даний час термінологія недостатньо досконала. Справа в тому, що в ряді випадків докази можна визнати неприпустимими навіть тоді, коли вони не підпадають під перераховані вище вимоги. Передбачається враховувати не тільки можливість порушення КПК у ході видобутку інформації, але і відсутність таких. У той же час дані не можна вважати достовірними, належними до справи.

Допустимі докази у діючій правовій системі нашої держави – це такі, які відповідають основним критеріям, які роблять дані корисними, надійними, актуальними. Фактично мова йде про комплексній характеристиці об’єкта, що досліджується в судовому процесі. При цьому розуміння допустимості передбачає оцінку законності вимог, так і розумності методики отримання інформації, а також рівня достовірності. Дотримуватися ці умови повинні тільки ті докази, які використовуються для звинувачення певної особи.

А ось виправдувальні підпорядковані критерієм асиметричності – їх можна назвати допустимими навіть у разі, якщо при видобутку дані були порушені закони. В даний час виправдувальні докази не обов’язково перевіряти на факт відносності, до них пред’являються помітно більш низькі критерії достовірності.

Не все так очевидно

Наявне різночитання стосовно до аналізу різних категорій доказів вже досить давно викликає ряд суперечок між посадовими особами, в тому числі в сфері законотворчості. Інші дотримуються думки про необхідність вирівнювання положення всіх даних, що застосовуються в рамках судового процесу, в той час як інші наполягають, що діюча в даний час система є оптимальною і дозволяє з найвищим ступенем точності попередити засудження невинного.