Реалізація права: поняття і форми. Проблеми реалізації права

Дія і здійснення приписи

Ці два поняття досить близькі, але вони не збігаються. Визначення “дія права” виступає як узагальнення всіх способів впливу юридичних приписів на людську поведінку, а через нього – на життя. У даному випадку мається на увазі ціннісно-орієнтаційне, інформаційне та інше вплив. Поряд з вищезгаданими елементами, в поняття “дія” вкладається і реалізація конституційних прав. Остання, у свою чергу, виступає в якості практичної людської діяльності за виконання обов’язків та використання можливостей. Реалізація норм вважається безпосереднім результатом правового регулювання, його конкретним виявом.

Суспільний зміст

Реалізація прав людини вважається поведінкою, відповідним юридичним приписам. Однак не завжди дії узгоджуються з встановленою програмою. У цьому випадку має місце неправомірна поведінка, яке, в свою чергу, не може вважатися реалізацією прав. Позитивне виконання приписів є їх переведення в дію людей або організацій, досягнення конкретного результату юридичної активності.

Реалізація соціальних прав може розглядатися як безпосередній процес і як його підсумок. У відповідності з таким підходом, у першому випадку мова ведеться про втілення встановлених вимог у суспільну практику. В цьому питанні розрізняють дві сторони: суб’єктивну і об’єктивну. В останньому випадку втілення являє собою вчинення конкретних дій у певній послідовності. Суб’єктивний сенс полягає у відношенні виконавця до претворяемым приписам. Мова йде, наприклад, про зацікавленість, здійсненні вимог з почуття боргу або від страху настання ймовірних несприятливих наслідків. Якщо говорити про реалізацію права як об результаті процесу, то в даному випадку слід розуміти досягнення конкретної мети. Іншими словами, при втіленні має місце повна відповідність між ходом виконання та самою юридичною приписом.